Рішення № 8247512, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2318.01.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Кролевецький комбінат хлібопродуктів”

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 21 420,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаКлок О.П. представник за довіреністю від 18.12.2009 р. № б/н

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Кролевецький комбінат хлібопродуктів” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 21 420,00 грн. заборгованості за переданий у власність товар згідно з рахунками-фактурами № ЭЛ-0000014 від 29.01.2009 р. та № ЭЛ-0000012 від 27.01.2009 р., а також видатковими накладними № ЭЛ-0000017 від 29.01.2009 р., № ЭЛ-0000012 від 27.01.2009 р., відповідно до усної домовленості сторін про купівлю-продаж борошна.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. № 46/23, яку призначено до розгляду на 21.12.2009 р.

21.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 18.01.2010 р. у звязку з неявкою в засідання представника відповідача та зважаючи на неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 18.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/23 від 01.12.2009 р. та від 21.12.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги про стягнення 21 420,00 грн. мотивовані невиконанням відповідачем обовязку з повної оплати за переданий йому у власність товар. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, якими стверджується досягнення згоди на поставку товару, вимогу про сплату боргу, виписки з особового рахунку про часткове погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку-фактури № ЭЛ-0000014 від 29.01.2009 р., рахунку-фактури № ЭЛ-0000012 від 27.01.2009 р., а також видаткової накладної № ЭЛ-0000017 від 29.01.2009 р., видаткової накладної № ЭЛ-0000012 від 27.01.2009 р. на загальну суму 84 920,00 грн. (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар (борошно вищого ґатунку) кількістю 44 000 кг.

Факт отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом та відтиском печатки відповідача на вищевказаних накладних.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № ЭЛ-0000017 від 29.01.2009 р., № ЭЛ-0000012 від 27.01.2009 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 84 920,00 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобовязання передати відповідачу визначений товар на суму 84 920,00 грн., а у відповідача прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар і його борг становить 21 420,00 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки сторони не встановили строк виконання зобовязання відповідача з оплати товару, 14.11.2009 р. та 17.11.2009 р. позивач надіслав відповідачеві претензії з вимогою погасити заборгованість в розмірі 21 420,00 грн. Відповідь на вказану претензію до матеріалів справи не надано, доказів перерахування коштів не предявлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобовязання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобовязанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/23 не здійснив оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кролевецький комбінат хлібопродуктів” (41300, м. Кролевець, вул. Транспортна, 28, ідентифікаційний код 35148818) 21 420 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять) грн. боргу, 214 (двісті чотирнадцять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Омельченко