Рішення № 8247867, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/68011.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «М.Голд Україна»

Простягнення 190 460,97 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Брус О.М. –дов. № б/н від 20.05.09р.;

від відповідача : Мур О.В. –дов. № б/н від 01.11.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до «М.Голд Україна»про стягнення 190 460,97 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за наданий в користування автобетононасос відповідно до Договору фінансового лізингу № 758 –LD від 11 серпня 2008 року.

Ухвалою від 08.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.11.2009 року.

В судовому засіданні 02.11.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2009 року не з'явився, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, представник позивача просив суд зобов’язати позивача надіслати повторно копію позовної заяви на адресу відповідача, однак останнє клопотання судом відхилено як безпідставне, оскільки, в матеріалах справи містяться докази надіслання позовної заяви відповідачу за його місцезнаходженням.

Ухвалою від 02.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 20.11.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 04.12.2009 року.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 04.12.2009 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/680, яке судом задоволено.

Ухвалою від 04.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2009 року.

В судовому засіданні 11.12.2009 року представник позивача подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 168572,22 грн. –основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 18854,52 грн. –пені за несвоєчасне виконання зобов’язань та 2513,09 грн. –3% річних від боргу та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу.

Проаналізувавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.Голд Україна»(лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу № 758 –LD (далі –Договір), відповідно до умов п. 1.1 якої лізингодавець, приймає на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах передбачених в Додатку № 1 цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених цим Договором. Ціна предмета лізингу, що постачається за цим Договором становить еквівалент 443756,45 доларів США у т.ч. ПДВ, що на дату підписання Договору за курсом обміну валют узгодженому сторонами (1 долар США= 4,845 грн.) становить 2150000,00 грн. у т.ч. ПДВ, (надалі - ціна предмета лізингу) і підлягає перерахунку на день підписання акта приймання –передачі за наступною формулою:

НЦ=(А/КПЛ)+(Ф/ККВ), де

НЦ –нова ціна предмета лізингу в еквіваленту доларів США;

А –сума в гривні, розрахованої із суми авансу за курсом першого лізингового платежу;

КПЛ –курс першого лізингового платежу;

Ф –сума фінансування;

ККВ –курс купівлі валюти.

Пунктом 1.4 Договору сторони узгодили, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу зазначену у Додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору. Лізингодавець має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до пункту 4.1 Договору з дати підписання акту приймання –передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем та лізингодавцем), лізингоодержувач має право користуватися предметом лізингу, згідно з його звичайним призначенням. Будь –яке користування предметом лізингу за межами його звичайного призначення можливе лише за попередньою письмовою згодою лізингодавця.

Згідно з пунктом 7.1 Договору складові лізингових платежів їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною. Комісія лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.

Відповідно до пункту 7.6 Договору лізингодавець повинен письмово повідомляти лізингоодержувача про суму лізингового платежу за три робочі дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж визначається по курсу продажу валюти на дату повідомлення. У разі якщо курс продажу валюти, який діє на дату повідомлення не співпадає з курсом продажу валюти на дату платежу лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.

Якщо лізингоодержувач не отримав з будь –яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з пунктом 7.2.3 Додаткової угоди № до Договору періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (офіційним курсом обміну валюти Національного Банку України, який діє на дату платежу, тобто на дату, визначену в Додатку № 2 до цього Договору) і складаються з :

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної графіку, помноженої на курс купівлі валюти;

б) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. В будь –якому випадку розмір лізингового платежу не може бути меншим ніж розмір відшкодування; та наступних змінних складових:

с) ПДВ на суму нарахованої до сплати комісії, згідно з підпунктом б), що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач передав відповідачеві автобетононасос КСР 36 ZX 170 на шасі КРаЗ, модель та номер комплектації автомобіля КрАЗ 65053 –0000072 –02, ідентифікаційний номер автомобіля Y7A65053070807592, номер двигуна 70326682, модель насосної установки КСР 36 ZX 170, серійний номер насосної установки 019, загальна ціна предмета лізингу за Контрактом купівлі –продажу складає 2150000,00 грн., що еквівалентна 463223,30 доларів США (виходячи з розрахунку 1 долар США = 4,64139 грн.), що засвідчується актом приймання –передачі від 27 серпня 2008 року, проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання, а саме не здійснював щомісячні платежі за період з січня по 5 травня 2009 року, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 164075,58 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 164075,58 грн.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по лізинговим платежам нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 164075,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку несплати зобов’язаною стороною в належний термін будь –якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, така сторона сплачує іншій стороні неустойку з простроченої

суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє зобов'язану сторону від виконання своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.

Позивач керуючись п. 8.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 18 854, 62 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 8.2 та 7.1 Договору, кількості днів прострочення, розміру прострочених лізингових платежів та офіційного курсу гривні до долара на дату платежу, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2513,09 грн. та інфляційні втрати в сумі 4496,64 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, кількості днів прострочення та розміру прострочених лізингових платежів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2513,09 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат також підлягають задоволенню повністю в сумі 4496,64 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Голд Україна»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 34691552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(місцезнаходження: 04070, м. Київ, Подільський р –н, вул. Іллінська, буд. 8, блок 5, 2 –й поверх, код ЄДРПОУ 33942232) 164075 (сто шістдесят чотири тисячі сімдесят п’ять) грн. 58 коп. - основного боргу, 18 854 (вісімнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 62 коп. –пені, 4496 (чотири тисячі чотириста дев’яносто шість) грн. 64 коп. –інфляційних втрат, 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) грн. 09 коп. –3% річних, 1 899 (одну тисячу вісімсот дев’яносто дев'ять) грн. 40 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

27.01.2010 року