Рішення № 8249382, 22.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10                                                                                 Справа № 6/45

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс», м. Донецьк

до Приватного підприємства «Фірма «Біла Лінія», м. Луганськ

про стягнення 20 038 грн. 87 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача – Грінкіна Д.Ю., дов. № 1103 від 25.01.10;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20038 грн. 87 коп., в тому числі: борг –9902 грн. 64 коп., пеня –233 грн.59 коп., штраф –9902 грн. 64 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що пеня рахувала за 42 доби за період з 21.12.09 по 01.02.10.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Советська, б. 54, офіс 451, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою. Але ухвала суду від 05.02.10 про призначення справи до слухання була повернута органом зв’язку із відміткою «адресат відсутній».

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

17.09.09 між сторонами у справі був укладений договір поставки товару з відстрочкою платежу № 4030/-09ФС, за умовами якого позивач у справі –«Постачальник»зобов’язався продати, а відповідач у справі - «Покупець»прийняти продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Позивачем умови договору були виконані належним чином та поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 283 грн. 34 коп., який останній оплатив частково у сумі 380 грн. 70 коп., у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 9902 грн. 64коп. , яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивачем до стягнення заявлені пеня в сумі 233 грн. 59 коп. і штраф у сумі 9902 грн. 64 нараховані на підставі пунктів 5.1 і 5.2 договору.

          Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки товару № 4030/-09ФС від 17.09.09, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію, а останній –прийняти та оплати її на умовах договору.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що оплата за товар відповідачем здійснюється з відстрочкою платежу на п’ять календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним з моменту підписання товарно-транспортних накладних.

Із матеріалів справи, вбачається, що позивачем на виконання умов договору, за накладними №№ ФСЛ-0045404 від 04.1209 і № ФСЛ-0046273 від 15.12.09 було поставлено товар відповідачу на загальну суму 10 283 грн. 34 коп., який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 9 902 грн.64 коп.

Відповідач вказані обставини не спростував, доказів оплати не надав.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 9 902 грн. 64 коп. є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи їх слід задовольнити.

Щодо стягнення пені в сумі 233 грн. 59 коп. за період з 21.12.09 по 01.02.10 та штрафу у сумі 9902 грн. 64 коп. слід визначити наступне.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми отриманого товару.

Разом з цим, згідно п. 5.2 за прострочення платежу понад 30 днів відповідач крім пені сплачує позивачу штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені –нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Наведені вище положення договору свідчать про те, що сторонами були узгоджені певні види відповідальності за порушення зобов’язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що зобов’язання з оплати поставленого товару, останнім виконувалося неналежним чином, у зв’язку з чим нарахування пені та штрафу у вказаних вище сумах з боку позивача є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Біла Лінія», м. Луганськ, вул. Советська, б. 54, офіс 451, код 34791346 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс», м. Донецьк, вул. Рогачевская, 1в, код 32965531, борг у сумі 9902 грн. 64 коп., пеню у сумі 233 грн.59 коп., штраф у сумі 9902 грн. 64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 200 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 23.02.2010.

Суддя Т.А.Василенко