Рішення № 8247513, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/325-36/35519.01.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат»

до           1. Приватного підприємства «Русь-95»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»

про           визнання недійсними договорів

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Сорокалєтова Н.М. (керівник), Яковишин М.В. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: Гаркавий О.П. (представник за довіреністю)

від відповідача-2: не з’явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення площею 932, 7 кв.м, що знаходиться у м. Києві, вул. Полярна, 8, літ. «А»№ 04-04 від 01.04.04 р. та від 26.04.2004 р. (надалі –спірні договори).

Справа розглядається вдруге. Ухвалою від 26.06.2008 позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 4/325 (суддя –Борисенко І.І.). Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008р. у справі № 4/325 в позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 4/325 рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2008р скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позову повністю, визнання недійсними спірних договорів. Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009 у справі № 4/325 вищевказані рішення господарського суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

23.09.2009 через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову за підписом Голови правління Сорокалєтової Н.М., в якій позивач просить визнати спірні договори оренди недійсними в частині Орендодавця; визнати і зазначити належним орендодавцем власника приміщення –ЗАТ «Сонат». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори не відповідають вимогам ст. 317, 319, 761 ЦК України, та ст. 134, 135 ГК України, оскілки на час їх укладення власником приміщення був позивач, а не ПП «Русь-95», що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 по справі № 40/511, яка вступила в законну силу.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою від 14.08.2009 справа № 4/235 прийнята до провадження Господарського суду м. Києва (суддя –Трофименко Т.Ю.) та їй присвоєно номер 4/325-36/355, розгляд справи призначений на 23.09.2009. В судове засідання 23.09.2009 представники відповідачів не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 26.10.2009.

У судовому засіданні 26.10.2009 приймали участь два представники позивача, що фактично представляють інтереси двох осіб, що вважають себе головами правління позивача. Якщо представник позивача, який діяв на підставі доручення, виданого Головою правління ЗАТ «Сонат»Сорокалєтовою Н.М. (за довіреністю якої представником підписаний позов від імені позивача) підтримав позовні вимоги, то інший представник позивача, який діяв на підставі доручення, виданого Головою правління ЗАТ «Сонат»Черновим Я.М., подав клопотання про відмову від позову. З метою з’ясування повноважень Сорокалєтової Н.М. та Чернова Я.М., як голови правління ЗАТ “Сонат”, до участі в засіданні господарського суду були допущенні представники, які були уповноважені як Сорокалєтовою Н.М. так і Черновим Я.М. За клопотанням позивача в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами. В судовому засіданні оголошена перерва.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 27.10.2009 справу № 4/325-36/355 передано на розгляд судді Мельнику В.І. Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 09.11.2009 справу № 4/325-36/355 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 16.11.2009 справа прийнята до провадження судді Морозова С.М., розгляд справи призначений на 17.12.2009. В судове засідання 17.12.2009 представники відповідачів не з’явилися, у зв’язку з чим на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.01.2010.

В судовому засіданні 19.01.2010р. представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом через його необґрунтованість

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2004р. Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації в особі начальника управління Лисова І.В. та ЗАТ “Сонат” в особі голови правління товариства Чернова Я.М. уклали договір № 121 купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8, літери “А”, “А’”.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 31.03.2004р. нежиле приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу № 121 від 24.03.2004р. зареєстроване за Закритим акціонерним товариством “Сонат”.

31.03.2004р. між ЗАТ “Сонат” в особі голови правління Чернова Я.М. та ПП “Русь-95” (надалі –відповідач-1) в особі директора підприємства Фурмана М.О. укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (споруди) площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна,8, літери “А”, “А’”.

01.04.2004р. ПП “Русь-95” в особі директора підприємства Фурмана М.О. та ТОВ “Святослав” (надалі –відповідач-2) в особі генерального директора Чернова Я.М. укладений договір оренди № 04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’” (надалі –спірний договір 1).

26.04.2004р. ПП “Русь-95” в особі директора підприємства Фурмана М.О. та ТОВ “Святослав” в особі генерального директора Чернова Я.М. укладений договір оренди № 04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’”(надалі –спірний договір 2, належним чином завірена копія підписаного сторонами договору міститься в матеріалах справи).

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, підписаною представником ЗАТ «Сонат»за довіреністю від 20.01.2006, виданою Головою правління Сорокалєтовою Н.М., про визнання недійсними спірного договору 1 та спірного договору 2 з підстав їх невідповідності вимогам закону.

Відмова позивача від позову, яка заявлена клопотанням за підписом Голови правління ЗАТ «Сонат»Чернова Я.М., судом не приймається, оскільки суперечить інтересам позивача та підписана особою, повноваження якої не підтверджені.

У відповідності до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем.До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно із ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Пунктами 8.3, 8.3.6, 8.3.7, 8.3.8 статуту ЗАТ «Сонат»передбачено, що виконавчим органом товариства є правління на чолі з його головою. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю, а голова керує його роботою. Право представляти товариство має голова правління. Всі інші особи діють на підставі доручення голови правління.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про господарські товариства»виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, Генеральний директор).

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 48 Закону України «Про господарські товариства»голова правління акціонерного товариства вправі-без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Виходячи з цього, право на представництво юридичної особи пов’язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта-органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Як свідчать матеріали справи, 23 січня 2004 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сонат», на яких були прийняті рішення щодо внесення змін та доповнень до статуту Закритого акціонерного товариства «Сонат»шляхом викладення його в новій редакції, обрання правління ЗАТ «Сонат»у складі Чернова Я.М, Чернова М.М., Фурмана М.О., обрання ревізійної комісії у складі: Гаврилюк М.І., Лузан Г.М., передачі ведення реєстру акціонерів ЗАТ «Сонат»іншому реєстратору - ТОВ «Акціонеррічфлот-реєстратор», затвердження істотних умов договору на ведення реєстру акціонерів ЗАТ «Сонат»з ТОВ «Акціонеррічфлот-реєстратор».

Проте суд критично приймає протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сонат»№ 1 від 23.01.2004 р. у якості доказу наявності у Чернова Я. М. повноважень члена правління, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. у справі № 37/524 за позовом Сороколетової Наталії Миколаївни та Растворової Галини Іванівни до ЗАТ «Сонат»про визнання недійсним рішення та протоколу № 1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сонат»позов задоволено частково: визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сонат», викладене в протоколі № 1 від 23.01.2004 p.; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 р. у справі № 37/524 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. змінено із викладенням резолютивної частині рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено: визнано недійсними рішення та протокол № 1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сонат».

Господарський суд враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009 р. зазначені судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд, в т. ч. для належного аналізу та оцінки фактів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. у справі № 2-2064/07, яким визнано незаконним рішення правління ЗАТ «Сонат»від 30.01.2007 р. про відсторонення Чернова Я.М. від виконання обов'язків голови правління товариства. Однак водночас господарський суд зважає і на наступні матеріали справи та факти.

До матеріалів додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі № 2-638/2003, яким задоволено позовні вимоги Сороколетової Н.М. та визнано недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Сонат»від 13.12.2002 p., відповідно до якого Сороколетова Н.М. була позбавлена права першого підпису на розпорядчих, фінансових та договірних документах, права вирішення кадрових питань з найму та звільнення працівників. Також зобов'язано передати Сороколетовій Н.М. печатку ЗАТ «Сонат».

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі № 2-638/2003, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.06.2005 р. (т. с. 1, а. с. 186-188).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. набрало законної сили в червні 2005 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004 за позовом Сороколетової Н.М. до ЗАТ «Сонат»про поновлення на роботі, визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ «Сонат»від 01.02.2003 p., виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди визнано рішення загальних зборів ЗАТ «Сонат»від 01.02.2003p. недійсними; Сорокалетову Н.М. поновлено на посаді голови правління ЗАТ «Сонат»з 03.02.2003p.; стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, державне мито та в порядку ст. 237 КЗпП України з Чернова Я.М. на користь ЗАТ «Сонат»стягнуто 10238,58 грн. Цим рішенням встановлено, що Головою Правління ЗАТ «Сонат»є Сороколетова Н.М., а Черновим Я.М чинилися перешкоди щодо перебування позивачки на підприємстві.

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у справі № 2-120/2004, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 02.03.2005 р. (т. с. 1, а. с. 209-214).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2003 р. набрало законної сили в березні 2005 року.

Таким чином, за будь-яких обставин на виконання зазначених рішень Оболонського районного суду м. Києва Сорокалетову Н.М. в 2005 році слід було поновлювати на посаді голови правління з відповідними повноваженнями.

Господарський суд враховує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі № 2-2378/04 за позовом Мусієнко Т.М., Гаврилюк М.І., Лузан Г.М. до ЗАТ «Сонат», Сороколетової Н.М. визнано недійсним факт проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сонат»03.03.2000 p., визнано недійсними рішення цих зборів, на яких зокрема головою правління було обрано Сороколетову Н.М. Вказане рішення набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва від 23.04.2004 р., що залишена в силі ухвалою Верховного суду України від 16.06.2005 (т. с. 3, а. с. 49-50).

Проте господарський суд відзначає, що доказів того, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі № 2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, переглянуті за нововиявленими обставинами (в т. ч. на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі № 2-2378/04) жодним із учасників судового процесу не надано.

Рішенням Оболонського районного суду від 08.07.2005 р. у цивільній справі № 2-3750/2005 за позовом Растворової Г.І. до ЗАТ «Сонат», треті особи: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, Воронов О.П. про визнання недійсним дубліката свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ «Сонат»№ 23493956 від 02.04.2003р. встановлено, що оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ «Сонат»№ 23493956 від 29.09.1995 р. ніколи не втрачався, а правомірно знаходиться у Сороколетової Н.М.; дублікат свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ «Сонат»№ 23493956 від 02.04.2003р. є недійсним.

Рішеннями Господарського суду м. Києва у справах №№ 31/166, 40/511, 15/851-А, 12/732 також встановлено факти, що уповноваженим керівником ЗАТ «Сонат»є Сороколетова Н.М.

Отже, матеріали справи містять докази того, що з моменту виконання рішень Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі № 2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, до моменту видання довіреності від 20.01.2006 та далі повноважним головою правління ЗАТ «Сонат»була Сороколетова Н.М.

Суд не приймає посилання Чернова Я.М. про те, що рішенням загальних зборів ЗАТ «Сонат»від 19.09.2008 р. його було обрано Головою правління, оскільки в матеріалах справи міститься також інше рішення загальних зборів ЗАТ «Сонат»від тієї ж дати (Протокол № 1, т.с. 2, а.с. 41-43), яке по змісту є повністю протилежним протоколу № 19/09/08, наданому Черновим Я.М. і в якому розглядалося лише питання про обрання членів правління ЗАТ «Сонат», а не Голови правління.

До матеріалів справи надано постанову Господарського суду міста Києва від 12.02.2007 р. у справі № 15/851-А (т.с. 1, а.с. 229-231), що набрала законної сили, якою визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ «Сонат»серії АОО № 599235 з моменту його видачі та скасовано реєстрацію статуту ЗАТ «Сонат»в новій редакції від 05.05.2004 р. за № 23493956, копії яких Чернов Я.М. надавав до матеріалів справи (т.с. 3, а.с. 22-29), а Довідка № 29288/07 з ЄДРПОУ, видана 17.01.2008 не може вважатисяя належним доказом по справі, оскільки видана на підставі свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ «Сонат»серії АОО № 599235, яке визнане недійсним вказаною вище постановою.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ст. 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.10.2009 р. (тобто на день подання заяви про відмову від позову та на 16.12.2009р.) в Єдиному державному реєстрі керівником та особою, що мала право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності ЗАТ «Сонат»значилась Сороколетова Н.М.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази наявності у Чернова Я.М. повноважень на підписання заяви про відмову від позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Частиною 2 ст. 793 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 2 ст. 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Як свідчать матеріали справи, Договір оренди нежилого приміщення № 04-04 від 01.04.2004р., предметом якого є споруда (будівля) площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’”, укладений між відповідачем-1 і відповідачем-2 на строк –5 років з моменту прийняття об’єкту, що орендується, за Актом приймання-передачі. Однак договір не містить посвідчувального напису нотаріуса про його нотаріальне посвідчення.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що Договір оренди нежилого приміщення № 04-04 від 01.04.2004р. є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена ст. 220 ЦК України. У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, а в силу ч. 1 ст. 236 ЦКУ України він є нікчемним з моменту його вчинення.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що згідно із ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди нежилого приміщення № 04-04 від 01.04.2004р. не підлягають задоволенню, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частин 1, 2 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2).

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Досліджуючи відповідність Договору оренди нежитлового приміщення № 04-04 від 26.04.2004 (надалі –спірний договір-2, спірний договір № 04-04 від 26.04.2004) вимогам ст. 761 ЦК України господарським судом встановлено відсутність у відповідача-1 права власності на майно, передане в оренду відповідачу-2 згідно цього договору, що підтверджується наступним.

У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ЗАТ “Сонат” в особі голови правління Сороколєтової Н.М. звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004р., укладеного між ЗАТ “Сонат” та ПП “Русь-95”, за результатами розгляду якого постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005р. у справі № 40/511 оспорюваний договір визнаний недійсним та застосована двостороння реституція.

Вказаною постановою встановлений факт, що на момент укладення договору вказане приміщення перебувало у власності ЗАТ «Сонат»на підставі договору купівлі-продажу №121 від 24.03.04 р., укладеного позивачем з головним управлінням комунальної власності м. Києва та зареєстроване у Київському БТІ. Тобто, з 31.03.04 р. (дати реєстрації нерухомості у БТІ) єдиним законним власником приміщення є позивач.

Також судом встановлено, що Чернов Я.М., будучи єдиним власником та керівником ПП «Русь-95», не мав права вчиняти цей правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, укладаючи спірний договір оренди № 04-04 від 26.04.2004 відповідач-1 вчинив дії щодо майна, яке йому не належало, а було у власності попереднього власника –ЗАТ “Сонат”.

У відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем надавалася відповідачу-2 пропозиція укладення договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’”. Укладення спірного договору № 04-04 від 26.04.2004 порушує права позивача, як власника майна, що є його предметом, розпоряджатися таким майном.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, є визнання правочину недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що договір оренди № 04-04 від 26.04.2004 р. не відповідає вимогам ст. 761 ЦК України, оскільки на час його укладення відповідач-1 не був власником нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’”. А укладення цього договору порушує права позивача, встановлені ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 320, 321 ЦК України.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності, господарський суд вважає його помилковим з огляду на наступне.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність –встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права власності на нежитлове приміщення під час розгляду справи № 40/511 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004р., остаточне рішення по якому винесене Київським апеляційним господарським судом 29.12.2005р. Однак, як свідчать матеріали справи, про відсутність у володінні відповідача-1 нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’” та передання його відповідачу-2 позивач вперше дізнався з Акту Державного виконавця, складеному при виконання наказу Господарського суду м. Києва № 40/511 від 15.05.2006 (стор. 32 тому І справи) про те, що за адресою м. Київ, вул. Полярна, 8 знаходиться ТОВ «Святослав». Вказаний Акт складений Державним виконавцем 31.05.2006. Таким чином, Позивач дізнався про укладення спірного договору № 04-04 від 26.04.2004 та порушення своїх прав власника розпоряджатися вказаним приміщенням (в тому числі шляхом передання в оренду) саме 31.05.2006. За таких обставин строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним вказаного Договору закінчився 30.05.2009 року.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 23.06.2008р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто до закінчення строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи господарським судом встановлено невідповідність Договору оренди нежилого приміщення № 04-04 від 26.04.2004 вимогам ст. 761 ЦК України повністю, вказаний Договір підлягає визнанню недійсним повністю. А позовні вимоги, зважаючи на факт встановленої судом нікчемності Договору № 04-04 від 01.04.2004, та враховуючи те, що законодавство України не передбачає можливості переведення прав орендодавця на дійсного власника майна, а також відсутність доказів вчинення позивачем або відповідачем-2 дій до укладення договору оренди приміщень по вул. Полярна, 8 літ. “А”, “А’”, підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що порушення прав позивача відбулося через неправомірні дії відповідача-1, відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача в сумі 203 грн. (85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір оренди нежитлового приміщення № 04-04 від 26.04.2004, укладений між Приватним підприємством «Русь-95»(ідентифікаційний код 30374297) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав»(ідентифікаційний номер 31724464).

Припинити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення № 04-04 від 01.04.2004р.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Русь - 95»(ідентифікаційний код 30374297, адреса: 04210, м. Київ, проспект героїв Сталінграда 39-В) на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат»(ідентифікаційний код 23493956, адреса: 04209, м. Київ, вул. Богатирська 12) судові витрати в розмірі 203,00 грн. (двісті три гривні). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов