Рішення № 8247530, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/65815.01.10 За позовомЗаступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва"

до приватного підприємства"АСК-Сервіс "

простягнення 30604,42 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриБорисов О.В. (посв. № 740 поміч. Військ прокурора)

Від позивача 1 не з’явився

Від позивача 2 не з’явились

Від відповідача не з’явився

В судовому засіданні 15.01.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника прокуратури оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва" до приватного підприємства "АСК-Сервіс" про стягнення 30604,42 грн. заборгованості за договорами оренди нежитлових приміщень №12 від 29.04.2003, № 17 від 25.09.2003 та договором про надання комунальних послуг від 03.01.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.10.2009 порушено провадження у справі № 50/658 та призначено її до розгляду на 09.11.2009.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 09.11.2009 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В судове засідання прибули представники прокуратури та позивача-2 і дали пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою представників позивача-1 та відповідача розгляд справи було відкладено на 02.12.2009.

02.12.2009 представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибули представники прокуратури та позивачів і дали пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 16.12.2009.

16.12.2009 представники позивачів та відповідача в судове засідання не з’явилися, витребуваних судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В судове засідання прибув представник прокуратури та подав клопотання про продовження строків розгляду спору на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В зв’язку з неявкою представників позивачів та відповідача розгляд справи було відкладено на 15.01.2010.

15.01.2010 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення суми позовних вимог в зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13426,26 грн.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 15.01.2010 не з’явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач, відзиву на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника прокуратури, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. З цього Закону та ст. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затверджене Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 1461М399, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

29.04.2003 та 25.09.2003 між Державним підприємством Міністерства Оборони України «Київське управління механізації і будівництва»(далі –позивач, орендодавець за договором) та приватним підприємством «АСК-Сервіс»(далі –відповідач, орендар за договором) було укладено договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12 та № 17 (далі –договорів оренди).

Відповідно до умов п.1.1. договорів оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 522,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, в/м 181/2 (договір оренди № 12) і площею 202 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 181 , що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передасться в оренду з метою розташування в приміщеннях виробництва по переробці оздоблювальних красок та зберігання фарб.

Відповідно до умов розділу 2 договорів, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про експертну оцінку вартості об’єкта оренди, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України(п. 2.3 договору)

Згідно умов п. 2.4. договорів оренди, у разі припинення даного договору, майно повертається орендарем орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю умовами цього договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2003 –2685,90 грн.(договір № 12), серпень 2003 –1187,00 грн. (договір № 17) Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень (договір № 12) та серпень (договір № 17) місяць 2003року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2.).

Згідно п.3.3. договору орендар зобов’язався здійснити перерахування 100% орендної плати за договором оренди № 12 в розмірі 2685,90 грн. та за договором № 17- 1187,00грн. до 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (по орендній платі), на розрахунковий рахунок орендодавця, а також 30% орендної плати за договором оренди № 12 в розмірі 806,80 грн. та за договором № 17 0- 356,00грн. - до державного бюджету.

Вимогами п. 7.1. договору передбачено, що передача майна в оренду орендарю здійснюється по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з даним договором.

03.01.2008 між Державним підприємством Міністерства Оборони України «Київське управління механізації і будівництва»(далі –позивач, балансоутримувач за договором) та приватним підприємством «АСК-Сервіс»(далі –відповідач, орендар за договором) було укладено договір надання комунальних послуг.

Відповідно до умов договору, балансоутримувач зобов’язався забезпечити обслуговування, експлуатацію споруд, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Бориспільська 181 загальною площею 745 кв.м., а також утримування території, а орендар зобов’язався приймати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаній території на площі.

Положеннями розділу 2 договору про надання комунальних послуг, сторони встановили, що орендар зобов’язався, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок балансоутримувача на суму згідно розрахунку, які є невід’ємною частиною договору.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в період з травня по червень 2009 року не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті оренди нерухомого майна та наданих комунальних послуг і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 30604,42грн., що підтверджується підписаним сторонами актами звірки взаємоозрахунків (знаходяться в матеріалах справи).

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.(ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 30604,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в сумі 30604,42 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами оренди нерухомого майна та договору про надання комунальних послуг у розмірі 30604,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього, в судовому засіданні 15.01.2010 позивач надав довідку про те, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до укладених договорів в розмірі 17178,16 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір частково врегульовано самими сторонами шляхом перерахування частини основного боргу і між ними у зв’язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 17178,16 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17178,16 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства «АСК-Сервіс»(м. Київ, вул. Запорожця 15; код ЄДРПОУ 30862078) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Київське управління механізації та будівництва” (01133, м. Київ, вул. Бориспільська, 181; код ЄДРПОУ 08259275) основний борг в сумі 13426 (тринадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 26 коп.

4. Стягнути з приватного підприємства «АСК-Сервіс»(м. Київ, вул. Запорожця 15; код ЄДРПОУ 30862078) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 306 (триста шість) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 25.01.2010