Рішення № 82494133, 12.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000145

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Пинянської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

Встановив:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ЄДРПОУ 13814885), із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській від 05.12.2018 №2040/03.26-40 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в обчислювальному центрі статуправління Закарпатської області з 31.07.1978 року по 10.04.1985 року до стажу державної служби, що надає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (у відповідності до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII) та перевести ОСОБА_1 на пенсію на умовах, передбачених статтею 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, з 26 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області неправомірно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, який передбачав зарахування до стажу державної служби період роботи (служби) в обчислювальних центрах та машинолічильних станціях обласних, Київського та Севастопольського міських статистичних управлінь на посадах начальників центрів і станцій, їх заступників, які відповідали за виконання робіт з підготовки та випуску статистичної звітності, керівних працівників і спеціалістів підрозділів підготовки та випуску статистичних матеріалів, відповідно період позивача роботи в обчислювальному центрі статуправління закарпатської області з 31.07.1978 по 10.04.1985 р повинен бути врахований до стажу державної служби і відповідач повинен був бути врахований до стажу державної служби і відповідач повинен був перевести її на пенсію на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р №3723-ХІІ, з 26.11.2018 року.

Відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, на виконання ухвали суду надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у спосіб, на підставі та в межах чинного законодавства України.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання відповідача про відсутність правових підстав для зарахування Позивачу стажу державної служби у період роботи з 31.07.1978 р по 10.04.1985 р на посадах, що зазначені у трудовій книжці Позивача, оскільки такий стаж враховується виключно у випадку роботи позивача у період з 01.01.1994р по 31.10.1995 р по садах державних службовців є помилковим, оскільки жодним нормативно-правовим актом вказані обмеження не визначені.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що зарахування до стажу державної служби періоду роботи в районних обчислювальних станціях (центрах) законодавством не передбачено.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю заперечила щодо позовних вимог , просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності з 19.12.2013 року.

26.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії їй відповідно до ст. 37 “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.

Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №25 управління застосування пенсійного законодавства було прийнято рішення №2040/03.26-40 від 06.12.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 37 «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у зв`язку з відсутністю 20 років стажу державної служби.

Позивач не погодився з таким рішенням відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон № 3723-ХІІ),крім статті 37,що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статі 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що жінки мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону №1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу вказується відсутністю у позивача 20 років стажу державної служби.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала:

1) з 31.07.1978 р (наказ від 31.07.1978 р №57/к) в Обчислювальному центрі статуправління Закарпатської області на посаді економіста;

2) з 14.05.1979 р (наказ від 14.05.1979 №36/к) по 10.04.1985 р (наказ від 09.04.1985 №29/к) на посаді старшого економіста бюро підготовки і випуску статматеріалів по сільському господарстві;

3) з 23.04.1996 р (наказ від 22.04.1996 №43) в державній фінансовій інспекції у Львівській області на посаді контролера-ревізора групи ревізій і перевірок установ та організацій;

4) з 16.08.1996 (наказ від 16.08.1996 №88-о) на посаді провідного контролера-ревізора;

5) з 01.02.1998 (наказ від 12.02.1998 №21-о) на посаді головного контролера-ревізора;

6) з 26.01.2012 (наказ від 25.01.2012 №47-о) по 31.03.2015 (наказ від 31.03.2015 №56-о) на посаді завідувача сектору інспектування.

Згідно постанови КМУ від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» втратила чинність постанова КМУ від 03.05.1994 р. № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою було передбачено зарахування до стажу державної служби періодів роботи в обчислювальних центрах та машинолічильних станціях обласних, Київського ти Севастопольського міських статистичних управлінь на посадах начальників центрів і станцій, їх заступників, які відповідали за виконання робіт з підготовки та випуску статистичної звітності, керівних працівників і спеціалістів підрозділів підготовки та випуску статистичних матеріалів.

Головне управління статистики в Закарпатській області листом від 18.09.2018 повідомило Позивача, що відповідно до консультації № 5 тимчасової робочої групи, створеної розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.01.1994 року № 5-р, до стажу державної служби зараховувалися періоди роботи в колишніх районних (міських) інформаційно-обчислювальних центрах (станціях) на посадах начальників центрів і станцій, їх заступників та спеціалістів відділів підготовки та випуску статистичних матеріалів створених на базі колишніх інспектур державної статистики, об`єднаних з машинолічильними станціями (центрами). Тому в стаж державної служби зараховувався час роботи на зазначених посадах лише у тому випадку, якщо особа у період з 01.01.1994 по 31.10.1995 (день прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 871) працювала на посадах державних службовців і їй при підрахунку стажу державної служби враховувався період роботи на цих посадах.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

У трудовій книжці ОСОБА_1 під записом № 10 від 23.04.1996 зазначено, зокрема, що присяга державного службовця прийнята 23.04.1996 року на підставі ст. 17 Закону України «Про державну службу».

З наведеного вбачається, що Позивачка працювала на посадах державної служби починаючи з 23.04.1996 року

Стаж державної служби ОСОБА_1 становить 18 р.10 м.16 дн. (23.04.1996-31.03.2015).

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у період з 01.01.1994 по 31.10.1995 вона не працювала на посадах державних службовців, присяги державного службовця не приймала, відтак відповідачем правомірно не зараховано вказаний період до стажу державної служби та відмовлено в призначенні їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України прийшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.