Рішення № 8247896, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/32927.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»

Про стягнення 223734,40 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»

Про визнання недійсними додатків №1 до договорів фінансового лізингу №128

від 01.07.2008р., №129 від 01.07.2008р., №130 від 01.07.2008р., №131 від

01.07.2008р.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від ТОВ «Кредит Європа Лізинг» Романюк Т.І.- предст. (дов. від 15.10.2009р.)

від ТОВ «Квант Груп-7» 1. Дмітрієва В.В.- предст. (дов. від 28.08.2009р.)

від ТОВ «Будівельне управління «МЖК-1» 2. не з’явився           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант груп-7»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»заборгованості в сумі 223734,40грн. (215352,48грн. –основного боргу, 8381,92грн. - пені), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем-1 своїх зобов’язань за договорами фінансового лізингу №128, №129, №130 та №131 від 01.07.2008р., поручителем за виконання яких виступив відповідач-2 згідно договору поруки №128 від 01.07.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –2237,34грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/329, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.11.2009р.

30.10.2009р. судом одержано заяву від позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договорами фінансового лізингу у сумі 365391,96грн. за лізинговими платежами, 16758,32грн.-пені за затримку сплати лізингових платежів, 3821,50грн. –державного мита, витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

04.11.2009р. судом одержано клопотання від відповідача-1 за первісним позовом про здійснення технічної фіксації судового процесу.

04.11.2009р. судом одержано клопотання від відповідача-1 за первісним позовом про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, у зв’язку порушенням правил об’єднання вимог до кількох відповідачів.

04.11.2009р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з тим, що станом на 04.11.2009р. суддя Палій В.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою від 09.11.2009р. розгляд справи №20/329 призначено на 18.11.2009р.

У судовому засіданні 18.11.2009р. судом задоволено клопотання відповідача-1 за первісним позовом про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Збільшені позовні вимоги позивача прийняті судом до розгляду.

Клопотання відповідача-1 про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України судом не задоволено, оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, після прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем за первісним позовом правомірно об’єднано позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов чотирьох договорів фінансового лізингу №128, №129, №130 та №131 від 01.07.2008р., з урахуванням того, що предметом спору є також виконання зобов’язання відповідачем-2 за договором поруки №128 від 01.07.2008р., в частині зобов’язання перед позивачем за повне виконання відповідачем-1 зобов’язань, що виникли із чотирьох вище перелічених договорів фінансового лізингу.

Представник відповідача-2 у судове засіданні 18.11.2009р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, розгляд справи 18.11.2009р. відкладено.

09.12.2009р. судом одержано клопотання від відповідача-1 за первісним позовом про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою уповноваженого представника відповідача-1 та відсутністю у штаті підприємства іншого представника з юридичною освітою, з метою належного захисту інтересів відповідача-1.

У судовому засіданні 09.12.2009р. клопотання судом задоволено.

У зв’язку з наведеним та у зв’язку з неявкою у судове засідання представників позивача, відповідача-2, розгляд справи 09.12.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 23.12.2009р. представник відповідача-1 в усних поясненнях зазначив про те, що спосіб встановлення розміру лізингових платежів, який передбачений договорами фінансового лізингу не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості подати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у справі №20/329.

Клопотання судом не задоволено, оскільки до судового засідання 23.12.2009р. відповідач-1 мав достатньо часу для підготовки та подачі зустрічного позову у справі №20/329.

З метою виготовлення повного тексту рішення по справі №20/329, судом оголошено перерву до 13.01.2010р.

Після закінчення судового засідання 23.12.2009р. судом одержано чотири зустрічні позови від ТОВ «Квант Груп-7»до ТОВ «Кредит Європа Лізинг»про визнання недійсними додатків №1 до договорів фінансового лізингу №128 від 01.07.2008р., №129 від 01.07.2008р., №130 від 01.07.2008р., №131 від 01.07.2008р. Зустрічні позови обґрунтовано тим, що надання права відповідачу за зустрічними позовами згідно умов договорів фінансового лізингу формувати, встановлювати та застосовувати ціну в еквіваленті іноземної валюти протирічить вимогам нині чинного законодавства України, зокрема, ст. 189 ГК України, п 1 абз. 7 Постанови КМУ №1998 від 18.12.1998р. «Про вдосконалення порядку формування цін».

Враховуючи те, що зустрічні позови подано до оголошення повного тексту рішення у справі №20/329, ухвалою від 25.12.2009р. судом прийнято до розгляду об’єднаний зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у відповідності до положень ст. ст. 58, 60 ГПК України. Даною ухвалою розгляд справи №20/329 призначено на 13.01.2010р.

13.01.2010р. судом одержано клопотання від ТОВ «Квант Груп-7»про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої доручити фахівцям Київського НДІ судових експертиз.

13.01.2010р. судом одержано заперечення від ТОВ «Квант Груп-7»щодо первісних позовних вимог, а саме, відповідач-1 за первісним позовом просить суд задовольнити первісний позов частково у розмірі 31257,32грн., посилаючись на те, що з листопада 2008р. позивач за первісним позовом почав значно збільшувати розміри щомісячних платежів, а розмір лізингових платежів має вираховуватись виходячи з ціни об’єкту лізингу встановленої у національній валюті України –гривні.

У судовому засіданні 13.01.2010р. розгляд клопотання ТОВ «Квант Груп-7»про призначення у справі судової економічної експертизи перенесено судом на наступне судове засідання.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника ТОВ «Кредит Європа Лізинг», розгляд справи 13.01.2010р. відкладено.

21.01.2010р. судом одержано відзив ТОВ «Кредит Європа Лізинг»на зустрічні позовні вимоги та заперечення проти клопотання про призначення у справі №20/329 судової економічної експертизи.

26.01.2010р. судом одержано заяву від ТОВ «Кредит Європа Лізинг»про збільшення первісних позовних вимог, а саме, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за договорами фінансового лізингу у сумі 590298,25грн. за лізинговими платежами, 42942,48грн.-пені за затримку сплати лізингових платежів, 6332,40грн. –державного мита, витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.; спонукати ТОВ «Квант Груп-7»повернути предмети лізингу та підписати супровідні документи: акт прийому-передачі (повернення) предмету лізингу, видаткову, податкову накладні.

27.01.2010р. судом одержано відзив ТОВ «Квант Груп-7»на заперечення ТОВ «Кредит Європа Лізинг»проти клопотання про призначення експертизи.

27.01.2010р. судом одержано заперечення від ТОВ «Квант Груп-7»проти вимог позивача за первісним позовом про стягнення збитків від інфляції.

У судовому засіданні 27.01.2010р. суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви ТОВ «Кредит Європа Лізинг»про збільшення первісних позовних вимог (вих. від 26.01.2009р. №26-01/10), з огляду на те, що до заяви додано докази доплати державного мита у розмірі 2510,90грн. тобто, державне мито доплачено лише в частині збільшених майнових позовних вимог про стягнення 633240,72грн. заборгованості. В частині вимоги про спонукання ТОВ «Квант Груп-7»повернути предмети лізингу та підписати супровідні документи: акт прийому-передачі (повернення) предмету лізингу, видаткову, податкову накладні, докази сплати державного мита –відсутні. Натомість, у випадках об’єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру, державне мито підлягає оплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

У судовому засіданні 27.01.2010р. судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Квант Груп-7»про призначення у справі №20/329 судової економічної експертизи, оскільки перелічені у клопотанні питання не потребують застосування спеціальних знань.

Представник ТОВ «Будівельне управління «МЖК-1»у судові засідання не з’являвся, відзиву на первісний позов не надав.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд, -

в с т а н о в и в :

01.07.2008р. між ТОВ «Кредит Європа Лізинг»(позивач за первісним позовом) та ТОВ «Квант Груп-7»(відповідач-1 за первісним позовом) укладено договори №128, №129, №130 та №131 (далі –договори), відповідно до умов яких лізингодавець (позивач) зобов’язується придбати у власність і передати у володіння та користування лізингоодержувачу (відповідач-1) на певний строк майно (далі –предмет лізингу), спеціально придбане лізингодавцем у визначеного лізингоодержувачем продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, та в кінці строку дії договору, придбати предмет лізингу собі у власність, шляхом укладення договору купівлі-продажу №2, за умови всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Пунктом 1.2. договорів визначено предмет лізингу кожного з договорів. Так, предметом договору №128 є бетононасос виробництва «Путцмайстер Мартельмашинен Гмбх»Міксокрет М-740-ДБ в комплекті з приладами в кількості 1 од.; предметом договору №129 є бетононасос виробництва «Брікман»EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладами в кількості 1 од.; договору №130 - бетононасос виробництва «Брікман»EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладами в кількості 1 од.; договору №131 - бетононасос виробництва «Брікман»EASTRICH Boy D-240 в комплекті з приладами в кількості 1 од.

Відповідно до п.1.2.1 договорів повна специфікація предмету лізингу, із зазначенням його найменування (в тому числі номенклатури, асортименту, серійних номерів, технічної характеристики), кількості, вимог щодо якості та комплектності, ціни, визначаються в Специфікації, яка є Додатком №2 до даних договорів.

Пунктом 2.1. договорів визначено вартість предмету лізингу кожного з цих договорів.

На виконання умов договорів позивачем було придбано у власність предмети лізингу та передано у володіння та користування відповідачу-1 за первісним позовом визначені п.1.2 договорів та специфікаціями до договорів предмети лізингу, що підтверджується Актами приймання-передачі предметів лізингу від 04.07.2008р. (в матеріалах справи).

Договорами лізингу (пп. 3.1.2) встановлено, що лізингові та будь-які платежі, належні за цим договором, мають бути сплаченими протягом трьох банківських днів із дня виставлення лізингодавцем відповідних рахунків згідно з Графіком лізингових платежів зазначеного у Додатку №1 (далі –графік платежів) до даних договорів.

Якщо відповідні рахунки-фактури не були отримані лізингоодержувачем (електронною поштою або по факсу) до 5 числа поточного місяця, то він повинен самостійно звернутися до лізингодавця за рахунком-фактурою, та сплатити лізинговий платіж у строки, встановлені графіком платежів (пп. 3.1.3 договорів).

У графіках платежів, які є додатком №1 до договорів, сторонами встановлений порядок розрахунків та внесення лізингових платежів, а саме: погоджено дати сплати лізингового платежу та розмір сум кожного з лізингових платежів.

Відповідно до п.3.5. договорів для сплати лізингових платежів, які зазначені у графіку платежів, відповідні суми перераховуються у валюту платежу (гривню) згідно з офіційним курсом Національного Банку України щодо долару США, встановленим на дату пред’явлення рахунку до сплати, при цьому обов’язково враховується наступне:

3.5.1. якщо встановлений НБУ офіційний курс гривні щодо долару США на дату пред’явлення рахунку до сплати та (або) на дату здійснення платежу буде менше того, який встановлений на дату укладення цих договорів, то лізингоодержувач сплачує лізингові платежі по курсу, зазначеному у п.2.1. цього договору. При цьому: (І) платіж вважається вчиненим в той день, коли відповідна сума зарахована на банківський рахунок лізингодавця; (ІІ) датою пред’явлення рахунку до сплати вважається дата отримання лізингоодержувачем рахунку у спосіб, передбачений цими договорами;

3.5.2. якщо встановлений НБУ офіційний курс гривні щодо долару США на дату пред’явлення рахунку до сплати та (або) на дату здійснення платежу буде більше того, який встановлений на дату укладення цих договорів, то лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за офіційним курсом гривні щодо долару США, встановленим НБУ на дату пред’явлення рахунку до сплати, при цьому, якщо в період між датою пред’явлення рахунку до сплати та датою здійснення платежу встановлений НБУ офіційний курс гривні щодо долару США зросте - лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати новий , уточнений рахунок.

У зустрічному позові ТОВ «Квант Груп-7»просить суд визнати недійсними додатки №1 до договорів фінансового лізингу №128, №129, №130, №131, у зв’язку з тим, що надання права відповідачу за зустрічним позовом згідно умов договорів фінансового лізингу формувати, встановлювати та застосовувати ціну в еквіваленті іноземної валюти протирічить вимогам нині чинного законодавства України, зокрема, ст. 189 ГК України, п 1 абз. 7 Постанови КМУ №1998 від 18.12.1998р. «Про вдосконалення порядку формування цін».

ТОВ «Кредит Європа Лізинг» заперечив проти зустрічного позову, посилаючись на те, що в договорах фінансового лізингу дотримані всі вимоги законодавства і згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Позивач у зустрічному позові, в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилається на те, що формування, встановлення та застосування ціни в еквавіленті до іноземної валюти протирічить вимогам нині чинного законодавства України.

          Проте, суд не погоджується із зазначеним твердженням позивача за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Згідно із ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань.

Укладені між сторонами спору договори фінансового лізингу не є зовнішньоекономічними договорами, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»зовнішньоекономічний договір (контракт) –це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»«резиденти»- це:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Так, як і позивач і відповідач за зустрічним позовом є резидентами України, мають місцезнаходження на території України та здійснюють свою діяльність згідно законів України, відповідно ціна в договорі повинна визначатись у гривнях, що і погоджено сторонами у додатках №1 до договорів фінансового лізингу №128, 129, 130, 131. Розрахунки між сторонами договору також підлягають здійсненню у гривнях, що погоджено сторонами у п. 3.5 договору. У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, що передбачено ст. 524 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Вищеперелічені законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що додатки №1 договорів фінансового лізингу №128, 129, 130, 131 від 01.07.2008р. не суперечать законодавству України, відповідно зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідач-1 за первісним позовом, в порушення умов договорів, не виконав свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №128, №129, №130, №131, а саме, відповідач-1 не здійснив лізингових платежів, передбачених у графіку платежів 02.06.2009р. за кожним договором окремо у розмірі 2345,98 доларів США, 02.07.2009р. у розмірі 2345,98 доларів США, 02.08.2009р. у розмірі 2345,98 доларів США, 02.09.2008р. у розмірі 2345,98 доларів США, 02.10.2009р. у розмірі 2345,98 доларів США, в зв’язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем за договорами №128, №129, №130 та №131 загалом у сумі 365391,96грн.

01.07.2008р. між ТОВ «Кредит Європа Лізинг»(позивач за первісним позовом), ТОВ «Квант Груп-7»(відповідач-1 за первісним позовом) та ТОВ «БУ «МЖК-1»(відповідач-2 за первісним позовом) було укладено договір поруки №128, відповідно до умов якого поручитель (відповідач-2) зобов’язується перед кредитором (позивач) відповідати за повне виконання боржником (відповідач-1) зобов’язань перед кредитором, що виникли із договору фінансового лізингу №128 від 01.07.2008р., договору фінансового лізингу №129 від 01.07.2008р., договору фінансового лізингу №130 від 01.07.2008р., договору фінансового лізингу №131 від 01.07.2008р. на загальну вартість предметів лізингу –330260,48 доларів США, як з існуючих з моменту укладення договорів, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п.1.4 договору поруки поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором солідарно за невиконання зобов’язань боржником по договору лізингу, в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, штрафних санкцій, відшкодування судових та інших витрат по стягненню боргу та інших збитків кредитора, що виникли у зв’язку з невиконанням або неналежним виконання боржником своїх зобов’язань по договору лізингу.

У випадку прострочення виконання боржником зобов’язань перед кредитором, кредитор має право за своїм вибором вимагати виконання зобов’язань боржником або поручителем, або здійснювати в установленому законом порядку примусове стягнення боргу з поручителя або боржника (п.2.1. договору поруки).

Згідно п.2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань по договору лізингу, поручитель зобов’язується протягом 5 банківських днів з дати отримання від кредитора вимоги про оплату, перерахувати на поточний рахунок кредитора суму заборгованості боржника, зазначену у вимозі про оплату.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача за первісним позовом із вимогою до поручителя у відповідності до п. 2.2 договору поруки.

Позивач за первісним позовом, на підставі умов, визначених п.1.4. договору поруки, просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2365391,96грн. заборгованості відповідача-1 по сплаті лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №128, 3129, №130 та №131 від 01.07.2008р.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 553 цього ж кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність заявлення позивачем за первісним позовом вимоги до поручителя у відповідності до п. 2.2 договору поруки від 01.07.2008р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів солідарно, оскільки строк виконання відповідачем-2 за первісним позовом зобов’язання станом на час пред’явлення позову до суду не настав.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки згідно з п. 2.2 договору поруки зобов’язання відповідача-2 щодо здійснення оплати виникає після отримання від кредитора вимоги про оплату, а докази такої вимоги у матеріалах справи відсутні, відповідно строк виконання зобов’язання поручителем за договором поруки не настав.

У той же час, пред’явлення позовних вимог до відповідача-1 за первісним позовом про стягнення лізингових платежів, які не були сплачені у встановлені договорами фінансового лізингу строки, суд вважає обґрунтованим.

Проте, враховуючи, що позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості з відповідачів за первісним позовом солідарно, а суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, відповідно з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню половина суми, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідачів солідарно, а саме, 182695,98грн. (365391,96грн. : 2 = 182695, 98грн.).

Також, позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом за порушення строків виконання зобов’язання щодо сплати лізингових платежів 16758,32грн. –пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 5.1. договорів за несвоєчасну оплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач, на підставі окремо виставленого рахунку, сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та обґрунтовані і документально підтверджені витрати, сплачені лізингодавцем для стягнення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням того, що строк виконання відповідачем-2 за первісним позовом зобов’язання за договором поруки не настав, суд задовольняє вимогу про стягнення пені з відповідача-1 за первісним позовом, яка складає половину від заявленої позивачем до солідарного стягнення суми, а саме, 8379,16грн. (16758,32грн.: 2 = 8379,16грн.).

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 за первісним позовом, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги, пред’явлені позивачем за первісним позовом солідарно до відповідачів суд вважає обґрунтованими у частині та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 ст. 63, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Повернути заяву про збільшення розміру позовних вимог (вих. від 26.01.2009р. №26-01/10) з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»без розгляду.

2. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7»(м. Київ, бул. Лихачова, 1/27; м. Київ, вул. Г. Ахматової, 13-Д, код ЄДРПОУ 33401553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А; м. Київ, вул. Мечникова, 2, поверх 9, Бізнес-центр «Парус», код ЄДРПОУ 35059482) 182695,98грн. –основного боргу, 8379,16грн. –пені, 1910,75грн. –державного мита, 118,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині первісних позовних вимог –відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову –відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій