Рішення № 8251975, 23.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.10                                                                                           Справа№ 17/1

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ЗАТ “Інтертранс”, м. Київ

до відповідача: ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити

про: повернення коштів в сумі 5 763,33 грн.                                        

Представники

Від позивача: Прохоров О.А. –ю/к (Довіреність б/н від 09.11.2007р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львіської області надійшла позовна заява ЗАТ “Інтертранс”, м. Київ до ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити про повернення коштів в сумі 5 763,33 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 02.02.2010р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч правовій нормі ст. 1212 ЦК України, відповідач безпідставно користується коштами позивача в сумі 5 608,00 грн., помилково сплаченими Платіжним дорученням № 332 від 28.02.2008р.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

28.02.2008р. ВТФ ЗАТ “Інтертранс” на рахунок ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” було перераховано грошові кошти в розмірі 5 608,00грн.. Факт сплати коштів підтверджується Платіжним дорученням №332 від 28.02.2008р.

Як зазначає позивач вказану суму перераховано на рахунок відповідача помилково. Представник позивача в судовому засіданні вказав, що сплачені кошти призначалися для оплати товару, отриманого від іншого контрагента, згідно Рахунку 28-SS від 27.02.2008р.

Після виявлення помилки позивачем направлено на адресу відповідача лист № 15-04/492 від 04.06.2008р. із вимогою повернути помилково сплачені.

Не отримавши відповіді на вищевказаний лист, позивач 17.12.2008р. звернувся до відповідача із листом № 15-03/1056, в якому повторно просив перерахувати на рахунок ЗАТ “Інтертранс” грошову суму в розмірі 5 608,00 грн.

Однак, висловлена у листах вимога ЗАТ “Інтертранс” залишено відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Із посиланням на положення ст.ст. 625, 1214 ЦК України позивач, окрім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 155,33 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Загальна сума позовних вимог становить 5 763,33 грн.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні зобов’язання між сторонами виникли внаслідок помилкового перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 5 608,00 грн.

У ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося позивач двічі звертався на адресу відповідача із вимогою про повернення помилково сплачених коштів (Листи № 15-04/492 від 04.06.2008р. та № 15-03/1056 від 17.12.2008р.).

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Ч. 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У відповідності до положень до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів повернення помилково сплачених на його рахунок грошових коштів суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 536, 610, 612, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути із ТзОВ “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі” (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити, вул. Глинська,56. Код ЄДРПОУ 32060170) на користь ЗАТ “Інтертранс” (03049м. Київ, вул. Фурманова, 1/7. Код ЄДРПОУ 32461684) 5 608,00 грн. боргу, 155,33 грн. відсотків за користування чужими коштами, всього –5 763,33 грн.; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя