Рішення № 8247864, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/62525.01.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»

простягнення 22 846, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1; Від відповідача:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 22 846, 00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до укладеного між сторонами договору-доручення № RFF 077/04/09 від 29.04.2009 року та заявки № 500_065/09 від 29.04.2009 року позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу на суму 21356, 00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобовязання з оплати послуг не виконав. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 519, 00 грн. вартості понаднормативного простою та пеню за несвоєчасне виконання зобовязання щодо оплати наданих послуг у сумі 971, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.12.2009 року.

Представники сторін у судове засідання 21.12.2009 року не зявились, вимоги ухвали суду від 19.11.2009 року не виконали, однак від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшла телеграма, в якій він просить суд відкласти розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Крім того, позивач разом з позовом подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача в межах суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Така позиція, зокрема, Вищого арбітражного суду України, викладена у Розясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 року відкладено розгляд справи до 25.01.2010 року у звязку із неявкою представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2010 року надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 25.01.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0890553.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, то на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(далі - замовник) був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № RFF 077/04/09 (далі - договір).

Відповідно до п. 3.2.1 договору замовник зобовязується своєчасно передавати експедитору заявки по організації міжнародних автомобільних перевезень вантажів або інших послуг, передбачених договором.

29.04.2009 року сторони підписали та скріпили печатками заявку № 500_065/09 на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору № RFF 077/04/09, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Фонтайн (Франція) м. Одеса (Україна). Сума за перевезення 2050, 00 євро в гривнях по курсу нацбанку на день виставлення рахунку.

Позивач здійснив перевезення вищезазначеного вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 047714 наявною в матеріалах справи.

Згідно із п. 4.1.3 договору замовник зобовязується оплатити транспортно-експедиційні послуги на розрахунковий рахунок експедитора на підставі оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, СMR з штампами про отримання вантажу.

Відповідно до заявки № 500_065/09 оплата наданих послуг здійснюється протягом 10-12 днів після отримання оригіналів документів.

14.05.2009 року сторони підписали та скріпили печатками акт № 5, відповідно до якого зазначили, що згідно заявки № 500_065/09 від 29.04.2009 року позивачем було здійснено міжнародне транспортне перевезення вантажу за маршрутом: м. Фонтайн (Франція) м. Ужгород (Україна) на суму 20956, 0 грн. та перевезення по території України за маршрутом: м. Ужгород м. Одеса на суму 400, 00 грн. Загальна вартість послуг становить 21356, 00 грн.

Як встановлено судом, 20.05.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача оригінали вищезазначених документів. Як вбачається із матеріалів справи, а саме поштового повідомлення № 292608, оригінали документів були отримані відповідачем 27.05.2009 року. Таким чином, відповідач повинен був здійснити розрахунок за надані послуги у строк до 08.06.2009 року.

Відповідач розрахунок за отриманні послуги не здійснив. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 356, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 21 356, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 519, 00 грн. штрафу за понаднормативний простій автомобіля під час розмитнення вантажу.

Відповідно до п. 6.1 договору замовник сплачує експедитору понаднормовий простій транспортного засобу, який виник з вини замовника, під час руху вантажу або на місцях завантаження/розвантаження із розрахунку 300, 00 грн. за кожну повну добу понаднормового простою, якщо інше не обумовлено в заявці. Дозволеною нормою часу на завантаження/розвантаження та митне оформлення вантажу сторони домовилися вважати 48 годин на території України та СНД і 24 години на території інших країн.

Згідно із заявки № 500_065/09 нормативний простій під митним оформленням та завантаженням / розвантаженням (виключаючи вихідні та святкові дні) 24-48 годин.

Як вбачається із декларації пункту пропуску, наявною в матеріалах справи, вантаж прибув на митницю для розмитнення 12.05.2009 року, вибув із митниці 14.05.2009 року.

Враховуючи зазначене, вантаж перебував на митниці 2 суток (48 годин), отже понаднормованого простою автомобіля не відбулося.

Беручи до уваги, що умовами договору передбачено, що нормовий простій автомобіля під час митного оформлення на території України становить 48 годин, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 519, 00 грн. за понаднормовий простій автомобіля є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач заявляє про стягнення суми пені у розмірі 971, 00 грн. за прострочення оплати вартості послуг за період з 09.06.2009 року по 07.08.2009 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору встановлено, що у випадку прострочення платежу сторона яка винувата оплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг у строк до 08.06.2009 року.

Тому, нарахування пені має здійснюватися до 09.06.2009 року.

Розмір пені становить:

21 356, 00 грн. (вартість наданих послуг) * 24% * 6 (з 09.06.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 84, 25 грн.

21 356, 00 грн. (вартість наданих послуг) * 22% * 54 (з 15.06.2009 року по 07.08.2009 року) / 365 = 695, 09 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 779, 34 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4; код ЄДРПОУ 32421704), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 21 356 (двадцять одна тисяча триста пятдесят шість) грн. 00 коп., пеню у сумі 779 (сімсот сімдесят девять) грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 35 коп., та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.