Рішення № 8247866, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/66527.01.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Запорізькій області

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія

«Універсальна»

про стягнення 4673,11 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Фролова А.В. –предст. за довір.№21 від 25.11.2009р.;

від відповідача: не з‘явився.

Рішення прийняте 27.01.2010р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 20.01.2010р. по 27.01.2010р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення з відповідача на користь позивача в Державний бюджет України заборгованості по орендній платі в розмірі 4673,11 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконував.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2009р. було порушено провадження у справі №35/665, розгляд справи призначено на 16.11.2009р.

          У зв’язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розгляд справи №35/665, призначеної до слухання на 16.11.2009, було перенесено на 27.11.2009.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 №35/665 розгляд справи відкладений до 09.12.2009.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 №35/665 розгляд справи відкладений до 11.01.2010.

          В судовому засіданні 11.01.2010 представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/665 від 22.10.2009.

В судовому засіданні 11.01.2010 представник відповідача надав суду відзив на позов з додатками.

В судовому засіданні 11.01.2010 року представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 11.01.2010, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 20.01.2010.

В судовому засіданні 20.01.2010 представником позивача надані суду додаткові документи до матеріалів справи. В судовому засіданні 20.01.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.01.2010, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 27.01.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(далі - відповідач) було укладено Договір оренди № 260 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1) орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування: вбудовані приміщення другого поверху адміністративної будівлі площею 22,3 кв.м, вартість яких визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31.03.2005р. в сумі 16900,00 грн., розміщені за адресою: м. Хуст, вул. І.Франка, 6, що знаходяться на балансі Головного управління статистики в Закарпатській області. Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п. 1.2.).

Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2005р. –143,53 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Умовами Договору було встановлено, що орендар сплачує орендну плату таким чином: 50% орендної плати перераховує на розрахунковий рахунок балансоутримувача та 50% орендної плати до державного бюджету на рахунок державного казначейства, щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за звітним (п. 3.3.).

01.08.2005р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт прийому-передачі майна в оренду згідно договору № 260 від 01.08.2005р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв вбудовані приміщення другого поверху адміністративної будівлі, площею 22,3 кв.м, вартість яких визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31.01.2005р. в сумі 16900 грн., які знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. І.Франка, 6.

Додатковою угодою №2 від 31.07.2009р. про внесення змін до Договору оренди № 260 від 01.08.2005р., укладеною між сторонами, сторони дійшли згоди про викладення п. 1.2. Договору у такій редакції: майно передається в оренду з метою використання: 22,3 кв.м –розміщення фінансової установи страхової компанії (п. 1).

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 31.07.2009р. сторони виклали п. 3.1. Договору у такій редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2006р. –498,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. «Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»змінено розмір орендних ставок за використання нерухомого державного майна, зокрема, орендна ставка за використання приміщень фінансових установ становить 30%, а згідно ст. 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Листом від 07.08.2009р. № 11-06-03557 позивач звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість по сплаті орендної плати до Державного бюджету України. Однак, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконував.

У зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 4 673,11 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на Додаткову угоду № 2 від 31.07.2009р. про внесення змін до Договору оренди № 260 від 01.08.2005р., як на підставу виникнення зобов’язань відповідача по сплаті орендної плати з грудня 2006р., є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до приписів ст. ст. 5, 6 ЦК України будь-який договір має відповідати загальним засадам цивільного законодавства, серед яких те, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву зазначає, що Додаткова угода № 2 від 31.07.2009р. про внесення змін до Договору оренди № 260 від 01.08.2005р. підписана з боку відповідача директором Закарпатської регіональної дирекції ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»П’янковим С.М. була, по-перше, укладена особою, повноваження якої не стосуються питань продовження або припинення договірних відносин по оренді майна та, по-друге, на думку відповідача, ставить під сумнів її відповідність частинам 2,3,5 ст. 203 ЦК України (щодо повноважень фізичної особи, що вчиняє правочин, вільного волевиявлення учасника –відповідача, та спрямованість на реальне настання правових наслідків), що відповідно до ст. 215 ЦК України може свідчити про недійсність та бути підставою нікчемності Додаткових угод до Д          оговору оренди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Беручи до уваги той факт, що доказів визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 31.07.2009р. про внесення змін до Договору оренди № 260 від 01.08.2005р., укладеної та підписаної сторонами, суду не надано, отже, Додаткова угода № 2 від 31.07.2009р. є дійсною, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 4 673,11 грн. не сплатив.

Згідно наданих суду доказів відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів, в порядку та на умовах, встановлених Договором оренди № 260 від 01.08.2005р. та Додатковою угодою № 2 від 31.07.2009р. про внесення змін до вказаного Договору оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором оренди № 260 від 01.08.2005р. та Додатковою угодою № 2 від 31.07.2009р. про внесення змін до вказаного Договору оренди в розмірі 4 673,11 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 3, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01601, м. Київ, вул. П.Орлика, 24/1, рахунки в банку невідомі, код ЄДРПОУ 20113829) на користь Державного бюджету України (р/р 31115093700004 в ГУДКУ в Закарпатській області, держбюджет міста Хуст, код ОКПО 22108130, код платежу 22080200, МФО 812016, призначення платежу *;101; *22080200*33285975*260*01.08.05*22111310*1*) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 4 673,11 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят три гривні 11 коп.) –заборгованості по сплаті орендної плати.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01601, м. Київ, вул. П.Орлика, 24/1, рахунки в банку невідомі, код ЄДРПОУ 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя М.Є. Літвінова