Рішення № 8247519, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/102-22/52418.01.10 За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

до Відкритого акціонерного товариства –лізингова компанія «Укртранслізинг»

третя особа Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна»

про стягнення пені в розмірі 1042188,00 грн.

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Латиш С.В. (довіреність № Н-01/2409 від 13.04.2009р.);

від відповідача: Пхайко Ю.Л. (довіреність від 01.09.2009р.);

від третьої особи: Харькова М.Д. (довіреність № 2/2009 від 15.01.2010р.);

18.01.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі ДП «Донецька залізниця», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства –лізингова компанія «Укртранслізинг»(надалі ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») пені в розмірі 1042188, 00 грн. за невиконання умов договору фінансового сублізингу від 19.06.2007р. № Д/Т-071376/НЮ.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача строків передачі електропоїзда з урахуванням встановленого згідно з додатковою угодою № 3 до договору фінансового сублізингу від 19.06.2007 № Д/Т-071376/НЮ, у зв’язку з чим з посиланням на п. 9.4 договору позивач нарахував пеню за 60 днів прострочення в сумі 1042 188 грн., яку заявив до стягнення.

Відповідачем позову не визнано, надані письмові пояснення щодо заявлених вимог у яких зазначено про відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов’язання з передачі предмету сублізингу, оскільки несвоєчасна передача електропоїзда зумовлена діями власника предмету лізингу –лізингодавця за договором договору фінансового лізингу від 14.06.2007 №40-ФЛ.

Ухвалою суду від 12.11.2009р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна».

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2007 між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(сублізингодавець) та ДП «Донецька залізниця» (сублізингоодержувач) укладено договір фінансового сублізингу № 59-Д/Т-071376/НЮ, за умовами якого сублізингодавець зобов'язався передати сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу - два нових електропоїзди постійного струму серії ЕПЛ2Т, отримані раніше від лізингодавця ПП «ВТБ «Лізинг Україна»за договором фінансового лізингу.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмету лізингу в сублізинг визначається у додатку № 3 до цього договору.

Додатками № 1 та № 3 до договору фінансового сублізингу відповідач зобов'язався передати позивачу два електропоїзди загальною вартістю 63 400 000 грн. у вересні та листопаді 2007 року.

05.11.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору фінансового сублізингу, якою сторони узгодили новий графік передачі залізниці електропоїздів –у грудні 2007 року та новий графік лізингових платежів, а додатки № 3 та № 4 до договору фінансового лізингу втратили чинність.

Виконання відповідачем зобов’язань по договору сублізингу підтверджується актами приймання-передачі майна в сублізинг від 28.12.2007р. та 29.02.2008р., що в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, а зазначені строки поставки сторонами не заперечуються.

У відповідності із п.9.4 Договору фінансового сублізингу за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком, сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Посилаючись на п.9.4 Договору фінансового сублізингу та зазначаючи, що відповідачем не виконано обов'язок з передачі в строк другого електропоїзду, позивачем нарахована пеня за 60 днів прострочення виконання зобов'язання в сумі 1042 188 грн..

Як про те стверджує відповідач у справі (ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») вимоги позивача про стягнення зазначеної в позові суми пені є безпідставними, оскільки прострочення виконання ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»умов договору фінансового сублізингу № 59-Д/Т-071376/НЮ від 05.11.2007р. сталося не з вини відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявна копія додаткової угоди № 4 від 05.01.2008р., якою сторони внесли зміни в договір і встановили новий графік передачі предмета лізингу (строк поставки електропоїзда ЕПЛ2Т-035 перенесено на лютий 2008 року), та у зв’язку з ненаданням оригіналу угоди, саме за заявою відповідача (ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») вважати вказаний документ неналежним доказом та не враховувати його наявність при винесенні рішення, на виконання вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі щодо необхідності дослідження усіх наявних доказів та повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, судом витребувано від позивача письмові пояснення з приводу укладення між сторонами додаткової угоди № 4 до договору фінансового сублізингу № 59/Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007р., зобов’язано надати для огляду оригінал, представити журнал реєстрації юридичної служби Донецької залізниці за період з 05.01.2008р. по 01.02.2008р. (витяг в копії залучити до справи), зобов’язано також відповідача надати суду оригінал додаткової угоди № 4 до договору фінансового сублізингу № 59/Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007р., письмове пояснення щодо наявності належних доказів її існування.

Згідно представлених на вимоги суду документів та пояснень ДП «Донецька залізниця»така додаткова угода №4 від 05.01.2008 року до договору фінансового сублізингу від 19.06.2007 року №59-Д/Т-071376/НЮ між позивачем та відповідачем не укладалася, твердження відповідача про укладання цієї угоди спростовуються відсутністю її оригінала - як у відповідача, так і у позивача, оригінал угоди у судове засідання для огляду наданий не був, а в журналі реєстрації господарських договорів ДП «Донецька залізниця»додаткова угода від 05.01.2008 року не зареєстрована, що додатково свідчить про її відсутність (витяг з журналу реєстрації надано до справи).

Згідно пояснень відповідача, останній зазначив про надання суду під час апеляційного розгляду справи клопотання про визнання додаткової угоди № 4 від 05.01.2008р. неналежним доказом згідно з яким просив суд не враховувати його при винесенні судового рішення, а заперечення проти позову обґрунтовувались саме мотивами з яких прийнято постанову Київським апеляційним господарським судом у даній справі –допущення прострочення виконання зобов’язання з передачі другого електропоїзда з вини лізингодавця за договором фінансового лізингу № 40-ФЛ –ПП «ВТБ Лізинг Україна».

Оцінивши доводи сторін з урахуванням представлених доказів в обгрунтвання, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникли між сторонами з приводу укладення договору сублізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

Статтею 5 Закону «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сублізинг –це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачем за договором сублізинг) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізинг предмет лізингу, отриманий раніше від Лізингодавця за договором лізингу.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за договором лізингу є, зокрема, не передача або затримка передачі предмета лізингу.

ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»у своїх поясненнях зазначає, що лізингодавцем (ПП «ВТБ Лізинг Україна») несвоєчасно виконані умови договору фінансового лізингу № 40-ФЛ, а саме передача предмета лізингу здійснена у відповідності до акту приймання –передачі 28.12.2007р. (одна одиниця) та 29.02.2008р. (друга одиниця), у зв’язку з чим саме з вини лізингодавця сублізингодавець –ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»не мало можливості передати сублізингоодержувачу (ДП «Донецька залізниця») предмет лізингу в сублізинг.

В силу пункту 1.13 договору фінансового сублізингу від 05.11.2007р. сублізингодавець - ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг», набув права виступати стороною цього договору на підставі договору фінансового лізингу № 40-ФЛ від 14.06.2007р., який укладено між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»та ПП «ВТБ Лізинг Україна», договір у належним чином засвідченій копії наявний у матеріалах справи, а ПП «ВТБ Лізинг Україна»залучено до участі у справі третьою особою.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Термін передачі електропоїздів за договором фінансового сублізингу передбачений у додатку № 3-а до договору, який набув чинності в силу положень додаткової угоди № 3 від 05.11.2007р. є таким, що настав у грудні 2007р., а другий електропоїзд відповідачем передано у лютому 2008р. за актом від 29.02.2008р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 9.4 договору фінансового сублізингу за несвоєчасну передачу предмета лізингу, передбаченого графіком, сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджений договором строк передачі другого електропоїзда встановлений у додатку № 3-а порушено, прострочення поставки підтверджується представленим до матеріалів справи актом приймання-передачі майна в сублізинг від 29.02.2008р..

Факту прострочення виконання зобов’язань з передачі другого електропоїзда за договором фінансового сублізингу від 19.06.2007р. відповідачем не спростовано, наявність порушення підтверджується матеріалами справи, у зв’язку з чим, виходячи із здійсненого розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1042188 грн..

Посилання відповідача на те, що несвоєчасна передача другого електропоїзда відбулась у зв’язку з несвоєчасною передачею майна лізингодавцем за договором лізингу № 40-ФЛ від 14.06.2007р. спростовується матеріалами справи та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, що виникло для сублізингодавця за договором сублізингу № 59/Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007р., оскільки таких умов, підстав звільнення від відповідальності тощо, сторони при укладенні договору не погоджували, а належних доказів порушення зобов’язань ПП «ВТБ «Лізинг Україна»по договору № 40-ФЛ від 14.06.2007р. суду не представлено.

У ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та згідно з положеннями вказаної статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як те підтверджується матеріалами справи ВАТ «Лізингова компанія Укртранслізинг»передано другу одиницю предмету лізингу позивачу 29 лютого 2008 року, тобто передача предмету лізингу була здійснена після його отримання від лізингодавця ПП «ВТБ Лізинг Україна»за договором фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007р..

Пунктом 4.4. договору фінансового сублізингу встановлено, що Лізингодавець не відповідає перед Сублізингоодержувачем за виконання виробником вимог, пов’язаних з порядком та своєчасністю передачі предмету лізингу, його комплектністю і якістю, якщо дані порушення були допущені з вини виробника або сублізингодавця.

          Належне та своєчасне виконання зобов’язань лізингодавця (ПП «ВТБ «Лізинг Україна») за договором фінансового лізингу №40-ФЛ від 14.06.2007р. підтверджено, зокрема і в судовому порядку під час розгляду справи 17/77, факти, встановлені вказаним рішенням в силу положень ст. 35 ГПК України, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.04.2009р. у справі 17/77 що вирішувалась за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»до Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна», третя особа ВАТ «Лізингова компанія Укртранслізинг»(спір у даній справі вирішується між тими ж сторонами) зазначено, що відповідачем (ПП «ВТБ Лізинг Україна») зобов’язання за договором фінансового лізингу № 40-ФЛ щодо строків передачі предмета лізингу на користь третьої особи (ВАТ «Лізингова компанія Укртранслізинг») були виконані вчасно та належним чином.

Посилання відповідача щодо наявності численної судової практики яка склалась при вирішенні зазначеної категорії спорів, зокрема по справам № 26/237, 26/238, 16/205 не є належним доказом, який свідчить про відсутність підстав для застосування відповідальності передбаченої договором № 59/Д/Т-071376/НЮ від 19.06.2007р., окрім того, обставини встановлені у даних справах свідчать про доведеність факту порушення лізингодавцем та наявність причинно-наслідкового зв’язку між допущеними порушеннями строків передачі предмету лізингу, а під час розгляду справи 16/205 взагалі встановлено факт відсутності допущеного прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доводи відповідача судом відхилені з наведених вище підстав, у зв’язку з чим з огляду на ст.33 ГПК України в силу положень якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд визнає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення нарахованої пені, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за допущене прострочення виконання зобов’язання по договору сублізингу.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 10 421, 88 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»(01103, м. Київ, вул. Драгомирова 4, оф. 120, р/р 26008301361919 Залізничного відділу Промінвестбанку м. Києва, МФО 322153, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30674235) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»(83001, м. Донецьк, вул. Артема 68, р/р 2600901517249 в Укрексімбанку м. Донецьк, МФО 334817, ідент. код 01074957) 1042188 грн. (один мільйон сорок дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень) пені, 10421, 88 грн. (десять тисяч чотириста двадцять одну гривню 88 копійок) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 26.01.2010р.