Рішення № 8247845, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/320.01.10 За позовом           Дочірнього підприємства “Дніпропетровський річковий порт “Акціонерної

                    судноплавної компанії “Укррічфлот”, м. Дніпропетровськ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайм”, м. Київ

Про                    стягнення 86256,15 грн.

                                                                                                    Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Сарамага Р.К. –пред. по довір.

Від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 86256,15 грн. заборгованості та пені за договором № 18.09.08/373-ГП від 18.09.2008р. на перевезення гранітної продукції, посилаючись на порушення відповідачем, як фрахтователем, договірних умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-31/23772 від 19.06.2009р. позовні матеріали повернуті без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-31/23772 від 19.06.2009р. скасовано, а матеріали позовної заяви повернуто для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010р., розгляд справи було відкладено на 20.01.2010р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в сторону зменшення, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 36452,84 грн. та судові витрати.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір № 18.09.08/373-ГП на перевезення гранітної продукції від 18.09.2008 року, відповідно до умов якого позивач, як судновласник, зобов'язався виконати перевезення щебеню з причалу Тахтайського кар'єру до причалу ВАТ «АБЗ»м. Києва, а відповідач, як фрахтователь, зобов'язався сплатити 100% фрахту на рахунок позивача протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту навантаження відповідно до рахунка, переданого по факсу.

Ставка фрахту згідно п. 8 Договору була узгоджена сторонами та визначена у розмірі 33 грн. за одну тону з урахуванням ПДВ.

У вересні 2008 року позивачем було виконано перевезення щебеню у кількості 4 191 тони на загальну суму 138 303 грн. (відповідно до рахунку № 5177 від 26.09.2008 року, акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.09.2008р.).

У жовтні 2008 року позивачем було виконано перевезення щебеню у кількості 2 027 тони на загальну суму 66 891 грн. (відповідно до рахунку № 5457 від 29.10.2008р., акту приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 29.10.2008р.).

Зазначені рахунки повинні були сплачені протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, тобто 30.09.2008р. та 03.11.2008р.

Рахунок № 5177 від 26.09.2008р. відповідач оплатив частково. Всього з 13.10.2008р. по 13.02.2009р. відповідачем було переховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 105 000 грн.

Рахунок № 5457 від 29.10.2008р. відповідачем сплачено не було.

03 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію № 12-06/4-юр з вимогою погасити заборгованість у розмірі 100 194 грн. та пеню - 6852,48 грн., що не суперечить вимогам ст.530 ЦК України.

Відповідач відповідь на претензію на адресу позивача не надіслав, грошові кошти на рахунок позивача перерахував частково, а саме: 13.02.2009р. - 10 000 грн., 25.02.2009р. - 5 000 грн., 31.03.2009р. - 5 000 грн., 21.04.2009р. - 5 000 грн., 07.05.2009р. - 5 000 грн.

Таким чином, на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складала 70194 грн.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 14233,17 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Також, на суму боргу позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 12219,67 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Після подання позовної заяви до суду відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі –60194 грн. про що представлені документальні докази .

За таких обставин, провадження у цій частині позову підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм»(01013, м. Київ, вул. Хутор «Остров», код ЕДРПОУ 23532297) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (49021, м. Дніпропетровськ, Амур-Гавань 11, код ЕДРПОУ 32616280), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі –10000 (десять тисяч) грн., інфляційні втрати у розмірі 12219 (дванадцять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 67 коп., пеню у розмірі –7116 (сім тисяч сто шістнадцять) грн. 59 коп., державне мито у розмірі 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 56 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позову щодо стягнення 60194 грн. припинити провадження у справі ..

4.          В решті позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 26 січня 2010 року.