Рішення № 8247509, 18.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2418.01.10

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжинірингова компанія “Домсталь ЛТД”

Простягнення 20 991,48 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЛось І.С. —представник за довіреністю від 05.03.2009 р. № 1179

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Українська гірничо-металургічна компанія” звернулося до суду з позовом № 5982 від 12.11.2009 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжинірингова компанія “Домсталь ЛТД” 15 000 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору від 13.10.2008 р. № 059/08, 2 715,15 грн. пені, 549,96 грн. 3 % річних з простроченої суми та 2 726,37 грн. збитків від інфляції.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. № 46/24, яку призначено до розгляду на 21.12.2009 р.

21.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. з огляду на неявку представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.

У судове засідання, призначене на 18.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини його нез’явлення суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляд спору по суті представник позивача доповів суду обставини неналежного виконання відповідачем обов’язку з оплати поставленої йому металопродукції на умовах договору поставки від 13.10.2008 р. № 059/08, а також повідомив, що після порушення провадження у справі сума основного боргу не змінилася і складає 15000,00 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, банківські виписки, що підтверджують часткову оплату за поставлену продукцію, листи відповідача з графіками погашення заборгованості, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2008 р. Відкрите акціонерне товариство “Українська гірничо-металургічна компанія” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Інжинірингова компанія “Домсталь ЛТД” в якості покупця уклали договір № 059/08 (надалі —договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити металопродукцію (продукцію) на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 12.1 договору він вступає в силу з дати підписання та діє протягом року. Якщо по закінченні року жодна із сторін договору не повідомила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах.

Згідно з п. 1.1 договору кількість, асортимент, якість і вартість продукції вказуються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною або рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника, умови поставки FCA, згідно до Інкотермс 2000 р.

Відповідно до п. 6.5 договору оплата продукції, вказаної в рахунку-фактурі, здійснюється покупцем шляхом 100 % оплати продукції на протязі 10 банківських днів з дати отримання продукції.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 13.10.2008 р. № 059/08 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) фактично являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався передати, а відповідач — прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію в указаному в договорі місці.

За твердженнями позивача в рамках договору відповідачу за видатковими накладними від 31.10.2008 р. та від 13.11.2008 р. позивач відвантажив відповідачу продукцію на суму 52 667,55 грн. До звернення позивача до суду з даним позовом відповідач частково розрахувався за вказаний товар, у зв’язку з чим його борг станом на 11.11.2009 р. становив 15 000 грн.

Дані твердження позивача знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії рахунку-фактури № КФ-0001820 від 31.10.2008 р., рахунку-фактури № КФ-0002417 від 11.11.2008 р., видаткової накладної № КФБ-000111 від 31.10.2008 р., видаткової накладної № КФ-0001220 від 13.11.2008 р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 11.11.2008 р. № 216730, довіреності на отримання цінностей від 12.11.2008 р. № 216745.

Часткова оплата товару у сумі 37 667,55 грн. станом на 11.11.2009 р. підтверджується випискою з особового рахунку позивача, поясненнями представника позивача, що не спростовані відповідачем.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 52 667,55 грн., але не оплатив його повністю, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 15 000 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15 000 грн. за договором № 059/08 від 13.10.2008 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2 715,15 грн. пені, 549,96 грн. 3 % річних з простроченої суми та 2 726,37 грн. збитків від інфляції.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.3 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги положення договору від 13.10.2008 р., а також норми діючого законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 2 715,15 грн. пені, 549,96 грн. 3 % річних з простроченої суми, а також 2 637,79 грн. збитків від інфляції відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжинірингова компанія “Домсталь ЛТД” (04050, м. Київ, вул. Якіра, 2-б, кв. 20, ідентифікаційний код 32735257) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургічна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 24512086) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. основного боргу, 2 715 (дві тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 15 коп. пені, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 96 коп. 3 % річних, 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 79 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 209 (двісті дев'ять) грн. 03 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині вимог у позові відмовити повстю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко