Рішення № 8251967, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 26/244

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави –уповноваженого органу –Львівської міської ради в особі Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів

про: повернення строкового банківського вкладу

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від прокуратури Шубка К.П. –помічник прокурора

від позивача Оліярник Р.І. –начальник відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів (довіреність № 2202-15 від 25.01.2010 р.)

від відповідача Гембусь-Малецька М.В. –заступник начальника юридичного відділу (довіреність № 309-5804/ТА від 08.09.2009 р.)

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Заступник прокурора м. Львова в інтересах держави –уповноваженого органу –Львівської міської ради в особі Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, м. Львів звернувся до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів про повернення строкового банківського вкладу в сумі 525602,72 грн., з яких: 500000,00 грн. –депозитний вклад та 25602,72 грн. –відсотки за депозитом.

Ухвалою суду від 03.12.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.01.2010 р. Ухвалою суду від 12.01.2010 р. розгляд справи відкладався до 26.01.2010 р. В судовому засіданні 26.01.2010 р. оголошувалась перерва до 16.02.2010 р.

Представник прокуратури в судове засідання з’явився, подав письмове пояснення № 5к від 15.02.2010 р. по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, подав відзив № 309-30/ТА від 12.01.2010 р. на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві. Крім того, слід зазначити, що відповідачем 12.01.2010 р. подавалося клопотання № 309-26/ТА про залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

03.06.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено «Договір банківського вкладу»№ 64935/3 «Депозитна лінія»у національній валюті (далі по тексту –договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2. договору, предметом договору є взаємовідносини сторін з приводу розміщення в депозит Банку (відповідача) коштів Вкладника (позивача) в гривнях на умовах строковості, платності і повернення. Банк (відповідач) приймає на депозитний рахунок Вкладника (позивача) кошти в гривнях в сумі 500000,00 грн. Пунктом 1.3. договору визначено дату повернення депозиту –29.05.2009 року та встановлено, що Банк (відповідач) перераховує суму депозиту і відсотки на рахунки, зазначені у договорі. Розмір відсотків встановлено п. 1.4 договору –21% річних.

Відповідно до п. 5.1 договору, вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач згідно платіжного доручення № 23 від 05.06.2008 р. здійснив перерахування відповідачу коштів у розмірі 500000,00 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів на депозитний рахунок згідно договору № 64935/3 (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Згідно п. 2.1. договору, вкладник має право отримати повну суму коштів з депозитного (вкладного) рахунку, після настання дати повернення депозиту; на отримання процентів по депозиту у відповідності до умов договору.

З умов договору вбачається, що він укладений на умовах повернення вкладу за спливом встановленого договором строку (строковий вклад), а саме з 03.06.2008 р. по 29.05.2009 р.

28.05.2009 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 02-49/189 про повернення суми депозиту та відсотків за договором. Листом тимчасового адміністратора відповідача від 18.06.2009 р. за № 410-2699/ТА відмовлено у поверненні депозиту, посилаючись на відсутність готівки, у зв’язку з кризовою економічною та політичною ситуацією в державі, призначення у Банку (відповідача) тимчасової адміністрації до 16.10.2009 р.

15.10.2009 р. позивачем на адресу відповідача повторно скеровано лист про повернення коштів за договором, який останнім залишено без відповіді.

Станом на час розгляду спору відповідачем не повернуто внеску позивача на суму 500000,00 грн. та відсотки на суму 25602,74 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.04.2009 р. № 229 у відповідача з 17.04.2009 р. до 16.04.2010 р. призначена тимчасова адміністрація.

З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності банку відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Постанови № 229 уведений мораторій строком на шість місяців –з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р. на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з постановою Правління НБУ № 617 від 15.10.2009 р. мораторій на задоволення вимог кредиторів продовжено шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 17.10.2009 р. до 16.04.2010 р., крім зобов'язань банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку та погоджених Національним банком України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 24 липня 2009 року №1617-111 на момент виникнення спірних відносин) мораторій –зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Станом на час розгляду спору ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»діє у редакції Закону України від 24.07.2009 р. № 1617-ІІІ, відповідно до якої мораторій –зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів справи, обов’язок щодо повернення певної суми депозиту та отримання процентів по депозиту у відповідача виник з 29.05.2009 р., тобто після введення Постановою Національного Банку України № 229 від 16.04.2009 р. мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку (відповідача).

Виходячи з редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність», що була чинною на 29.05.2009 р. дія мораторію не розповсюджувалась на вимогу позивача про повернення суми депозитного вкладу та відсотків по депозиту.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суду (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Щодо посилання відповідача на неможливість задоволення вимог позивача судом, у зв’язку з продовженням дії мораторію Постановою НБУ № 617 від 15.10.2009 р., то вказаний мораторій не поширюється на вирішення судом спорів про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв’язку із неналежним, на думку відповідача, обґрунтуванням інтересів держави та визначення позивача є необґрунтованим та судом відхиляється виходячи з наступного.

Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представляти інтереси держави в суді. Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 2 ГПК України.

Статтею 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи те, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, керуючись вимогами ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року, прокурори та їх заступники вправі звертатись до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади. Із змісту ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені як власними, так і делегованими повноваженнями у галузі бюджету фінансів і цін.

Позивач –Управління фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради входить до структури Львівської міської ради та в силу покладених на нього завдань приймає участь у реалізації бюджетної політики Львівської міської ради та державної бюджетної політики на території міста. Діяльність управління фінансів спрямована на реалізацію відповідно до Бюджетного кодексу України фінансової політики у виконанні повноважень органів місцевого самоврядування, у його компетенцію входить складання розрахунків до проекту міського та районних бюджетів міста і подання проекту бюджету на розгляд виконавчого комітету та ради; розробка пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат; здійснення контролю за дотриманням установами та організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів і коштів цільових фондів, утворених радою; здійснення загальної організації виконання міського бюджету, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету тощо. При цьому, здійснення контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету є одним з делегованих повноважень Управління.

На виконання покладених на Управління повноважень, позивачем підписано договір банківського вкладу. Відповідні кошти, розміщені на депозитному рахунку підлягають скеруванню до міського бюджету.

Відтак, саме позивач уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах та прокуратурою м. Львова дотримано вимоги ст. 2 ГПК України при пред'явленні відповідного позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 525, 1058, 1060 ЦК України та ст.ст. 2, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів, вул. Переяславська, 6а (код ЄДРПОУ 19159542) на користь міського бюджету м. Львова кошти депозитного вкладу за договором банківського вкладу № 64935/3 «Депозитна лінія»у національній валюті від 03.06.2008 р. у сумі 500000 грн. 00 коп. та відсотків за депозитом у сумі 25602 грн. 72 коп.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів, вул. Переяславська, 6а (код ЄДРПОУ 19159542) в дохід державного бюджету 5256 грн. 03 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя