Рішення № 8252661, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10                                                                                           Справа№ 25/218

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Черкаської філії (м.Черкаси)

до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (с.Ясенівці Львівської області)

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудсервіс 2008” (м.Київ)

про :стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 6 644 535,09 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Ткаченко Р.В.-представник, довіреність від 31.12.2008 року

від відповідача 1:Янків І.М.-представник, довіреність від 20.08.2009 року №12-А

від відповідача 2:Не з”явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Черкаської філії (м.Черкаси) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (с.Ясенівці Львівської області) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 6 644 535,09 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.08.2009 року. Ухвалою від 28.08.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2009 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 01.09.2009 року розгляд справи відкладено до 07.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 07.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 12.10.2009 року розгляд справи відкладено до 19.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 19.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 29.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 06.11.2009 року розгляд справи відкладено до 13.11.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 13.11.2009 року розгляд справи відкладено до 23.11.2009 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 23.11.2009 року розгляд справи відкладено до 28.12.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 28.12.2009 року розгляд справи відкладено до 12.01.2010 року, за клопотанням позивача і відповідача 2. Ухвалою від 12.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 22.01.2010 року розгляд справи відкладено до 16.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 16.02.2010 року розгляд справи відкладено до 25.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 25.02.2010 року розгляд справи відкладено до 04.03.2010 року, за клопотанням позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.08.2009 року, про оголошення перерви від 28.08.2009 року, від 07.10.2009 року, від 19.10.2009 року, від 29.10.2009 року, від 12.01.2010 року, про відкладення від 01.09.2009 року, від 12.10.2009 року, від 06.11.2009 року, від 13.11.2009 року, від 23.11.2009 року, від 28.12.2009 року, від 16.02.2010 року, від 25.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.08.2009 року за вх.№17591 позивач подав пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій по справі №25/218.

01.09.2009 року за вх.№17756 позивач подав пояснення по суті спору.

16.09.2009 року за вх.№18760 позивач надав пояснення по гарантії до справи №25/218.

В судовому засіданні 12.10.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

19.10.2009 року за вх.№21424 позивач надав пояснення до справи по суті спору.

19.10.2009 року за вх.№21425 позивач подав клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 19.10.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Присутні представники сторін підтримали заявлене клопотання позивача.

29.10.2009 року за вх.№22444 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

05.11.2009 року за вх.№22883 позивач подав клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору гарантії від 02.09.2009 року, за якою гарантом по виконанню грошових зобов”язань ТзОВ “Золочівагро” перед Черкаською філією “Газ України” виступає ТзОВ “Укрбудсервіс 2008”.

06.11.2009 року за вх.№19-11 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

11.11.2009 року за вх.№43-11 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.11.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

28.12.2009 року завх.№51-12 позивач надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.

12.01.2010 року за вх.№288 позивач надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 22.01.2010 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи до 16.02.2010 року, погоджене з іншими сторонами.

22.01.2010 року за вх.№1055 позивач надав пояснення та заперечення по суті спору.

16.02.2010 року за вх.№3082 позивач подав заяву про уточнення розміру суми позовних вимог до справи №25/218, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 1 основний борг в сумі 5 023 562,80 грн., пеню в сумі 607 644,97 грн., інфляційні нарахування в сумі 618 200,12 грн., 3% річних в сумі 105 983,28 грн.

16.02.2010 року за вх.№3080 позивач подав пояснення та заперечння по суті справи.

16.02.2010 року за вх.№3081 позивач надав пояснення по витребуваних доказах.

25.02.2010 року за вх.№3878 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи на 04.03.2010 року.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач-1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.08.2009 року, про оголошення перерви від 28.08.2009 року, від 07.10.2009 року, від 19.10.2009 року, від 29.10.2009 року, від 12.01.2010 року, про відкладення від 01.09.2009 року, від 12.10.2009 року, від 06.11.2009 року, від 13.11.2009 року, від 23.11.2009 року, від 28.12.2009 року, від 16.02.2010 року, від 25.02.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

28.08.2009 року за вх.№17567 відповідач-1 подав клопотання про залучення в якості відповідача-2 ТзОВ “Укрбудсервіс 2008”.

28.08.2009 року за вх.№17566 відповідач-1 надав пояснення по суті спору, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

01.09.2009 року за вх.№17755 відповідач-1 подав доповнення до відзиву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

07.10.2009 року за вх.№20537 відповідач-1 надав пояснення по суті спору.

07.10.2009 року за вх.№20538 відповідач-1 подав клопотання про продовження терміну розгляду справи, понад строк, передбачений ст. 69 ГПК України. Присутні представники сторін заявлене клопотання підтримали.

07.10.2009 року за вх.№20539 відповідач-1 подав клопотання про встановлення обставин по справі.

12.10.2009 року за вх.№80841 відповідач-1 надав пояснення по суті спору.

06.11.2009 року за вх.№22971 відповідач-1 надав пояснення по суті спору, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

28.12.2009 року за вх.№27032 відповідач-1 надав пояснення по суті спору, в якому частково визнає позовні вимоги позивача, та просить суд зменшити розмір пені на 50%, а також заперечує проти стягнення боргу в сумі 5 301 830,63 грн., оскільки вказану суму повинен сплатити відповідач 2.

20.01.2010 року за вх.№643 від відповідача-1 надійшло пояснення по суті спору.

16.02.2010 року за вх.№3076 відповідач-1 подав пояснення по суті спору, в якому подав уточнений розрахунок пені в розмірі 610 459,48 грн. та просить суд зменшити до 50%, а саме –до 305 229,74 грн., а також визнає 3% річних в розмірі 106 918,82 грн.

24.02.2010 року за вх.№3765 відповідач-1 подав пояснення по суті спору та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач-2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.08.2009 року, про оголошення перерви від 28.08.2009 року, від 07.10.2009 року, від 19.10.2009 року, від 29.10.2009 року, від 12.01.2010 року, про відкладення від 01.09.2009 року, від 12.10.2009 року, від 06.11.2009 року, від 13.11.2009 року, від 23.11.2009 року, від 28.12.2009 року, від 16.02.2010 року, від 25.02.2010 року не виконав повністю, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

06.10.2009 року за вх.№20423 представник відповідача-2 подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

В судовому засіданні 07.10.2009 року відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2009 року за вх.№21423 представник відповідача-2 надав пояснення по суті спору.

06.11.2009 року за вх.№20-11 від відповідача-2 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.01.2010 року представник відповідача-2 подав відзив по справі №25/218.

28.12.2009 року за вх.№50-12 від відповідача-2 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

22.01.2010 року за вх.№1056 відповідач-2 надав пояснення по суті спору.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.03.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

02.09.2008 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Черкаської філії (надалі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (надалі –покупець, відповідач-1) укладений договір на постачання природного газу від 02.09.2009 року №19/9 (надалі –Договір), згідно якого постачальник зобов”язувався передати відповідачу природний газ, а останній, відповідно, повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Постачальник свої зобов”язання, згідно договору, виконав, передавши відповідачу протягом вересня-листопада 2008 року природний газ в об”ємі 9 242,624 куб.м. на загальну суму 14 740 579,43 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Згідно п.6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п”ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Покупець свої зобов”язання виконав частково, борг за отриманий природний газ сплатив у сумі 9 438 748,80 грн.

Таким чином, за підрахунком позивача, сума боргу відповідача перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз”, в особі Черкаської філії становить 5 301 830 ,63 грн.

Згідно п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов”язань по договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України, а згідно п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Тому, позивачем нараховано пеню, яка підлягає сплаті відповідачем-1, в розмірі 614 524,58грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 621 261,06 грн., а 3% річних від основного боргу складає 106 918,82 грн.

16.02.2010 року за вх.№3082 позивач подав заяву про уточнення розміру суми позовних вимог до справи №25/218, згідно якої просить суд стягнути з відповідача-1 основний борг в сумі 5 023 562,80 грн., пеню в сумі 607 644,97 грн., інфляційні нарахування в сумі 618 200,12 грн., 3% річних в сумі 105 983,28 грн.

Загальна сума штрафних санкцій становить 1 331 828,37 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 6 355 391,17 грн.

Відносно тверджень відповідача-1 щодо пропущення строку звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідно до ст. 232 ГК України, норма щодо строку у шість місяців по стягненню штрафних санкцій стосується періоду, за який може бути нараховано штрафні санкції, а не строку звернення до суду з позовом. Також вказаний строк у шість місяців є обов'язковим лише в тому випадку, якщо в договорі немає спеціальної вказівки на період за який стягується штрафні санкції. За умовами п.9.3. Договору, строк позовної давності за Договором, в тому числі по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідач-1 - ТзОВ «Золочівагро»вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що порушують норми матеріального права, оскільки, за твердженням відповідача-1, при укладенні спірного договору позивачем було запропоновано, з метою гарантування вчасних розрахунків за газ залучити як гаранта по сплаті спожитого ТзОВ «Золочівагро»газу - ТзОВ «Укрбудсервіс 2008». Відповідач-1 стверджує, що ТзОВ «Золочівагро»не заперечувало проти отримання вказаних гарантій позивачем та погодилося оплатити послуги гаранта, уклавши з ним 18 вересня 2008 року договір №4/09-КГ, предметом якого було надання останнім послуг з забезпечення безперебійного постачання газу для потреб ТзОВ «Золочівагро»в об'ємі 11 000 000 (одинадцять мільйонів ) метрів кубічних.

За твердженням відповідача-1, позивач, в разі неотримання коштів від ТзОВ «Золочівагро», був зобов'язаний припинити постачання ТзОВ «Золочівагро»газу, у відповідності до п.12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом »від 27 грудня 2001 р. N 1729, в якій зазначається, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку, у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу. При цьому, відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов відповідних договорів. ТзОВ «Золочівагро»вважає, що, оскільки, у відповідності до п.6.1. спірного Договору, оплата за природній газ проводиться грошовими коштами шляхом 100% оплати планового споживання газу, п.3.3.1 спірного Договору передбачається право Постачальника зменшити постачання газу на суму неотриманих ним попередньо коштів за отриманий Покупцем газ, п.7.3. спірного Договору передбачається право Постачальника, в разі невиконання Покупцем своїх грошових зобов'язань, в односторонньому порядку розірвати цей Договір та припинити постачання газу, а підчас дії спірного договору позивачем постачання природного газу не припинялося і не обмежувалося, відповідно, на думку відповідача-1, позивач отримав від ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»необхідні засоби для погашення заборгованості ТзОВ «Золочівагро»за спожитий газ.

За твердженням відповідача-1, ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»надало 02.09.2008 року позивачу гарантію за зобов'язаннями ТзОВ «Золочівагро»по оплаті поставок газу, а про надання гарантії було повідомлено ТзОВ «Золочівагро». Згідно умов договору гарантії, ТзОВ «Укрбудсервіс 2008» взяло на себе обов'язок виконати перед позивачем зобов'язання ТзОВ «Золочівагро»по розрахунках за отриманий останнім від позивача природній газ в 2008 році на суму 5 030 778 грн. За твердженням відповідача-1, на виконання гарантійних зобов'язань перед позивачем, ТзОВ «Укрбудсервіс 2008 »отримало у грудні 2008 року за договором №01-12/2008 від ТзОВ «Золочівагро»цукор-пісок в кількості 1944,1 тон на суму 5 346 275 ,00 грн. Відповідач-1 вважає, що в позовній заяві позивач вказує на те , що сума боргу ТзОВ «Золочівагро» перед ним за поставлений по спірному договору природний газ становить 5 301 830,63 грн., що є значно менше, аніж сума зобов'язань ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»перед ТзОВ «Золочівагро».

Враховуючи вищенаведене, ТзОВ «Золочівагро»вважає, що ним виконано зобов'язання перед Черкаською філією ДК «Газ України»на суму 5 030 778 грн. за рахунок гарантії ТзОВ «Укрбудсервіс 2008», оскільки, на думку відповідача-1, супровід постачання природного газу за спірним договором здійснювався через ТзОВ «Укрбудсервіс 2008», що засвідчується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000063 від 30.11.2008 року, № ОУ-0000021 від 31.10.2008 року, № ОУ-0000002 від 30 11.2008 року, згідно яких ТзОВ «Золочівагро»отримано від останнього послуги по супроводу з постачання природного газу згідно договору №4/09-КГ 18.09.2008 року.

Крім того, відповідач-1 стверджує, що при розрахунку суми боргу та штрафних санкцій по спірному договору, позивачем не враховано перерахування ТзОВ «Золочівагро»позивачу платіжним дорученням № 472 від 02 липня 2009 року коштів в сумі 278 267,83 грн. Про те, що вказані кошти не перераховані позивачу, ТзОВ «Золочівагро»від свого обслуговуючого банку (Рівненська обласна дирекція «Райффайзен Банк Аваль») повідомлень не отримувало.

Пунктом 10.2. спірного договору передбачається взаємний обов'язок сторін в триденний термін письмово повідомляти одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів. Позивач, за твердженням відповідача-1, не повідомляв ТзОВ «Золочівагро»про зміну своїх платіжних реквізитів, а в статті 12 спірного Договору зазначено платіжні реквізити позивача : ЧФ ТОВ «Укрпромбанк», код банку 345927, рахунок №2600101300458.

Статтею 32, п.32.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні »передбачається, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Тому, на думку відповідача-1, ТзОВ «Золочівагро»не може нести відповідальності перед позивачем, за те, що обслуговуючий банк не виконує перед ним свої зобов'язання, передбачені чинним законодавством та договором.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 13.11.2009 р. кошти в сумі 278 267,83 грн. в оплату відповідачем-1 за поставлений позивачем газ зараховано на рахунок позивача.

На думку відповідача-1, з наведеного випливає, що ТзОВ «Золочівагро»виконало перед Черкаською філією ДК «Газ України»зобов'язання за спірним договором поставки природного газу №19/9 від 02 вересня 2008 року на суму –5 309 045,83 грн. (5 030 778 грн. + 278 267,83 грн.), а отримано природного газу від позивача на суму 5 301 830,63 грн.

3 приводу виступу як гаранта, при укладенні господарського договору, нефінансової установи відповідач-1 зазначає, що ТзОВ «Золочівагро»не відомо (не цікавилось) чи є ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»фінансовою установою.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що спірний договір №19/9 від 02 вересня 2008 року діє з 01 вересня 2008 року до 30 вересня 2008 року, а постачання газу за ним здійснювалося з вересня по листопад 2008 року. Позивач посилається на додаткові угоди до нього, проте долучені ним копії додаткових угод є додатковими угодами до договору №19/09 від 02 вересня 2008 року і в них не йдеться про те , що вони змінюють чи доповнюють спірний Договір. Тому, на думку відповідача-1, відповідно, постачання газу в період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року здійснювалося позивачем за іншими договорами, ніж спірний Договір.

Також, відповідач-1 зазначає, що 18.09.2009 р. на адресу ТОВ «Укрбудсервіс 2008»надійшов лист - вимога №747-04 від Черкаської філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», у якому Черкаська філія ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»просила надати інформацію про хід проведеної роботи по виконанню грошових зобов'язань за гарантією, що говорить про те, що ТОВ «Золочівагро» не виконало в повному обсязі своїх обов'язків по оплаті за поставлений Черкаською філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»газ.

Разом з тим, відповідач-1 погодився з тим, що сума основного боргу ТзОВ «Золочівагро»перед позивачем за поставлений по спірному договору природний газ становить 5 301 830,63 грн., що зазначено позивачем у позовній заяві. Однак, вважає, що обов’язок по його оплаті лежить на відповідачі-2, а також просить зменшити на 50% суму пені в розмірі 614 524,58 грн., в зв’язку з складним фінансовим становищем відповідача-1, добровільним визнанням ним обов’язку сплати штрафних санкцій за наявні порушення при виконанні господарського зобов’язання, незважаючи на поставку товару за договором гарантії по вартості, що перевищує суму боргу. Крім того, в поясненні, що подано до канцелярії суду 28.12.2009 р. за вх.№ 27032, відповідач-1 визнає збільшення суми боргу за рахунок інфляційних втрат в розмірі 621 261,06 грн., а також 3% річних в розмірі 106 918,82 грн. Однак, в поясненні, що подано до канцелярії суду 16.02.2010 р. за вх. № 3046, крім зменшення суми пені в розмірі 610 459,48 грн. на 50% до 305 229,74 грн., відповідач-1, в зв’язку з зарахуванням в рахунок основного боргу суми 278 267,83 грн., визнає 3% річних в розмірі 305 229,74 грн.

Отже, у порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач-1 зобов’язання належним чином не виконав, а суду представлено позивачем докази часткового погашення боргу відповідачем-1.

Господарським судом Львівської області до участі у справі на правах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а в подальшому відповідача-2, залучено ТОВ «Укрбудсервіс 2008», оскільки, за твердженням ТОВ «Золочівагро», ТОВ «Укрбудсервіс 2008»виступило гарантом належного виконання ТОВ «Золочівагро»свого грошового зобов'язання перед Черкаською філією ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за договором постачання природного газу.

Виходячи із позовної заяви ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Черкаської філії до ТОВ «Золочівагро», ТОВ «Укрбудсервіс 2008»вважає, що позов підлягає задоволенню оскільки, пунктом 1.1. Договору сторони передбачили, що постачальник, згідно з умовами даного Договору, зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ. На виконання умов даного Договору ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Черкаської філії, як постачальник, виконала свої зобов'язання перед ТОВ «Золочівагро», поставивши природний газ в об'ємі 9 242,624 м. куб. на суму 14 740 579,43 грн., проте, останнє розрахувалось із позивачем частково, в розмірі 9 438 748,80 грн. Заборгованість ТОВ «Золочівагро»перед позивачем становить 5 301 830,63 грн. Дана заборгованість є визнаною сумою основного боргу і ТОВ «Золочівагро»повинно її сплатити позивачу.

Окрім того, укладаючи Договір, у пункті 7.1. сторони зазначили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, згідно з цим Договором та чинним законодавством України. За таких обставин, нарахування штрафних санкцій та індексу інфляції цілком обґрунтоване, оскільки передбачене чинним законодавством України, а саме статтею 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що, щодо залучення судом до участі у справі в якості відповідача-2 ТОВ «Укрбудсервіс 2008», то дане залучення відбулось з ініціативи суду, а не позивача. Позивач, на думку відповідача-2, не вважає, що його права порушені ТОВ «Укрбудсервіс 2008», відповідно, у суду відсутні підстави для стягнення за даним позовом із ТОВ «Укрбудсервіс 2008»на користь позивача будь-яких грошових коштів.

Щодо твердження ТОВ «Золочівагро»про те, що ТОВ «Укрбудвервіс 2008»виступило гарантом належного виконання ТОВ «Золочівагро»грошового зобов'язання перед Черкаською філією ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»за Договором постачання природного газу, відповідач-2 наголошує, що відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, гарантія, як один із способів забезпечення виконання зобов'язання, має на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд з майном боржника теж могло б слугувати для задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Крім того, відповідач-2 вважає, що гарант не виконує основного зобов'язання, а лише відповідає за порушення зобов'язання, а формою його відповідальності, відповідно до статей 563, 566, 611 Цивільного кодексу України, стає сплата заздалегідь визначених збитків та/або неустойки в розмірі гарантії. Адже виконання зобов'язання в натурі не визначається санкцією за порушення цивільно-правових відносин, а залишається в силу статті 622 Цивільного кодексу України обов'язком принципала (ТОВ «Золочівагро»).

За таких обставин, на думку відповідача-2, у суду є всі підстави задовольнити позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Черкаської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро»

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Застосування даної норми судом роз'яснено у п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними "(в редакції роз'яснень від 10.12.2004 р. (далі - Роз'яснення), в якому зазначено, що, якщо в процесі вирішення господарського спору господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Відповідно до ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( в тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ДК «Газ України», в особі Черкаської філії, користуючись наданими правами та дотримуючись вимог чинного законодавства України, звернулася з позовом до ТзОВ «Золочівагро», з метою захисту господарських прав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 02 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки природного газу за № 19/9 (далі - Договір). Відповідно до умов п. 10.3 Договору, всі зміни та доповнення до Договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноважними особами та скріплені печатками Сторін.

Згідно умов Договору, сторони взяли на себе зобов'язання: Постачальник поставити до 30.09.2008 року природній газ імпортного походження в обсязі до 1300 тис. куб. м, а Покупець прийняти та оплатити вартість газу у відповідності до умов даного договору, а саме із розрахунку 934,70 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, витрати на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифи на транспортування, виключно грошовими коштами не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, шляхом 100% попередньої оплати. Остаточний розрахунок Покупець зобов'язався здійснити до 10 числа наступного за місяцем передачі газу (п.п.5.1, 6 Договору).

Фактична кількість поставленого по даному Договору природного газу, згідно п.4.4 умов Договору, визначається на підставі актів приймання - передачі газу, які складаються за встановленою формою, на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість, та які підписуються представниками сторін та газотранспортним підприємством до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Строк дії договору щодо поставки встановлений до 30.09.2008р., а щодо розрахунків за газ - до його повного виконання, при цьому сторони можуть продовжити дію Договору шляхом укладення додаткової угоди (п.11.2 Договору).

22 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року та 26 листопада 2008 року між Сторонами були укладені додаткові угоди як пролонгація до Договору №19/9. У вступній частині тексту додаткових угод до Договору поставки природного газу №19/9 від 02.09.2008 року, як зазначено відповідачем-1, було допущено технічну помилку, а саме замість 19/9 було поставлено номер 19/09, що, однак, не вплинуло на подальшу поставку та прийняття природного газу.

Беручи до уваги вищевикладене, твердження відповідача-1, що дані додаткові угоди не відносяться до Договору №19/9 і що поставка природного газу здійснювалася за іншим договором, не відповідають фактичним обставинам справи, так як в актах прийому - передачі природного газу промисловим споживачам, що підписані уповноваженими особами Сторін та скріпленими печатками підприємств, є посилання на Договір поставки природного газу за №19/9, що є беззаперечним фактом поставки та прийняття природного газу за період з вересня 2008 року по листопад 2008 року. Також слід звернути увагу на розрахунок заборгованості до Договору №19/9, а саме дані в колонці «сума на яку поставлено», співпадають з даними, зазначеними в актах прийому - передачі. Тобто, виходячи зі змісту Договору та додаткових угод, умови за змістом, що зазначені в додаткових угодах, є такими, що відповідають умовам Договору №19/9.

Крім того, незважаючи на клопотання позивача, що підтримане судом, згідно якого відповідача-1 було зобов’язано представити суду інші договори на поставку газу у зазначений період, на які відповідач-1 посилався в обґрунтування своєї позиції, такі договори в судові засідання представлено не було і до справи в якості доказів відповідачем-1 не долучено.

Тобто, постачальник свої зобов”язання, згідно договору виконав, передавши відповідачу протягом вересня-листопада 2008 року природний газ в об”ємі 9 242,624 куб. м на загальну суму 14 740 579,43 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Згідно п.6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п”ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Покупець свої зобов”язання виконав частково, борг за отриманий природний газ сплатив у сумі 9 438 748,80 грн.

Таким чином, за підрахунком позивача, сума вартості газу, що був поставлений позивачем та залишився неоплаченим відповідачем-1 перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз”, в особі Черкаської філії, становить 5 301 830 ,63 грн., є обґрунтовано заявленою.

Частина заявленої до стягнення суми боргу, а саме, кошти в сумі 278 267,83 грн., поступила на рахунок позивача від відповідача 13.11.2009 р., тобто після подання позовної заяви, а тому, провадження в цій частині позову припиняється на підставі п.11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету позову.

Відповідно до п. 20.6 (20.5 в редакції до 23.03.2009р. Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.03р. №492), позивачу 11 березня 2009 року Черкаською філією ТОВ «Укрпромбанк»було видано довідку по закриття рахунків за відповідною формою № П 1. Стосовно довідки Черкаської філії ТОВ «Укрпромбанк»від 31 серпня 2009 року слід зазначити, що дана довідка була видана позивачу за місцем вимоги. В свою чергу позивач неодноразово повідомляв відповідача про зміну реквізитів у вигляді листів - вимог , зокрема, листом —вимогою від 22 січня 2009 року, де чітко вказуються нові реквізити. Як встановлено в ході судового розгляду справи, тільки 13.11.2009 р. кошти в сумі 278 267,83 грн. в оплату відповідачем за поставлений позивачем газ зараховано на рахунок позивача.

Отже, в ході судового розгляду справи відповідачем-1 зазначено, що повна сума заборгованості залишилась непогашеною, оскільки 02 вересня 2008 року між Черкаською філією ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», ТзОВ “Золочівагро” та ТОВ «Укрбудсервіс 2008», було укладено договір гарантії, а саме залучення до виконання грошових зобов'язань гаранта в особі ТОВ «Укрбудсервіс 2008»позбавило можливості відповідача-1 розрахуватись за отриманий від позивача газ. Адже, згідно умов гарантії, ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»взяло на себе обов'язок виконати перед позивачем зобов'язання ТзОВ «Золочівагро»по розрахунках за отриманий останнім від позивача природний газ в 2008 році на суму 5 030 778 грн. Відповідач-1 вказує на те, що сума боргу ТзОВ «Золочівагро»перед позивачем за поставлений по спірному договору природний газ становить 5 301 830,63 грн., що є значно менше, аніж сума зобов'язань ТзОВ «Укрбудсервіс 2008»перед ТзОВ «Золочівагро».

Тобто, в ході визначення відповідача постало питання щодо статусу підприємства ТОВ «Укрбудсервіс 2008», і як виявилося, на підставі наданих на вимогу суду сторонами доказів, вказане підприємство не являється ні фінансовою, ні страховою установою, що в повному обсязі суперечить нормам Цивільного законодавства, зокрема ст. 560 Цивільного кодексу України, зміст якої передбачає, що в якості гаранта можуть виступати тільки банки, інші фінансові установи чи страхові організації. На відміну від гарантії, встановленої ЦК УРСР 1963 року (ст.196), яка могла видаватися одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших, положення ст.560 ЦК України звузили коло суб”єктів, які можуть бути гарантами, обмеживши їх банками, іншими фінансовими установами, страховими організаціями. Тому, ТОВ «Укрбудсервіс 2008»(надалі - відповідач-2) не є, в розумінні ст. 560 ЦК України, Гарантом, а відтак, не може виступати Гарантом відповідача-1.

Згідно із Законом України “Про банки та банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000 року, банк - це юридична особа, яка має виняткове право, на підставі ліцензії НБУ, здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Оскільки Цивільний кодекс України не містить ні визначення поняття фінансової установи, ні примірного переліку цих суб”єктів цивільно-правових відносин, слід керуватися відповідними визначенням і переліком, встановленими ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та фінансове регулювання ринків фінансових послуг”, згідно з якою фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Пункт 7 ст. 4 цього Закону одним із видів фінансових послуг називає надання гарантій та поручительств.

Таким чином, гарантом, згідно ст.560 ЦК України може бути лише фінансова установа. Якщо ж гарантію видала не фінансова установа, така гарантія є недійсною (нікчемною) згідно ч. 2 ст. 215 ЦК. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Отже, при прийнятті рішення не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача-1 на укладення вищезазначеного договору гарантії, як на підставу невиконання господарського зобов’язання за Договором поставки природного газу за № 19/9 від 02.09.2008 р. та додатковими угодами до нього. Тобто, укладення вищезазначеного договору гарантії не позбавляє відповідача-1 обов’язку погашення заборгованості в повному обсязі за отриманий від позивача у 2008 році газ.

Відповідно до наданих суду доказів вбачається, що зміст договору від 02.09.2008 р. №19/9 (далі - Договір), укладений між вищезазначеними Сторонами, передбачає умови здійснення поставки погоджених Сторонами обсягів природного газу ДК «Газ України», в особі Черкаської філії та зобов'язання щодо споживання та розрахунків за прийнятий обсяг природного газу, відповідним Покупцем. В даному випадку, як вбачається з доказів, наданих до справи, а саме Договору, додаткових угод та актів - приймання передачі, укладених відповідно до норм чинного законодавства України, Покупцем за договором №19/9 від 02.09.2008 р. являється ТзОВ «Золочівагро»(відповідач-1). Причому, акти прийому - передачі до договору поставки природного газу №19/9 від 02.09.2008р. підписані та скріпленні відповідними печатками Сторін, що є беззаперечним фактом споживання обсягів природного саме ТзОВ «Золочівагро», що підтверджено останнім в ході судового розгляду справи. Відповідно до умов даного договору, розрахунки за спожитий природний газ здійснюються на підставі актів приймання - передачі природного газу. Тому, обов'язки та відповідальність, в частині розпорядження та розрахунків за спожитий природний газ по договору №19/9 від 02.09.2008р., покладені в повному обсязі на ТзОВ «Золочівагро».

Крім того, за умовами договору №19/9 (зі змінами та доповненнями, згідно додаткових угод) не передбачається гарантія, як вид забезпечення виконання зобов’язання, а також виконання грошових зобов'язань іншою особою.

Суд приймає до уваги доводи позивача щодо його права вибору пред'явлення вимоги до належного боржника, а не до гаранта - ТОВ «Укрбудсервіс 2008»згідно договору гарантії, укладеного 02.09.2008 р. між позивачем, ТОВ «Укрбудсервіс 2008»та ТОВ «Золочівагро», відповідно до якого гарант гарантував належне виконання грошового зобов'язання ТОВ «Золочівагро»перед Черкаською філією за газ на суму 5 030 778 грн., оскільки, згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом. В Договорі поставки зобов'язаним за виконання грошового зобов'язання є боржник —ТОВ «Золочівагро».

Крім того, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем-1 строків проведення оплати за поставлений газ по вищезазначеному договору.

Згідно п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов”язань по договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України, а згідно п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Тому, позивачем нараховано пеню, яка підлягає сплаті відповідачем-1, в розмірі 614 524,58грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням уточнення позовних вимог, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 618 200,12 грн., а 3% річних від основного боргу складає 105 983,28 грн. Загальна сума штрафних санкцій становить 1 331 828,37 грн., тобто на 10 876,12 грн. менше, ніж заявлено у позовній заяві.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 6 355 391,17 грн.

В судовому засіданні 28.12.2009 р. відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині зобов’язання по сплаті втрат позивача внаслідок інфляційних процесів в сумі 621 261,06 грн., а також 3% річних від основного боргу в сумі 106 918,82 грн.

Згідно поданого 16.02.2010 р. за вх. № 3076 до канцелярії суду пояснення, відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині зобов’язання по 3% річних від основного боргу в сумі 106 918,82 грн., пені в сумі 610 459,48 грн. Однак, в судовому засіданні 04.03.2010 р. відповідач-1 погодився з розмірами сум втрат внаслідок інфляційних процесів, а також 3% річних від основного боргу, що були зазначені позивачем.

Крім того, відповідач-1 погодився з тим, що сума основного боргу ТзОВ «Золочівагро»перед позивачем за поставлений по спірному договору природний газ становить 5 023 562,8 грн., що зазначено позивачем у позовній заяві. Однак, вважає, що обов’язок по його оплаті лежить на відповідачі-2, а також просить зменшити на 50% суму пені в зв’язку з складним фінансовим становищем відповідача-1, добровільним визнанням ним обов’язку сплати штрафних санкцій за наявні порушення при виконанні господарського зобов’язання, незважаючи на поставку товару за договором гарантії по вартості, що перевищує суму боргу.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, п.2 ст. 615 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України, суд має право зменшити суму неустойки, якщо така є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, якщо кредитор не вживав заходів щодо зменшення збитків завданих порушенням зобов'язання , при цьому беруться до уваги не тільки майновий стан, а і інші обставини, які стали причиною порушення зобов'язання. Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Тобто, зменшення неустойки можливе лише в разі доведення винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов’язання, доказів наявності яких суду не надано.

Також, розглядаючи доводи відповідача-1 щодо причин порушення строків оплати вартості газу з посиланням на наявність світової фінансової кризи визнана Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31.10.2008р. (далі - Закон про першочергові заходи), який спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від світової фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн, в тому числі і Україну, слід зазначити, що економічна криза негативно вплинула як на фінансово-господарську діяльність відповідача-1, так і на фінансово-господарську діяльність позивача. Тобто, сторони перебувають у адекватних умовах.

Крім того, при вирішенні цього питання слід враховувати значення повноти та своєчасності розрахунків за постачання газу ДК “Газ України” НАК “Нафтобаз України” для енергетичної безпеки Держави, оскільки воно пов’язано з виконанням Державою своїх зобов’язань перед іноземними постачальниками газу.

За таких обставин, суд, розглянувши матеріали, надані відповідачем-1 на підтвердження причин несвоєчасної оплати заборгованості за поставлений природній газ, спричинені фінансово - економічною кризою, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, не вбачає наявність можливості щодо зменшення суми пені.

Отже, ТОВ «Золочівагро»мав належним чином виконати свої обов'язки перед Черкаською філією ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за Договором на постачання природного газу в 2008 році між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ТОВ «Золочівагро».

Посилання відповідача-1 на те, що ТОВ «Золочівагро»в період з 11.12.2008 року по 22.12.2008 року відвантажив на користь ТОВ «Укрбудсервіс 2008»1830,10 тон цукру-піску на загальну суму 5 032 775,00 грн. з ПДВ (п'ять мільйонів тридцять дві тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп. з ПДВ) в оплату гарантії, не може бути взято судом до уваги, оскільки умовами Договору поставки газу, стягнення заборгованості по якому є предметом спору, не передбачено забезпечення виконання зобов’язань, погашення зобов’язань за отриманий відповідачем-1 газ будь-якою іншою особою, а також можливості проведення розрахунку відповідача-1 за поставлений позивачем газ з будь-якими третіми особами.

Таким чином, у порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач-1 зобов’язання належним чином не виконав, а суду представлено позивачем докази часткового погашення боргу відповідачем.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Суду не надано доказів того, що часткове визнання відповідачем-1 позовних вимог суперечить законодавству або порушує будь-які права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Згідно п.11 ч.1.ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На час розгляду справи, позивач подав докази часткового погашення боргу відповідачем-1.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Черкаської філії (м.Черкаси) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (с.Ясенівці, Львівської області) в частині стягнення за поставлений природний газ в сумі 5 023 562,80 грн. - основного боргу та 1 331 828,37 грн. - штрафних санкцій є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

В частині вимог щодо стягнення 289 143,92 грн., в т. ч. основного боргу в розмірі 278 267,8 грн. та штрафних санкцій в розмірі 10 876,12 грн., провадження слід припинити, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №83 від 05.08.2009 року на суму 25 500,00 грн. про сплату державного мита та №84 від 05.08.2009 року на суму 315 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (80750, Львівська область, с.Ясенівці, вул.Заводська,1; р/р 260065209 у РОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 333227, код ЄДРПОУ 31691832) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Черкаської філії (18000, м.Черкаси, вул.Маршала Красовського,8) – 6 355 391 (шість мільйонів триста п’ятдесят п’ять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 17 коп. –боргу, 25 500 (двадцять п”ять тисяч п”ятсот) грн. 00 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 289 143,92 грн. - припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя