Рішення № 8250965, 02.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10                                                                                 Справа № 8/291пн

За позовом Донбаського державного технічного університету, м. Алчевськ Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Луганськ, -

про зобов’язання виконати певні дії.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Манькевич В.С. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 04.12.09 року;

від відповідача –Шуліка С.О. - провідний юрисконсульт, - довіреність №2424 від 25.09.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

зобов’язання відповідача виготовити та узгодити проектно-технічну документацію, згідно діючому законодавству України та на підставі пунктів 2.2.5 договору оренди здати приміщення позивачу;

стягнення з відповідача судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12 січня до 29 січня 2010 року та з 29 січня до 12 лютого 2010 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Ухвалою суду від 12.02.10 року термін вирішення спору на підставі частини 4 ст. 69 ГПК України продовжено на 1 місяць –до 15.03.10 року.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12 лютого до 02 березня 2010 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 02.03.10 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач без погодження з орендодавцем здійснив самочинне перепланування та внутрішню перебудову орендованих приміщень, не склавши відповідну проектно-технічну документацію та не узгодивши свої дії з орендодавцем, чим порушив пункт 6.2 договору оренди державного майна №100286/09, укладеного між сторонами 10.11.2000 року.

Це порушення призвело до того, що, на думку позивача, він як балансоутримувач може бути притягнутий до відповідальності за порушення вимог ст. 1 Закону України від 14.10.94 року №208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»у розмірі до 50% вартості самочинно здійснених будівельних робіт. Крім того, дії відповідача, як він вважає, призвели до того, що позивачу може бути заборонено подальшу експлуатацію об’єктів нерухомості, що є предметом договору оренди, оскільки самочинно здійснені роботи з реконструкції приміщень не узгоджені з органами Державного архітектурно-будівельного контролю та не прийняті в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник відповідача проти позову заперечив (відзив на позов за вих.№01-03/101 від 12.01.10 року) (том 1, а.с.42), стверджуючи, що ним дотримано умов вищеназваних пунктів договору, оскільки плани приміщень 1-го та 2-го поверхів, де знаходяться орендовані приміщення, на прохання банку складено фахівцем позивача Тертишнік А.А., на якому позначено місця, в яких орендар потім здійснив реконструкцію (перепланування); кожен з цих планів скріплено його підписом та гербовою печаткою позивача, - що, на думку відповідача, дало йому підстави вважати, що проектно-технічна документація на реконструкцію (перепланування) приміщень складена орендарем та узгоджена з орендодавцем (плани об’єктів оренди –нежитлових приміщень 1-го та частини 2-го поверхів) надано до справи (том 1, а.с.46-47).

Представник позивача заперечив проти вищевикладених доводів відповідача та заявив, що надані відповідачем до справи плани 1-го та 2-го поверхів не є проектно-технічною документацію в розумінні вимог чинного законодавства до таких документів, а тому вони не можуть вважатися проектом реконструкції, узгодженим з позивачем.

Суд вважає, що Луганська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовано залучена до участі у справі в якості відповідача.

Так, договір оренди державного майна №100286/09 від 10.11.2000 року від імені орендаря укладено з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»в особі керуючого Алчевською філією АППБ «Аваль»Атаян Т.І.

Алчевська філія АППБ «Аваль»не є юридичною особою (п.1.5 Положення про Алчевську філію АППБ «Аваль», затвердженого постановою правління названого банку від 03.05.94 року, протокол №П-15/1); відповідальність за його зобов’язаннями несе банк (п.1.6) (том 1, а.с.91-94).

Луганська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі –ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») також не має статусу юридичної особи (п.1.4 Положення про ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), але їй надано право у встановленому чинним законодавством України порядку здійснювати повноваження сторони (позивача, відповідача) або третьої особи при розгляді справ у судах (господарських, загальної юрисдикції та третейських) (п.4.2).

Згідно п.1.3 вищеназваного Положення мала місце низка перейменувань АППБ «Аваль», у т.ч.: у Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(17.10.06 року) та Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (15.12.09 року) (том 1, а.с. 95-105).

Станом на час розгляду цього спору відповідач має назву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та статус юридичної особи (п.2.1 статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(том 1. а.с. 50-73), - що належить відобразити у викладі цього рішення суду.

Його інтереси по даній справі представляє ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», - що підтверджується довіреністю на ім’я представника Шуліки С.О. від 25.09.09 року, за реєстром №2424 (том 1, а.с.76).

І.Заслухавши представників сторін та фахівця з питань проектної будівельно-технічної документації –працівника позивача Псюка В.В., який виклав нормативне обґрунтування вимог позивача про обов’язковість складення проектної документації для здійснення реконструкції, про яку йдеться у цій справі; дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.11.2000 року між Донбаським гірничо-металургійним інститутом, правонаступником якого є Донбаський державний технічний університет (орендодавець) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(далі –АППБ «Аваль») в особі керуючого Алчевською філією АППБ «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(орендар), укладено договір оренди державного майна №100286/09, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 365,8 кв.м, оціночною вартістю станом на 01.08.2000 року 39398,00 грн., яке знаходиться на балансі Донбаського гірничо-металургійного інституту (у подальшому перейменованого у Донбаський державний технічний університет (том 1, а.с. 16)) та знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Ленінградська, 45 Луганської області (п.1.1 договору), для використання його під розміщення філії банку (п.2.1).

Передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним на протязі терміну оренди (п.2.3).

Сторони визначили усі істотні умови договору, у т.ч.: про орендну плату; права та обов’язки сторін; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; термін його дії (з 10.11.2000 року по 10.11.2015 року (п.11.1)); та т.і.

Згідно п.6.2 договору орендар з дозволу орендодавця має право проводити реконструкцію та технічне переустаткування орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому проектна документація на проведення означених робіт підлягає погодженню з балансоутримувачем.

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у випадку погіршення стану орендованого приміщення внаслідок його неналежного використання або невиконання умов цього договору (п.8.2).

Сторони також домовилися, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.10.1).

Зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін (п.11.3); його може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадку невиконання умов договору, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.11.5) (том 1, а.с.19-20).

Акт приймання-передачі об’єкту оренди орендодавцем –орендареві до справи не надано, але сторони підтвердили, що така передача фактично здійснена одразу ж після укладення договору оренди від 10.11.2000 року.

Сторони визнають, що на час розгляду цього спору судом договір є чинним.

Позивач стверджує, що на підставі усної домовленості між керівниками орендодавця та орендаря, без дозволу орендодавця, без розробки, узгодження та затвердження проектної документації щодо реконструкції будівель та споруд відповідач (орендар) самочинно здійснив реконструкцію орендованих приміщень 1-го та 2-го поверхів, а саме: здійснив ремонт приміщення; замінив віконні блоки та існуючу систему теплозабезпечення; встановив новий вхідний дверний блок; здійснив заміну електропроводки, полового покриття; встановив стіни-перегородки у приміщеннях; замінив сходові марші з 1-го на 2-й поверх; здійснив низку інших дій.

Документальні докази службового листування між сторонами договору з цього питання, а також письмове підтвердження звернення орендаря до орендодавця з метою отримання дозволу на реконструкцію предмету оренди, а також письмове підтвердження надання орендодавцем дозволу на вчинення названих дій до справи не надано внаслідок їх відсутності.

Відповідач стверджує, що він отримав такий дозвіл орендодавця, на підтвердження чого надав до справи ескізні плани 1-го та 2-го поверхів предмету оренди, на яких, на його думку, позначені конкретні вузли, блоки та інші місця орендованих приміщень, в яких здійснено реконструкцію (том 1, а.с. 46-47).

Дослідження судом цих ескізних планів показало, що вони не містять доказів їх складення у відповідності до вимог чинних нормативних актів щодо проектно-будівельної документації та її затвердження уповноваженими органами та посадовими особами, а також її узгодження з власником (чи орендодавцем) орендованого майна.

Спір між сторонами виник у зв’язку з надходженням 15.01.09 року на адресу позивача по справі листа орендаря від 14.01.09 року за вих. №01-10/135, яким він повідомив орендодавця про свій намір достроково розірвати договір оренди №100286/09 від 10.11.2000 року (том 1, а.с. 24).

Орендодавець не заперечив проти розірвання договору, але за умови, що орендар приведе орендовані нежитлові приміщення до їх первісного стану, - тобто до перепланування (вих. №267-82 від 02.02.09 року (том 1, а.с.25).

Орендар, заперечуючи проти вимоги орендодавця, повідомив, що він здійснив покращення об’єкту оренди на 124 тис. грн., а тому вимогу про приведення орендованих приміщень у первісний (до передачі в оренду) стан вважає безпідставною (вих. №01-10/1184 від 26.02.09 року) (том 1, а.с.21).

Оскільки орендар не вчинив дій по приведенню орендованого майна у первісний стан, 10.03.09 року за вих. №548-82 орендодавець спрямував на його адресу листа про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, посилаючись на порушення орендарем умов п.6.2 договору оренди та знову висунув вимогу про приведення орендованих приміщень у стан, в якому вони перебували до передачі їх в оренду (том 1, а.с.22).

Сторони не дійшли згоди щодо вирішення цього питання (том 1, а.с.10 та ін.), - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, - при цьому він вважає, що про порушення своїх охоронюваних законом прав він дізнався з листа відповідача від 26.02.09 року за вих. №01-10/1184 (том 1, а.с.21), з чим погоджується суд.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Договірні правовідносини між сторонами за цим спором виникли 10.11.2000 року –тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, та продовжують мати місце після 01.01.04 року –дати набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі –ЦКУ).

Як сказано у п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          З урахуванням викладеного суд при вирішенні цього спору керується нормами ЦКУ.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір належить до різновиду правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1. ст. 628 ЦКУ).

Спірний договір належить до договорів оренди.

          Згідно ч. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 ст. 18 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі – ЗУ№2269-ХІІ) встановлено, що орендар зобов’язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

          З обставин спору вбачається, що підставою для його виникнення стала самочинна реконструкція орендарем предмету оренди.

          Як сказано у частинах 1-2 ст. 18-1 цього Закону, поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

          Вчинені відповідачем дії не підпадають під поняття поточний ремонт (його проведення за рахунок орендаря передбачено п.5.3 договору) або капітальний ремонт (його здійснення не входить в обов'язки орендаря (розділ 5 договору).

Згідно договору орендар має право з дозволу орендодавця здійснити реконструкцію і технічне переустаткування орендованого майна (п.6.2).

          Додатком №2 «Терміни та визначення»ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» подається визначення терміну «реконструкція», а саме: перебудова існуючих об’єктів виробничого та цивільного призначення, пов’язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

          Як сказано у ст. 7 Закону України від 16.11.92 року №2780-ХІІ «Про основи містобудування», державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

          До категорії об'єктів містобудування належать також будинки і споруди, їх комплекси (ст. 3 Закону).

Зміст державного контролю у сфері містобудування полягає, між іншим, у контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об’єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві (абз.9 ст. 8 Закону), він покладається (у даному випадку) на виконавчі органи міських рад (ст. 14) та спеціально уповноважені органи у сфері містобудування (ст. 15).

Стаття 1 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій»(далі –ЗУ №1699-ІІІ) подає виклад поняття «проектна документація», згідно якому це - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.

          Детально порядок розробки проектної документації встановлено ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва»(том 1, а.с.133-176).

          З огляду на це суд не погоджується з доводами відповідача про те, що ним здійснено узгодження реконструкції спірних об'єтів нерухомого майна шляхом складення ескізних планів 1-го та 2-го поверхів орендованого об'єкту.

          Відповідач, маючи намір здійснити реконструкцію (перепланування) орендованих об'єктів, повинен був керуватися ч.1 ст. 24 Закону №1699-ІІІ, згідно якій фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.

Статтею 29 цього Закону встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт- це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;

документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні,—нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;

рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об’єкта містобудування;

документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Отримавши такий дозвіл, відповідач повинен був керуватися ст. 27 цього Закону, відповідно до якого фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об’єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об’єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об’єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

          Він також повинен був дотримуватися вимог ст. 31-1 цього Закону, згідно якій закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

          Керуючись засадами обов'язковості договору для виконання сторонами (ст.629 ЦКУ), суд вважає, що вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

          Уклавши згадуваний у цьому рішенні договір, відповідач взяв на себе низку зобов'язань, у т.ч. і щодо узгодження з орендодавцем проведення реконструкції та технічне переустаткування орендованого майна.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Закон (ст. 525 ЦКУ) не допускає дносторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідач у даному конкретному випадку не дотримався жодної з вищевикладених вимог чинного законодавства, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          З урахуванням оцінки наявних у справі доказів суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем у порядку та у спосіб, про які сказано вище у цьому рішенні, його охоронюваних прав та законних інтересів.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України.

           За таких обставин позов у частині спонукання відповідача (орендаря) до виготовлення та узгодження проектно-технічної документації на реконструкцію (перепланування) орендованих приміщень підлягає задоволенню.

          2.Що стосується вимог позивача про покладення на відповідача обов'язку повернути орендодавцю предмет оренди відповідно до п.2.2.5 договору, - то суд вважає, що позов у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки договір оренди державного майна №100286/09 від 10.11.2000 року є чинним на час вирішення цього спору; позивач не звертався до суду з позовною вимогою про його дострокове розірвання, - а тому у суді відсутні правові та фактичні підстави для її розгляду по суті.

          Позивач як юридична особа має реальну можливість вирішити спір у цій частині шляхом подання окремого позову.

          Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:

          державне мито у сумі 42,50 грн.;

          витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст.202,203,509,626,629 Цивільного кодексу України; ст.ст.1,24,27,29,31-1 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій», ст.ст.3,7,8,14,15 Закону України від 16.11.92 року №2780-ХІІ «Про основи містобудування», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                   в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код 14305909; місто Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 24197094, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська, 61, - у встановленому чинним законодавством України порядку виготовити та узгодити з орендодавцем проектно-технічну документацію на реконструкцію нежитлових приміщень площею 365,8 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Алчевськ, вул. Ленінградська, 45 Луганської області, балансоутримувачем яких є Донбаський державний технічний університет як правонаступник Донбаського гірничо-металургійного інституту, - переданих Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код 14305909; місто Київ, вул. Лєскова, 9), на підставі договору оренди державного майна №100286/09, укладеного 10.11.2000 року між Донбаським гірничо-металургійним інститутом (орендодавець) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(орендар).

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код 14305909; місто Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 24197094, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська, 61, - на користь Донбаського державного технічного університету, ідентифікаційний код 02070708, який знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 16 Луганської області, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 02.03.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 09 березня 2010 року.

          Суддя           А.П. Середа