Рішення № 8247660, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/70014.12.09 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»

До відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»

Про                               стягнення 127894,84 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Булаєнко Р.В. (за дов.)

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»про стягнення з останнього 127894,84 грн., в тому числі 25011,67 грн. основного боргу, 39150,82 грн. боргу за ремонті роботи, 10008,53 грн. штрафу за порушення строків сплати боргу, 39765,25 грн. нарахованих штрафних санкцій (пені), 13958 грн. штрафу за дострокове розірвання угоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо своєчасності сплати лізингових платежів за користування автомобілем.

Ухвалою суду від 19.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/700 та призначено розгляд останньої на 14.12.2009 р..

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»(лізингодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів» (лізингоодержувачем) було укладено угоду з оперативного лізингу № 151/05 (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1 дана Угода регулює правовідносини між лізингодавцем і лізингоодержувачем з оперативного лізингу транспортного засобу (засобів), зокрема автомобілю марки Peugeot Partner (Пежо Партнер, д.н.з. АА 3160ВТ).

Згідно з Угодою, 12.07.2006 р. вказаний транспортний засіб був переданий лізингоодержувачу за лізинговим протоколом - додатком № 1Б, що є невід’ємною частиною Угоди (далі –Лізинговий протокол).

Акт приймання передачі транспортного засобу (додаток № 3) був підписаний сторонами 31.08.2006 р..

10.02.20009 р. позивачем і відповідачем підписано додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до Лізингового протоколу (далі –Додаткова угода).

Додатковою угодою було погоджено, що строк лізингу транспортного засобу становить 30 календарних місяців з дня підписання акту приймання передачі. Крім цього, сторони домовились, що лізингоодержувач зобов’язується у строк до 28.02.2009 р. сплатити наявну заборгованість за лізингові платежі у сумі 25011,67 грн. та у строк до 15.03.2009 р. сплатити заборгованість за ремонтні роботи 39150,82 грн. У випадку порушення лізингоодержувачем встановлених строків щодо сплати вищевказаного боргу, лізингоодержувач приймає на себе додаткове зобов’язання –сплатити штраф у розмірі 10008,53 грн. Крім того, за прострочення сплати вищевказаної заборгованість та штрафу, лізингоодержувач зобов’язується сплачувати пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день такого прострочення без обмеження нарахування пені шестимісячним терміном.

Відповідач кошти, передбачені умовами Угоди та Додаткової угоди до неї, не сплатив, тому його заборгованість становить 25011,67 грн. за лізинговими платежами та 39150,82 грн. за ремонтні роботи.

15.02.2009 р. був підписаний додаток № 5 - акт повернення транспортного засобу.

Станом на день розгляду справи сума боргу відповідача перед позивачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 64162,49 грн. (25011,67 грн. за лізинговими платежами та 39150,82 грн. за ремонтні роботи) належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 64162,49 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штраф за порушення строків за сплату боргу у розмірі 10008,53 грн. передбачений в п. 2 Додаткової угоди, що підписані сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.4 Угоди у разі порушення строків сплати будь-якого з платежів лізингоодержувач сплачує пеню –відсоток від несплаченої суми у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 7568,81 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені на суму 32196,44 грн. судом відмовлено.

Пунктом 7.2.3 Угоди передбачено, що у разі розірвання Угоди за ініціативою лізиногодержувача (по причинам, що не залежать від лізингодавця) він повинен погасити заборгованість з лізингових платежів, якщо така має місце, повернути транспортні засоби та сплатити штрафний платіж за дострокове припинення Угоди у розмірі трьох чергових лізингових платежів.

Оскільки у акті повернення транспортного засобу від 15.02.2009 р. (додаток № 5) зазначено про те, що лізинг достроково завершений за ініціативою лізингодавця, позовні вимоги про стягнення штрафу за дострокове припинення Угоди в розмірі 13958,57 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 25011,67 грн. боргу за лізинговими платежами, 39150,82 грн. боргу за ремонтні роботи, 10008,53 грн. штрафу та 7568,81 грн. пені, а разом 81739,83 грн.

В задоволенні вимог про стягнення 32196,44 грн. пені та 13958,57 грн. штрафу судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 817,39 грн. державного мита та 150,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код 32386000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»(юридична адреса: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, адреса для листування: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25, код 14284053) 25011,67 грн. боргу за лізинговими платежами, 39150,82 грн. боргу за ремонтні роботи, 10008,53 грн. штрафу за порушення строків сплати боргу, 7568,81 грн. пені, 817,39 грн. державного мита та 150,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 25.01.2010 р.