Рішення № 8247529, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1722.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Одесем”

До Державного спеціалізованого підприємства "Укртелефільм"

Пророзірвання договору та стягнення 50 093,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПродунова Н.В. —представник за довіреністю від 17.11.2009 р. б/н

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесем” звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства “Укртелефільм” 44588,71 грн. заборгованості з оплати наданих охоронних послуг за договором від 15.10.2007 р. № 29-07, 3131,35 грн. пені, 1438,41 грн. інфляційної складової боргу і 934,53 грн. 3 % річних, а також про розірвання укладеного з відповідачем договору про надання охоронних послуг.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/17 від 01.21.2009 р., яку призначено до розгляду на 21.12.2009 р.

21.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010 р. з огляду на неявку представника відповідача та неподання витребуваних судом від сторін документів.

У судове засідання, призначене на 11.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду у справі № 46/17 не виконав. Представник позивача вимоги ухвали суду від 21.12.2009 р. виконав частково, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.01.2010 р.

У судове засідання, призначене на 22.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/17 від 01.12.2009 р., 11.01.2010 р. та 21.12.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесем” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заявлену до стягнення суму боргу і пені, інфляційної складової боргу, 3 % річних та розірвати договір, умови якого порушуються відповідачем.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати наданих охоронних послуг всупереч умовам укладеної сторонами угоди.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, протокол узгодження договірної ціни, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписку з рахунку про часткове погашення боргу, письмові вимоги про погашення боргу та про розірвання договору, акт звірки розрахунків, а також розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” в якості виконавця та Державним підприємством –Дослідне конструкторсько-технологічне бюро “Фотон”, правонаступником якого є Державне спеціалізоване підприємство “Укртелефільм” (докази в матеріалах справи), в якості замовника укладено договір про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе обов’язки з організації та забезпечення пропускного режиму, охорони помешкань і майна замовника на об’єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

У розділі 2 вказаної угоди сторони встановили обов’язок замовника оплачувати вартість послуг, що надаються виконавцем, що визначається у протоколі узгодження договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.3 та п. 2.4 договору фактичне виконання робіт фіксується сторонами в двосторонньому акті про їх прийняття, а оплата послуг проводиться на підставі підписаного зазначеного акту.

За твердженнями представника позивача Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” у період з жовтня 2007 р. по лютий 2009 р. належним чином надавалися відповідачеві обумовлені договором послуги, загальна вартість яких становить 114 588,71 грн., натомість Державне спеціалізоване підприємство “Укртелефільм” не оплатило в повному обсязі прийняті послуги, чим порушило взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства.

Надання охоронних послуг у жовтні 2007 р. протягом періоду з вересня по грудень 2008 р. та у січні і лютому 2009 р. підтверджується актами виконаних робіт по кожному місяцю окремо, а саме: № ОУ-0000299 від 31.10.2007 р. на суму 3838,72 грн. та № ОУ-0000466 від 30.09.2008 р., № ОУ-0000536 від 31.10.2008 р., № ОУ-0000596 від 30.11.2008 р., № ОУ-0000669 від 31.12.2008 р., № ОУ-0000029 від 31.01.2009 р. на суму 7000,00 грн. кожний, а також № ОУ-0000099 від 23.02.2009 р. на суму 5749,99 грн.

Крім того, позивачем були виставлені та надіслані відповідачу рахунки для сплати за надані охоронні послуги: № СФ-003703 від 31.10.2007 р., № СФ-0000500 від 04.09.2008 р., № СФ-0000567 від 02.10.2008 р., № СФ-0000636 від 06.11.2008 р., № СФ-0000704 від 01.12.2008 р., № СФ-0000017 від 05.01.2009 р., №СФ-0000088 від 09.02.2009 р. У вказаний рахунках зазначено термін, до якого має бути виконано зобов'язання по сплаті сум за надані охоронні послуги.

Отже, з наданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що позивач надав відповідачеві охоронні послуги в спірний період загальною вартістю 114 588,71 грн., а відповідач прийняв виконання та оплатив їх у сумі 70 000,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 44 588,71 грн.

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

У відповідності з діючим законодавством договір про надання послуг являє собою угоду, за якою одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення договору від 15.10.2007 р., наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання охоронних послуг та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 44 588,71 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 3131,35 грн. пені, 1438,41 грн. інфляційної складової боргу і 934,53 грн. 3 % річних .

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6.1 договору від 15.10.2007 р. за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги положення договору від 15.10.2007 р., а також норми діючого законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 3 125,96 грн. пені, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, 1438,41 грн. інфляційної складової боргу і 934,53 грн. 3 % річних.

Зважаючи на численні прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за двосторонньою угодою від 15.10.2007 р., останній також просить суд розірвати такий договір.

Відповідно до п. 8.1 договору строк його дії встановлено до 14.10.2008 р. та передбачено його автоматичну пролонгацію на наступний термін (календарний рік) в разі відсутності взаємних претензій у сторін одна до одної.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.01.2009 р. № 38 позивач попереджав відповідача про можливість розірвання договору в разі не погашення ним заборгованості. Разом з тим, до матеріалів справи письмова вимога про розірвання договору позивачем надана не була, тобто доказів припинення договору в установленому порядку суду не подано.

Порядок розірвання договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи заявлені вимоги не заперечив, доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача суду не надав.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем зобов’язань за договором від 15.10.2007 р., позовні вимоги в частині розірвання зазначеного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а надмірно сплачена позивачем сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу —поверненню платнику.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір про надання охоронних послуг від 15.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одесем” та Державним підприємством –Дослідне конструкторсько-технологічне бюро “Фотон”, правонаступником якого є Державне спеціалізоване підприємство “Укртелефільм” з дати набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства “Укртелефільм” (04074, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, ідентифікаційний код 35524710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесем” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 24926423) 44 588 (сорок чотири тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 71 коп. боргу, 3 125 (три тисячі сто двадцять п'ять) грн. 96 коп. пені, 1438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 41 коп. інфляційної складової боргу, 934 (дев’ятсот тридцять чотири) грн. 53 коп. 3 % річних, 500 (п’ятсот) грн. 87 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині вимог у позові відмовити повністю.

5.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Одесем” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код 24926423) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн., перераховані платіжними дорученнями від 13.11.2009 р. № 600, від 27.11.2009 р. № 663, оригінали яких знаходиться в матеріалах справі № 46/17.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко