Рішення № 8251964, 25.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10 Справа№ 17/3

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ПП “Медіс”, м. Львів

до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Трускавець

про: стягнення 9 346,81 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Петрух А.В. консультант (Доручення від 2.02.2010р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПП “Медіс”, м. Львів до СПД-ФО ОСОБА_1, м. Трускавець про стягнення 9 346,81 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2010р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 02.02.2010р.

За клопотанням відповідача Ухвалою суду від 02.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 25.02.2010р. представником позивача подано нормативно-правове обгрунтування позовних вимог в частині стягнення збитків. Заявлені у позовній заяві вимоги представник ПП “Медіс”

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

09.01.2009р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 0901-1 із додатками, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобовязання поставити позивачу двері, згідно специфікації та/або накладної, а позивач у свою чергу зобовязався прийняти та оплатити вказаний товар.

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що позивач оплачує поставлений товар за ціною, наведеною у Специфікації по курсу готівкового продажу USD в касі ВАТ “Укрексімбанку” на день проплати.

Згідно Специфікації від 09.01.2009р. (Додаток № 1 до Договору) сума поставки становить 1 800,00 $ США.

10.06.2009р. відповідачем виставлено позивачу Рахунок № 1006 (Додаток № 2 до Договору) на суму 14 889,00 грн.

П. 5.2. Договору передбачено, що покупець здійснює 60 % передоплати вартості товару протягом 2-х тижнів з моменту отримання рахунку-фактури, виставленого постачальником на підставі Специфікації.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобовязань позивач перерахував відповідачу грошову суму в розмірі 8 000,00 грн., про що свідчать Платіжні доручення № 3635 від 12.06.2009р. на суму 4 000,00 грн., та № 3677 від 19.06.2009р. на смуму 4 000,00 грн. Як вказано у позовній заяві сума здійсненої передоплати еквівалентна 1 933,64 $ США. по курсу “Укрексімбанку” на день проплати.

Відповідно до п. 3.1. Договору та Специфікації поставку товару відповідач зобовязаний був здійснити протягом 6-8 тижнів після зарахування авансового платежу на його рахунок.

Як зазначає позивач у позовній заяві станом на 29.12.2009р. відповідач зобовязання щодо поставки товару не виконав.

03.09.2009р. позивачем направлено на адресу відповідача Претензію б/н від 27.08.2009р. із вимогою повернути суму передоплати в розмірі 8 000,00 грн., що еквівалентно 1 039,00 $ США, а також відповідно до п. 9.3. Договору сплатити штраф в розмірі 5 % від загальної вартості недопоставленого товару, що становить 96,7 $ США. Претензію відповідач отримав 07.09.2009р., що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення № 2134698.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми передоплати та штрафу в примусовому порядку.

Із посиланням на п. 5.1. Договору позивач просить суд стягнути суму передоплати та штраф із врахуванням курсу готівкового продажу USD в касі ВАТ “Укрексімбанку” на день проплати, який становить 823,00 грн. за 100,00 $ США. Відповідно до розрахунку позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 8 551,13 грн. боргу та 795,68 грн. штрафу.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 0901-1 від 09.01.2009р.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень ст 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи у визначений договірними зобовязаннями строк відповідач товару позивачу не поставив.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача здійсненої ПП “Медіс” передоплати.

Проте, суд не погоджується із заявленим у позовних вимогах розміром передоплати, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договором поставки № 0901-1 від 09.01.2009р. передбачено, що оплата товару здійснюється із врахуванням курсу готівкового продажу USD в касі ВАТ “Укрексімбанку” на день проплати.

Однак, щодо суми передоплати, то із врахуванням положень ст. 693 ЦК України позивач має право вимагати суму фактично здійсненої передоплати, тобто 8 000,00 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку що до стягнення підлягає сума передоплати в розмірі 8 000,00 грн. В частині стягнення 551,13 грн. передоплати в позові слід відмовити.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У п. 9.3. Договору сторонами погоджено, що у випадку порушення термінів поставки товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від вартості даного недопоставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає позовні вимоги в цій частині обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 610, 612, 663, 693, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 216 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1 (фактичне місцезнаходження: 82200, АДРЕСА_2) Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ПП “Медіс” (79058, м. Львів, вул. Куліша, 47/1а. Код ЄДРПОУ 30203135) 8 000,00 грн. боргу, 795,68 грн. штрафу, всього 8 795,68 грн.; 95,99 грн. державного мита та 222,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 551,13 грн. боргу в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя