Рішення № 8247183, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/48125.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна

компанія «Альянс»

про стягнення 22406,96 грн.

          Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Галицька Л.А. по довіреності № 6 від 11.01.2010р.

Від відповідача не з'явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Альянс»22406,96 грн., із яких: 13114,78 грн. основного боргу, 41,65 грн. 3% річних, 358,53 грн. пені за прострочку платежу, 8892,00 грн. вартості майна, що підлягає відшкодуванню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди №61-15/05-09 від 15.05.2009р., не сплатив позивачу орендну плату, у зв’язку з чим виник борг в сумі 13114,78 грн. та 8892,00 грн. вартість неповернутого майна.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/481 та призначено справу до розгляду на 14.12.2009р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 14.12.2009р. представників сторін, розгляд справи було відкладено на 25.01.2010р.

В судовому засіданні 25.01.2010р. представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 25.01.2010р. не направив, не виконав вимог суду, викладених в ухвалах суду від 27.11.2009р. та від 14.12.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення. Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 30.11.2009р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Альянс»(далі орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 61-15/05-09.

Відповідно до п.1.1 договору у порядку та на умовах, визначних цим договором орендодавець зобов’язується передати, а орендар (відповідач) зобов’язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації № 1, що міститься в додатку № 1 до цього договору.

Конкретний перелік об’єкту оренди та його кількість, що фактично передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі, який підписується сторонами під час отримання об’єкту оренди на складі орендодавця (п. 1.5 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав елементи опалубки, що підтверджується актами прийому-передачі № WZ-12/177-UA від 19.05.2009р., №WZ-12/179-UA від 20.05.2009р. Згідно даних актів відповідач отримав від позивача елементи опалубки в кількості 700 шт.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту його підписання сторонами і до 10.08.2009р. (п. 9.1 договору).

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що за користування об’єктом оренди відповідач зобов’язується щомісячно сплачувати позивачу оренду плату.

Відповідно до умов договору (п. 7.2 договору) розмір орендної плати на місяць становить 3,5% від вартості об’єкту оренди, яка вказана в специфікації №1 та специфікації № 2 до цього договору або інших специфікаціях, підписаних сторонами під час дії договору та переданого відповідачу згідно актів передачі.

Початком оплачуваного періоду по оренді є дата дня одержання (дата підписання акту прийому-передачі) об’єкту оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді є дата підписання акту повернення (п. 7.6 договору).

Відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним, за вирахуванням оплаченого згідно п. 2.3 ст. 2 цього договору періоду оренди. За перші 30 календарних днів оренди відповідач сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати (п. 7.7 договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

16.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити орендну плату в сумі 14614,28 грн. та повернути елементи опалубки на суму 8892,00 грн. Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку по сплаті платежів за оренду елементів опалубки, в повному обсязі не виконав. Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період знаходження в орендному користуванні елементів опалубки відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі 23905,67 грн. Відповідачем орендна плата сплачена позивачу частково в сумі 10790,78 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 61-15/05-09 від 15.05.2009р. на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні становить 13114,89 грн., що підтверджується також актом звірки розрахунків, скріпленим печатками, та підписаним представниками сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором № 61-15/05-09 від 15.05.2009р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі в сумі 13114,89 грн. суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 13114,89 грн. суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 358,53 грн., 41,65 грн. –три проценти річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі № 61-15/05-09 від 15.05.2009р. (п. 11.2 договору) передбачена відповідальність за порушення відповідачем зобов’язань зі сплати орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач припустився прострочки по орендним платежам, з нього, на підставі п. 11.2 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», підлягає стягненню пеня в сумі 358,53 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 41,65 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Умовами договору (п. 3.1 договору) сторони передбачили, що відповідач зобов’язаний повернути об’єкт оренди позивачу на склад не пізніше останнього робочого дня строку дії договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства.

Відповідач здійснив повернення елементів опалубки в кількості 100 шт., що підтверджується актами прийому-передачі № PZ -04230 /UA (повернення), № PZ -04425 /UA (повернення) від 11.08.2009р. в кількості 70 одиниць, № PZ -04428 /UA (повернення) від 12.08.2009р. в кількості 95 одиниць, № PZ -04432 /UA (повернення) від 41.08.2009р. в кількості 108 одиниць, № PZ -04435 /UA (повернення) від 17.08.2009р. в кількості 80 одиниць, № PZ -04 510 /UA (повернення) від 14.09.2009р. в кількості 100 одиниць, № PZ -04512 /UA (повернення) від 15.09.2009р. в кількості 122 одиниць.

На час подання позову та розгляду справи відповідачем залишилося неповернутим майно, що було передано йому в орендне користування, на загальну суму 8892,00 грн., а саме:

балка BAUMA НТ 20/279 ST, у кількості 6 одиниць, на загальну суму 1944,00 грн.;

балка BAUMA НТ 20/290 ST, у кількості 12 одиниць, на загальну суму 4176,00 грн.;

балка BAUMA НТ 20/330 ST, у кількості 7 одиниць, на загальну суму 2772,00 грн.

Позивач 28.08.2009р. за № 232 направляв на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості по орендній платі, повернення елементів опалубки на склад позивача. Дану вимогу відповідач залишив без задоволення та відповіді.

Згідно з п. 3.12 договору у разі ухилення відповідача від повернення об’єкту оренди або його втрачених складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання будь-якого акту повернення, протягом 5 робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, орендодавець (позивач по справі) має право вважати, що об’єкт оренди або його складові втрачено.

У разі втрати об’єкту оренди чи його складових орендар (відповідач) за заявою орендодавця (позивача) зобов’язаний відшкодувати останньому вартість втраченого об’єкту оренди або втрачених складових. Вказане відшкодування здійснюється в розмірі вартості втрачених складових об’єкта оренди, що вказана у відповідній специфікації на складові, з доданням до цієї вартості на додану вартість за ставкою, встановленою чинним в Україні законодавством на дату такого відшкодування.

16.09.2009р. за № 260 позивач направив на адресу відповідача вимогу з приводу вирішення питання стосовно викупу майна. Зазначену вимогу відповідач залишив без задоволення та відповіді.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8892,00 грн. вартості майна, що не повернуто позивачу, підлягають задоволенню.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. покладаються на відповідача в сумі 224,07 грн. та 236,00 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Альянс»(юридична адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, фактична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 9-б, під’їзд 2, поверх 24, код ЄДРПОУ 32212459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414, код ЄДРПОУ 31563803) 13114 (тринадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 78 коп. заборгованості по орендній платі, 41 (сорок одну) грн. 65 коп. 3% річних, 358 (триста п’ятдесят вісім) грн. 53 коп. пені за прострочку платежу, 8892 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн. 00 коп. вартості неповернутого майна, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 07 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                     Т. Ю. Трофименко