Рішення № 8247264, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/36215.01.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська

          виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик", м. Монастирище

до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЄЛ", м. Київ

          2. Закритого акціонерного товариства "МакарОВО", с. Калинівка

про          стягнення коштів 666 408,11 грн.

За зустрічним

позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИЄЛ", м. Київ

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська

          виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" , м. Монастирище

Третя особа          Закрите акціонерне товариство "МакарОВО", с. Калинівка

про          стягнення 131314,26 грн. та усунення недоліків.

                                                                                          Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Мельник Т.Б., Мельник О.Ф., Левчук М.Г. –пред. по довір.

Від відповідача 1.          Кльоц О.Б., Кльоц І.Б. - пред. по довір.

Від відповідача 2.          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 666 408,11 грн. заборгованості, штрафу та пені за Договором № 64 від 02.04.2008р., посилаючись на порушення відповідачами, як замовником та покупцем, договірних зобов’язань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.10.2009р.

20.10.2009р. до суду від відповідача 1. по справі № 31/362 надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», за участю третьої особи: ЗАТ «МакарОВО»про стягнення 131314,26 грн. та усунення недоліків.

В судовому засіданні представник відповідача 1. підтримав зустрічну позовну заяву.

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом відповідно до вимог ст. 60 ГПК України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009р., розгляд справи було відкладено на 25.11.2009р. та прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що у 2008 р. між ним та відповідачами було укладено договір, за яким позивач зобов’язався виготовити та поставити відповідачу-2 котельну установку, а відповідач-1 зобов’язався провести оплату за її виготовлення та поставку у порядку, визначеному договором.

Позивачем було виконано зобов’язання за договором, а саме: виготовлено відповідну котельну установку та поставлено її відповідачу-2, про що сторонами складено відповідний акт.

Натомість, відповідач-1 виконав свої зобов’язання за договором щодо оплати лише частково, а саме: перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 788 000 грн., а решту суми, еквівалентної 37 935, 000 євро, позивачу не сплатив.

Неодноразові претензії позивача з приводу невиконання умов договору відповідачем-1 було залишено без відповіді та без задоволення.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідачів як солідарних боржників за договором, суму основного боргу у розмірі 434 613, 71 грн., штраф у розмірі 225 500, 00 грн., пеню у розмірі 6 294, 40 грн., усього –666 408, 11 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві відповідач-1 стверджував про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено права позивача вимагати стягнення коштів з відповідача-1 та відповідача-2 як солідарних боржників. Навпаки, умовами договору прямо передбачено, що у разі невиконання зобов’язань за договором відповідачем-1, відповідальність за виконання таких зобов’язань покладається на відповідача-2. Тому, на думку відповідача-1, відповідні вимоги щодо стягнення заборгованості мали бути заявлені позивачем саме до відповідача-2, а не до відповідачів як солідарних боржників.

Крім того, відповідач-1 стверджував, що станом на момент розгляду справи будь-які підстави для стягнення позивачем будь-якої заборгованості та штрафних санкцій за договором відсутні взагалі, оскільки з боку позивача має місце неналежне виконання зобов’язання за договором, а саме: не проведено усунення недоліків котельної установки, зазначених у відповідному Акті про закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт. З огляду на це, відповідач-1 просив суд у позові відмовити.

Відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечував та у відповідності до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач-2 стверджував про те, що заявлені позовні вимоги позивача не визнаються ним у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до умов укладеного договору на відповідача-2 покладалося виконання виключно технічних функцій щодо введення котлового устаткування в експлуатацію. Обов’язок щодо оплати поставленої продукції, а так само, обов’язок щодо оплати штрафних санкцій покладено договором саме на відповідача-1, а не на відповідача-2.

Тому стягнення з відповідача-2 заборгованості та штрафних санкцій є безпідставним. З огляду на це, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідачем-1 у справі відповідно до ст. 60 ГПК України було подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення коштів (пені) та усунення недоліків.

Заявлені зустрічні позовні вимоги відповідач-1 мотивував тим, що позивач несвоєчасно здійснив поставку котельного обладнання, прострочивши тим самим передбачені договором строки поставки такого обладнання. Крім того, під час здійснення монтажу обладнання, сторонами було складено акт, яким зафіксовано ряд недоліків, допущених під час виготовлення та монтажу обладнання. Відповідні недоліки, за твердженням відповідача-1, позивачем усунуто не було.

З огляду на це, відповідач-1 просив суд стягнути з позивача пеню у розмірі 131 314, 26 грн., а також зобов’язати позивача безоплатно усунути недоліки у розумний строк.

У судовому засіданні представник відповідача-1 зустрічний позов підтримав та просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Позивач у справі проти заявленого зустрічного позову заперечив у повному обсязі та надав до суду відзив на зустрічний позов відповідача-1. У зазначеному відзиві позивач вказував на те, що позивачем було належним чином виконано умови договору щодо виготовлення та поставки котлового устаткування. Зокрема, договором було встановлено строк виготовлення устаткування, початок перебігу якого було визначено у залежності від сплати відповідачем-1 авансового платежу.

Виготовлення та поставка устаткування були здійснені позивачем у строки, передбачені договором. Вчасно здійснити монтаж устаткування позивач не мав змоги, оскільки відповідачем-1 не було виконано своїх зобов’язань за договором у частині підключення до котельної, де мало бути здійснено монтаж устаткування, газ з приєднаним тиском 7 кПа.

З огляду на це, позивач стверджував, що свої зобов’язання за договором він виконав у повному обсязі і належним чином. Тому, позивач просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач-2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору. Клопотання розглянуто судом за участю представників сторін .

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача-2.

Відповідач-2 клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача-2 за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 02.04.2008 р. було укладено Договір поставки №64, відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Позивач зобов’язався виготовити котельне обладнання (Установка) за замовленням Відповідача-1 з подальшою передачею його Відповідачу-2, виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання (роботи), а Відповідач-1 зобов’язувався прийняти Установку і Роботи та оплатити їх у відповідності до умов Договору. Установка придбавається Відповідачем-1 для її подальшої передачі Відповідачу-2.

          Характеристики Установки, яка підлягала виготовленню Позивачем, зазначалися у п. 2.1. Договору, відповідно до якого підлягала виготовленню транспортабельна котельна установка ТКУ-2.1. Г (Е) з котлами (Е 1,0-0,9 Г-3 (Е) з виробництвом 3 тонн пари на годину у кількості 1 шт. відповідно до технічної документації (додаток №1 до Договору). Згідно з п.п. 2.2.-2.3. Договору Установка підлягала доставці на базу Відповідача-2 за адресою: с. Калинівка Макарівського району Київської області, вул. Київська, 43. У рамках виконання Договору Позивач проводить монтаж та пусконалагоджувальні роботи Установки.

          Умови та строки виконання робіт встановлювалися розділом 3 Договору, відповідно до якого Позивач виготовляє Установку протягом 50 календарних днів з моменту зарахування на поточний рахунок Позивача авансового платежу, передбаченого п. 4.5.1. Договору (п. 3.1.). Позивач протягом 5 календарних днів з моменту зарахування на поточний рахунок Позивача авансового платежу, передбаченого п. 4.5.1. Договору, передає Відповідачу-1 технічну документацію, необхідну для виготовлення проекту прив’язки (п. 3.2.). Про виготовлення Установки та готовність її передати у відповідності до п. 2.2. Договору Позивач повідомляє Відповідачу-1. Позивач зобов’язується доставити Установку на базу Відповідача-2 власним автотранспортом протягом 14 робочих днів з моменту виконання Відповідачем-1 п. 4.5.2. Договору (п. 3.4.). Позивач виконує монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно п. 2.3. Договору протягом 50 календарних днів з дня поставки Устаткування на базу Відповідача-2. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи включають у себе: приєднання трубопроводів пари, дренажу та води від діючих колодязів до котельної у межах котельної, монтування димової труби та газогонів, налагоджування котельного обладнання та обладнання з водопостачання та видача режимної карти і проведення стажування персоналу котельної, виконання гідровипробувань та парового випробування, здача інспектору ЕТЦ, охорони праці, енергозберігання, екології, оформлення форми Ю (п. 3.6.).

          Відповідно до п. 3.7. Договору Відповідач-1 до початку або у процесі робіт, передбачених п. 3.6. Договору, зобов’язаний, зокрема, підготувати майданчик під монтаж Устаткування та фундамент під димову трубу згідно проектно-технічної документації, надати матеріали для проведення монтажних робіт, надати можливості для підключення каналізації, води та пари, а також провести та підключити до котельної газ з приєднаним тиском 7 кПа.

          П.п. 4.1.-4.4. Договору загальну вартість Договору було визначено у розмірі 916 666, 67 грн., крім того ПДВ 20% - 183 333, 33 грн., усього 1 100 000, 00 грн. Вартість доставки було встановлено у розмірі 20 000, 00 грн. з ПДВ. Вартість робіт з монтажу та пусконалагодження було визначено у розмірі 30 000, 00 грн. з ПДВ. Вартість Установки була узгоджена та визначено у розмірі 1 050 000, 00 грн. з ПДВ.

          Згідно з п. 4.5. та п. 4.6. Договору оплата підлягала здійсненню шляхом перерахування Відповідачем-1 грошових коштів на рахунок Позивача у наступному порядку: перший платіж у сумі 350 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 58 333, 33 грн. перераховується Відповідачем у якості авансу перед початком виготовлення установки протягом 10 робочих днів з моменту підписання Договору (пп. 4.5.1.); другий платіж у сумі 350000 грн. у т.ч. ПДВ 58 333, 33 грн. перераховується Відповідачем протягом 7 робочих днів після письмового повідомлення про готовність установки (пп. 4.5.2.). Решта суми Договору у розмірі 400 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 66 666,66 грн. переводиться у Євро та фіксується за курсом НБУ на день підписання Договору у Додатку №1 до Договору (п. 4.6.)

          П. 4.7. та п. 4.8. Договору передбачено, що Відповідач-1 виконує оплату щоквартально по 25% від суми відстрочки, вказаної у Додатку №1, у гривнях за курсом НБУ на момент перерахування грошових коштів. Відповідач-1 зобов’язується виконати оплату у повному обсязі не пізніше 12 місяців з моменту сплати другого платежу.

          П. 1.3. Додатку №1 до Договору суму відстрочки згідно курсу НБУ було зафіксовано у розмірі 50 580, 00 євро.

          18.04.2008 р. Відповідачем-1 було здійснено сплату на користь Позивача авансового платежу у сумі 350 000, 00 грн. що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними у ній документальними доказами.

          30.05.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача-1 лист №238 (копія знаходиться у матеріалах справи), яким Позивач повідомляв про необхідність направлення представника для підписання акту приймання-передачі ТКУ-2,1 03.06.2008 р.

          03.06.2008 р. комісією у складі представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2 було складено Акт приймання-передачі транспортабельної котельної установки ТКУ-2.1. г(Е) комплектації та тех. Документації (копія є у матеріалах справи), яким було зафіксовано факт відповідності устаткування та технічної документації вимогам Договору та відповідним нормативним документам, а також факт відсутності претензій Відповідача-2 (замовника) до Позивача (постачальника).

Після підписання акту було здійснено другий платіж, а саме: 09.06.2008 р. Відповідачем-1 було здійснено сплату на користь позивача коштів у сумі 350 000 грн., що не заперечується сторонами у справі та підтверджується наявними у ній доказами і такими діями відповідач висловив свою згоду на прийняття установки .

          12.06.2008 р. Позивачем та Відповідачем-1 було складено та підписано Видаткову накладну №Э-00000147 щодо передачі Установки, а також Акт №Э-00000028 p. здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до якого Позивачем було передано, а Відповідачем-1 прийнято послуги з перевезення обладнання на суму 16 666, 67 грн., ПДВ 20% - 3 333, 33 грн., усього –20 000, 00 грн. (копії є у матеріалах справи).

          26.06.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача-1 претензію №174 (копія з доказом вручення є у матеріалах справи), якою Позивач вимагав від Відповідача-1 погашення заборгованості за Договором у розмірі 37 935, 00 євро за курсом НБУ на день проведення розрахунку у гривнях та сплату штрафних санкцій у розмірі 4 116 893, 15 грн.

          19.08.2008 р. Позивачем вдруге було направлено на адресу Відповідача-1 претензію №209 (копія з доказом вручення є у матеріалах справи), якою Позивач вимагав від Відповідача-1 погашення заборгованості за Договором у розмірі 37 935, 00 євро за курсом НБУ на день проведення розрахунку у гривнях та сплату штрафних санкцій у розмірі 4 116 893, 15 грн. Пред’явлення таких вимог не суперечить приписам ст.530 ЦК України ,та конкретизує обов’язок боржника за строком виконання .

          22.12.2008р. Відповідачем-1 було направлено Позивачу лист за №146 (копія є у матеріалах справи), яким Відповідач-1 просив перенести термін платежу за Договором з 4 кварталу 2008 р. на першу декаду лютого 2009 р.

          24.02.2009 р. Територіальним управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву було видано Дозвіл на початок експлуатації об’єкта №172.09.32-15.89.0, відповідно до якого Відповідачу-2 було дозволено експлуатацію Установки (копія є у матеріалах справи).

          24.03.2009 р. Відповідачем-1 було направлено Позивачу лист за №146 (копія є у матеріалах справи), яким Відповідач-1 просив відстрочити строк погашення заборгованості до серпня 2009 р. з зобов’язанням здійснити остаточний розрахунок за Договором з перерахуванням суми у євро за курсом НБУ на день сплати, чим засвідчив додаткові гарантії погашення боргу .

          30.04.2009 р. комісією у складі представників Відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», Макарівської ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз», органів Держгірпромнагляду було складено та підписано Акт про приймання закінченого будівельного об’єкту системи газопостачання: пункт газорегуляторний шкафний ШРП з регулятором тиску А-149х2 ЗАТ «МакарОВО»с. Калинівка, вул. Київська, 43, Макарівського району, відповідно до якого було прийнято у експлуатацію надземний сталевий газопровід середнього тиску, надземний сталевий газопровід низького тиску, засувку кульову фланцеву, продувочний газопровід, Акт про приймання закінченого будівельного об’єкту системи газопостачання: газопровід високого тиску, комерційний вузол обліку та реконструкції ГРП ЗАТ «МакарОВО»с. Калинівка, вул. Київська, 43, Макарівського району, відповідно до якого було прийнято у експлуатацію газопровід високого тиску та кулькові крани, а також комерційний вузол обліку газу, регулятор тиску газу, продувочний газопровід, Акт про приймання закінченого будівельного об’єкту системи газопостачання: пункт газорегуляторний шкафний ШРП з регулятором тиску АR/25 ЗАТ «МакарОВО»с. Калинівка, вул. Київська, 43, Макарівського району, відповідно до якого було прийнято у експлуатацію ШРБ з регулятором R/25, надземний сталевий газопровід середнього тиску, надземний сталевий газопровід низького тиску, засувку кульову фланцеву, продувочний газопровід, Акт про приймання закінченого будівельного об’єкту системи газопостачання: пункт газорегуляторний шкафний ШРП з регулятором тиску А-149-АРх2 ЗАТ «МакарОВО»с. Калинівка, вул. Київська, 43, Макарівського району, відповідно до якого було прийнято у експлуатацію надземний сталевий газопровід середнього тиску, надземний сталевий газопровід низького тиску, засувку кульову фланцеву, продувочний газопровід, та Акт про приймання закінченого будівельного об’єкту системи газопостачання: надземний сталевий газопровід середнього тиску до топкових ЗАТ «МакарОВО» с. Калинівка, вул. Київська, 43, Макарівського району, відповідно до якого було прийнято у експлуатацію надземний сталевий газопровід середнього тиску та кулькові крани, а також Акт приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт). Копії згаданих доказів залучені до матеріалів справи та визнаються судом належними підтвердженнями наведених фактів та дій сторін.

          06.05.2009 р. Позивачем та Відповідачем-1 було підписано Акт №Э-00000023 здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до якого Позивачем було передано, а Відповідачем-1 прийнято монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму 25 000, 00 грн., ПДВ 20% - 5 000, 00 грн., усього 30 000, 00 грн. з ПДВ та зафіксовано факт відсутності претензій сторін одна до одної.

          07.05.2009 р. комісією у складі представників Позивача, Відповідач-1 та Відповідача-2 було складено та підписано Акт про закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, яким було зафіксовано факт виконання робіт у повному об’ємі відповідно до Договору та факт відсутності претензій Відповідача-1 та Відповідача-2 до Позивача після усунення зауважень.

          03.06.2009 р. Територіальним управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву було погоджено Технічний звіт з проведення комплексних пусконалагоджувальних та еколого-теплотехнічних котлоагрегатів типу Е-1,0-0,9Г-3(Е) у котельній ТКУ-2,1Г(У) за адресою: с. Калинівка, вул. Київська, 43 Макарівського району Київської області.

          Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, положення 3-х стороннього Договору мають обов‘язкову силу для його учасників.

          Відповідно до ст. 4 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторін.

          Таким чином, відповідно до норм зазначеної статті, положення Договору не можуть суперечити імперативним нормам закону.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі було визначено зобов’язання Відповідача-1 здійснити оплату робіт з виготовлення Позивачем Установки, а також виконання пусконалагоджувальних робіт, а саме: здійснити сплату суми прострочки у повному обсязі не пізніше 12 місяців з моменту сплати другого платежу, тобто, у строк не пізніше 09.06.2009 р.

          Факт здійснення виконання Позивачем робіт з виготовлення Установки, а також факт виконання ним пусконалагоджувальних робіт підтверджується Актом приймання-передачі транспортабельної котельної установки ТКУ-2.1. г(Е) комплектації та тех. документації від 03.06.2008 р., Видатковою накладною №Э-00000147 щодо передачі Установки від 12.06.2008 р., Актом №Э-00000028 p. здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.06.2008 р., Актом №Э-00000023 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.05.2009 р., Актом про закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 07.05.2009 р. Зазначені документи були підписані представниками Позивача, Відповідача-1, Відповідача-2, станом на момент розгляду справи є чинними, не скасованими , не визнаними недійсними (нечинними) у встановленому законом порядку, а тому підстав не довіряти їм у суду немає.

Таким чином, зазначеними вище доказами у справі підтверджується факт здійснення Позивачем виготовлення Установки, факт передачі такої Установки та технічної документації до неї Відповідачу-2, факт відповідності виготовленої Установки, а також технічної документації до неї умовам Договору та нормам чинного законодавства, факт виконання Позивачем пусконалагоджувальних та монтажних робіт та послуг з перевезення обладнання (Установки), а також факт прийняття таких робіт та послуг Відповідачем-1 та відсутність претензій сторін одна до одної щодо виконання визначених робіт та послуг.

          Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Відповідачем-1 було здійснено оплату виготовленої Позивачем Установки, виконаних робіт та наданих послуг у повному обсязі, тобто прийнятого зобов’язання .

          Посилання Відповідача-1 на те, Позивачем було неналежним чином виконано свої зобов’язання за Договором, зокрема, прострочено визначений Договором строк пусконалагоджувальних робіт, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до умов п. 3.6. Договору саме на Відповідача-1 покладався обов’язок провести та підключити до котельної газ з приєднаним тиском 7 кПа, без чого відповідні випробування Установки не могли бути здійснені, а, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, відповідні роботи з приєднання та підключення котельної до газової мережі було здійснено лише 30.04.2009 р., коли в установленому порядку державною комісією було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт газопостачання та складено відповідний акт (копія якого є у матеріалах справи).

          Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України виконання Позивачем пусконалагоджувальних робіт у інший строк, ніж це було передбачено Договором, не є простроченням Позивача, оскільки відповідно до умов Договору таке зобов’язання Позивача не могло бути виконано вчасно унаслідок прострочення виконання Відповідачем-1 свого обов’язку за Договором.

          Посилання Відповідача-1 на невідповідність виготовленої Позивачем Установки діючим в Україні державним стандартам, а також умовам Договору, суд також не приймає до уваги, виходячи з наступного. У матеріалах справи знаходяться відповідні Акт приймання-передачі транспортабельної котельної установки ТКУ-2.1. г(Е) комплектації та тех. документації від 03.06.2008 р., Видаткова накладна №Э-00000147 щодо передачі Установки від 12.06.2008 р., Акт №Э-00000028 p. здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.06.2008 р., Акт №Э-00000023 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 06.05.2009 р., Акт про закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 07.05.2009 р., підписані представниками сторін, якими сторонами було зафіксовано факт виконання Позивачем робіт з виготовлення Установки, її транспортування та поставки, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, та зазначено про відсутність претензій з приводу виконаних робіт та до виготовленої Установки з боку Відповідачів.

          Крім того, факт відповідності виготовленої Позивачем Установки нормативно-правовим актам з охорони праці підтверджується також Висновком експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації №71.01.04.1123.09, складеним експертами Державного підприємства «Черкаський експертно-технічний центр національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці»05.08.2009 р., Технічним звітом з проведення комплексних пусконалагоджувальних та еколого-теплотехнічних котлоагрегатів типу Е-1,0-0,9Г-3(Е) у котельній ТКУ-2,1Г(У) за адресою: с. Калинівка, вул. Київська, 43 Макарівського району Київської області, погодженим Територіальним управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву 03.06.2009 р., а також Актом приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) від 30.04.2009 р. (копії є у матеріалах справи).

          Відповідні акти, складені представниками Відповідачів, а також спеціалістом Науково-виробничого кооперативу «Інженерний центр «Енерготехпром»не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, якими підтверджується невідповідність виготовленої Позивачем Установки діючим в Україні державним стандартам, а також умовам Договору, оскільки відповідні акти було складено та підписано без участі представників Позивача, а з відповідних повідомлень на адресу Позивача, складених Відповідачем-1 з приводу цих актів, від 16.07.2009 р. №1/203 та від 28.09.2009 р. №1/265 вбачається, що представниками Відповідачів та спеціалістами Науково-виробничого кооперативу «Інженерний центр «Енерготехпром»було здійснено обстеження котельної заводу «Теком»(Током) –виробник аналогічного обладнання, а не устаткування, яке було вироблено Позивачем.

          Крім того, Науково-виробничий кооператив «Інженерний центр «Енерготехпром», спеціалістом якого було надано відповідний висновок, мав дозвіл лише на проведення робіт підвищеної небезпеки, виданий Територіальним управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву 17.03.2005 р., яким дозволялося проведення робіт на парових котлах з температурою пари до 150 градусів С, а Установка, яку було виготовлено та змонтовано Позивачем, як це вбачається з матеріалів справи, мало температуру пари 175 градусів С.

          Тому, вищенаведені твердження Відповідача-1 суд до уваги не приймає та відхиляє їх як такі, що є необґрунтованими та суперечать згаданим вище доказам і не підтверджуються наявними у справі доказами.

          Будь-яких інших належних та допустимих доказів невідповідності виготовленої Позивачем Установки діючим в Україні державним стандартам, а також умовам Договору сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що Позивачем було належним чином та у повному обсязі виконано свої зобов’язання за Договором, а відтак, з боку Відповідача-1 мало місце невиконання своїх зобов’язань за Договором у частині оплати виготовленої Установки та робіт з її доставки, монтажу та пусконалагодження.

          Відповідно до п. 6.1. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язань, зокрема, щодо здійснення оплати у повному обсязі, Відповідач-1 сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

          Відповідно до п. 6.6. Договору у випадку прострочки платежу Суми прострочки, визначеного у п. 4.7. Договору, Відповідач-1 сплачує Позивачу пеню у розмірі 10% від суми Прострочки, передбаченої Додатковою угодою №1 до Договору.

          Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Таким чином, оскільки у п. 6.1. Договору не передбачено стягнення штрафної санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ саме за кожен день прострочення виконання зобов’язання, то суд приходить до висновку про те, що зазначеним п. 6.1. Договору фактично передбачено відповідальність Відповідача-1 за порушення зобов’язання у формі штрафу, тобто, неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

          Ч. 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

          Пунктом 6.9. Договору передбачено, що у разі невиконання Відповідачем-1 своїх зобов’язань за Договором, відповідальність за їх виконання бере на себе Відповідач-2 та зобов’язується здійснити їх виконання до повного виконання умов, передбачених Договором, зокрема, у частині оплати.

          З огляду на це, суд приходить до висновку, що Відповідачі станом на сьогоднішній день фактично є солідарними боржниками перед Позивачем у частині оплати виготовлення Установки та робіт з її транспортування, монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт.

          Тому суд вирішує, що основний борг та штрафні санкції підлягають стягненню з Відповідачів солідарно .

          Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. До того ж відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржників зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи загально відомий економічний стан господарюючих суб’єктів , та наведені пояснення відповідачів суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій на 50 відсотків.

          З огляду на ці обставини , суд визнає позовні вимоги за первісним позовом правомірними та такими ,що підлягають задоволенню.

          Що стосується вимог Відповідача-1 за зустрічним позовом, то суд, проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

          Предметом заявлених позовних вимог Відповідача-1 за зустрічним позовом є стягнення з Позивача пені за нібито неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором.

          Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як вже було встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, Позивачем у справі було належним чином виконано свої зобов’язання перед Відповідачами у частині виготовлення Установки, її транспортування, монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт. Виготовлена Позивачем Установка повністю відповідала діючим в Україні нормативно-правовим актам та стандартам, зокрема, у галузі охорони праці.

          Відповідно до положень ст.ст. 610-611 ЦК України правові наслідки для особи у вигляді стягнення неустойки (пені) є наслідком порушення такою особою умов зобов’язання.

Будь-яких належних та допустимих доказів невідповідності виготовленої Позивачем Установки діючим в Україні державним стандартам, а також умовам Договору, а так само доказів іншого порушення Позивачем умов зобов’язання, передбаченого Договором, сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Тому суд приходить до висновку, що зустрічний позов Відповідача-1 є безпідставним, не ґрунтується на наявних доказах та спростовується матеріалами справи, а тому підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається .

          Таким чином, суд, проаналізувавши обставини справи та наявні у ній докази у їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у частині стягнення з Відповідачів солідарно 434 613, 71 грн. основного боргу, 112 750, 00 грн. штрафу згідно п. 6.1. Договору та пені у розмірі 3147.20 грн., а зустрічному позові Відповідачу-1 слід відмовити.

          Крім того, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, оскільки первісний позов задоволено, а у зустрічному позові відмовлено, то суд покладає державне мито за первісним позовом на відповідачів порівну, а державне мито за зустрічним позовом –на відповідача-1.

Керуючись, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з відповідачів, а саме, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИЕЛ»(01041, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а; ідентифікаційний код 22968848) та Закритого акціонерного товариства «МакарОВО»(08004, с. Калинівка Макарівського району Київської області, вул. Київська, 43; ідентифікаційний код 33801524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (19100, м. Монастирище Черкаської області, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 31100615), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 434613 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 71 копійок основного боргу, 112750 (сто дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень штрафу та 3147 (три тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок пені, 6664 (шість тисяч шістсот шістдесят чотири) гривень 08 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          У зустрічному позові Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИЕЛ»(01041, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а; ідентифікаційний код 22968848) до Товариства з обмеженою відповідальністю (19100, м. Монастирище Черкаської області, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 31100615), третя особа Закрите акціонерне товариство «МакарОВО»(08004, с. Калинівка Макарівського району Київської області, вул. Київська, 43; ідентифікаційний код 33801524) про стягнення 131314, 26 (ста тридцяти однієї тисячі трьохсот чотирнадцяти грн. 26 коп.) гривень пені та усунення недоліків відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 25 січня 2010 року.