Рішення № 8247673, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/42525.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САМ Фіш"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "О’КЕЙ Україна"

простягнення 86 434,84 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Козирєв І.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САМ Фіш" (надалі –ТОВ "САМ Фіш") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "О’КЕЙ Україна" (надалі - ТОВ "О’КЕЙ Україна") про стягнення 86 434,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №147/07/07-ПТ від 23.07.2007 р. поставив товар, а відповідач своє грошове зобов’язання за договором виконав частково, в зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 86 434,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/425 та призначено її до розгляду на 28.12.2009 р.

25.12.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, а розгляд справи відкладено до 25.01.2010 р.

У судове засідання 25.01.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 25.01.2010 р. вдруге не з’явився, вимог ухвал суду від 14.12.2009 р. та 28.12.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33, поверх 13, на яку було відправлено ухвалу суду 14.12.2009 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4841045 від 05.01.2010 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2007 р. між ТОВ "САМ Фіш" (постачальник) та ТОВ "О’КЕЙ Україна" (покупець) було укладено договір поставки №147/07/07-ПТ (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, приймати товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем у період з 31.03.2009 р. по 20.05.2009 р. було поставлено відповідачу рибні продукти харчування на загальну суму 91 217,44 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Позивач вказує, що відповідач частково повернув поставлений товар на суму 4 782,51 грн., а тому заборгованість відповідача за поставлений товар становить 86 434,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 днів з моменту поставки товару, тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 грн. (п.8.2 договору).

Таким чином, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ТОВ "О'КЕЙ Україна" перед ТОВ "САМ Фіш" у сумі 86 434,84 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 86 434,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ Фіш" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О’КЕЙ Україна" (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33, поверх 13; ідентифікаційний код 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ Фіш" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, 2; ідентифікаційний код 32746536) основний борг у розмірі 86 434 (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 84 коп., державне мито у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко