Рішення № 8247189, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/1525.01.10 За позовомПублічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київреконструкція»

Про стягнення 64 601,03 грн.

Суддя Трофименко Т. Ю.

Представники:

від позивача:

від відповідача:Кулікова В.Ю. –по дов.№9 від 20.10.2009р.

не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київреконструкція»64601,03 грн., із яких: 58014 грн. 40 коп. основний борг, 4962 грн. 22 коп. пеня за прострочку платежу, 696 грн. 17 коп. –три проценти річних, 928 грн. 24 коп. втрати від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди від 01.02.2008р. , не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату у зв’язку з чим виник борг в сумі 58 014 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги прокуратури та просив задовольнити позов.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 23.12.2009 року про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовні заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Концерн «Фреш АП»та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Київ реконструкція»(далі відповідач) був укладений договір №б/н оренди.

Відповідно до наданих позивачем Статутних документів та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Відкрите акціонерне товариство «Концерн «Фреш АП»було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Концерн «Фреш Ап»(далі позивач).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу нежилі приміщення площею 38,4 кв.м. в будинку №14 по пров. Червоноармійському в м. Києві, що підтверджується актом прийому –передачі приміщення від 01 лютого 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору визначений з моменту його підписання і діє до 31.01.2009 року(п. 12.1 договору).

При розгляді справи судом встановлено, що 31 травня 2009 року між сторонами був підписаний договір про розірвання договору від 01 лютого 2008 року за взаємною згодою.

31 травня 2009 року між сторонами був підписаний акт здачі –приймання об’єкта, що орендується, відповідно до якого відповідач повернув позивачу нежилі приміщення загальною 38,4 кв.м. в будинку №14 по пров. Червоноармійському в м. Києві.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 5 числа поточного місяця. Розмір орендної плати сторони визначили в розмірі 126,24 грн. за 1 кв.м. на місяць, в тому числі ПДВ 21,04 грн.

Крім орендної плати відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати позивачу за електроенергію та комунальні послуги протягом 10 днів після пред’явлення рахунку орендодавця (позивача).

Як свідчать обставини справи, між сторонами по справі були підписані акти здачі –приймання робіт (надання послуг) за період лютий 2008 року по травень 2009 року, відповідно до яких відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за даний період в сумі 67866 грн. 68 коп. та 8468 грн. 40 коп. за користування комунальними послугами та електроенергією.

Із наданих позивачем банківських виписок відповідач сплатив позивачу послуги з орендної плати в сумі 18392 грн. 68 коп.

Заборгованість відповідача по орендній платі та за користування комунальними послугами та електроенергією за вищевказаний період складає 57942 грн. 40 коп. Відповідач розмір заборгованості не спростував.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своїх зобов’язань по договору №б/н від 01 лютого 2008 року щодо сплати орендних, комунальних платежів та платежів за електроенергію в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 57942 грн. 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4962 грн. 22 коп., 696 грн. 17 коп. –три проценти річних, 928 грн. 24 коп. втрати від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що за прострочення по смплаті орендних платежів, плати за електроенергію, комунальних платежів, інших грошових коштів за даним договором орендар (відповідач) сплачує позивачу (орендодавцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договором, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимоги позивача про стягнення пені на заборгованість по орендній платі є правомірними.

За розрахунком суду розмір пені складає 30323,90 грн., однак оскільки позивач просить менший розмір пені, а саме 29257,49 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі, визначеному позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 928 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 696 грн. 17 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 646 грн. 01 коп. та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київреконструкція»(м. Київ, вул. Ізюмська, 7, код 32768612) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап»(м. Київ, вул. Куренівська, 18, код 00204429) 58014 грн. 40 коп. основного боргу, 4962 грн. 22 коп. пені за прострочку платежу, 696 грн. 17 коп. –три відсотки річних, 928 грн. 24 коп. втрати від інфляції, 646 грн. 01 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття .

Суддя Трофименко Т.Ю.