Рішення № 8251965, 23.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.10                                                                                           Справа№ 17/6

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ “Агенство економічної безпеки “Ефорт”, м. Львів

до відповідача: ПП “Біосат”, с. Ременів

про: стягнення 20 431,31 грн.

Представники :

Від позивача: Тимків Т.В. –ю/к (Довіреність № 19/ю від 04.01.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду надійшла позовна заява ЗАТ “Агенство економічної безпеки “Ефорт”, м. Львів до ПП “Біосат”, с. Ременів про стягнення 20 431,31 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.02.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 09.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 23.02.2010р. представник позивача подав Заяву про уточнення позовних вимог № 67 від 23.02.2010р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 16 320,05 грн. основного боргу, 1 674,90 грн. пені, 244.98 грн. 3% річних, 783,36 грн. інфляційних та 821,08 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

06.03.2009р. між сторонами у справі укладено Договір № 234 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого позивач прийняв під охорону складські будівлі відповідача, розміщені за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, смт. Щирець, вул. Зелена,3.

25.03.2009р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до Договору про надання охоронних послуг, зокрема, щодо вартості наданих послуг.

Так, згідно із Додатком № 2 від 25.03.2009р. до Договору вартість охорони за місяць становить 9 964,50 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору розрахунки за послуги відповідач зобов’язався здійснювати в гривнях, на умовах попередньої (авансової) оплати, щомісячнодо 5-го числа поточного місяця. Окрім того, у листі № 65 від 09.07.2009р. відповідач зазначав, що оплата за надані послуги охорони буде здійснюватися: за червень 2009р. –до 25.07.2009р., за липень 2009р. – до 10.08.2009р.

Однак, як вбачається із змісту позовної заяви відповідач зобов’язань щодо оплати охорони належно не виконав у зв’язку з чим станом на серпень 2009р. у ПП “Біосат” перед позивачем склалася заборгованість в розмірі 20 320,05 грн.

Згідно підписаної сторонами Угоди від 31.07.2009р. дію Договору про надання охоронних послуг з 01.08.2009р. припинено. Про зняття об’єкту ПП “Біосат” з-під охорони складено Акт від 31.07.2009р., який скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 4 Угоди про припинення дії договору сторони передбачили, що заборгованість за надані охоронні послуги підлягає сплаті до 10.08.2009р.

Відповідно до банківських виписок від 02.09.2009р. та від 23.09.2009р. відповідачем на погашення заборгованості за надані позивачем охоронні послуги сплачено 4 000,00 грн. Решти суми боргу в розмірі 16 320,05 грн. ПП “Біосат” не сплатило.

04.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача Лист № 552 із вимогою до 10.11.2009р. перерахувати на банківський рахунок ЗАТ “Агенство економічної безпеки “Ефорт” заборгованість в розмірі 16 320,05 грн.

Однак, висловлена у вищевказаному листі вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Згідно п. 8.1. Договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об’єкта нараховується штраф у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Із посиланням на вищевказаний пункт Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченння, що згідно уточнених позовних вимог становить 1 674,90 грн.

Також, згідно п. 4 Угоди про припинення дії договору про надання охоронних послуг від 31.07.2009р. позивачем нараховано відповідачу 821,08 грн. 10 % за користування чужими коштами.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем відповідно до уточнених позовних вимог заявлено до стягнення 783,36 грн. інфляційних втрат та 244,98 грн. 3% річних.

Загальна сума уточнених позовних вимог становить 19 844,37 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач зобов’язань щодо оплати послуг охорони, наданих згідно Договору № 234 від 06.03.2009р. належно не виконав, а тому вимоги позивача про стягнення 16 320,05 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 8.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об’єкта нараховується штраф у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, згідно визначення ч. 3 ст. 549 ЦК України є пенею.

Таким чином, суд проаналізувавши зміст п. 8.1. Договору прийшов до висновку що передбачена сторонами санкція за порушення строків оплати за своєю правовою природою є не штрафом а пенею.

Як вбачається із уточненого розрахунку позовних вимог, позивачем при нарахуванні пені дотримано вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а відтак заявлена сума пені в розмірі 1 674,90 грн. підлягає до стягнення у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог, суд задовільняє позовні вимоги в частині стягнення 783,36 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 821,08 грн. 10 % за користування чужими коштами та 244,98 грн. 3% річних слід зазначити наступне:

Ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

До процентів у контексті вищенаведеної статті включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Вказані проценти за своєю правовою природою є боргом.

У разі прострочення платежу як форма цивільно правової відповідальності застосовуються проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 4 Угоди про припинення дії договору про надання охоронних послуг від 31.07.2009р. сторони погодили процент за користування чужими коштами у розмірі 10%.

При проведенні уточненого розрахунку позовних вимог вказані у вищенаведеному пункті Угоди 10% позивачем розраховано як річні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач скористався наданим йому правом нарахування річних за користування чужими коштами у розмірі, визначеному договором, а відтак до стягнення з відповідача підлягають річні у розмірі 10% від суми боргу, що становить 821,08 грн. В частині стягнення 244,98 грн. 3% річних у позові слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК Україги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 536, 549, 599, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ПП “Біосат” (80460, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Ременів, вул. Незалежності, 14. Код ЄДРПОУ 33086954) на користь ЗАТ “Агенство економічної безпеки “Ефорт” (79015 м. Львів, вул. Тургенєва, 72. Код ЄДРПОУ 32262103) 16 320,05 грн. основного боргу, 1 674,90 грн. пені, 783,36 грн. інфляційних втрат, 821,08 грн. 10 % річних, всього –19 599,39 грн.; 195,99 грн. державного мита та 233,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 244,98 грн. 3% річних у позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя