Рішення № 8247145, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/42519.01.10 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/425                                                                                                     19.01.2010

За позовомприватної фірми «Юкон»

довідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

проспонукання вчинити дії та стягнення 9262,35 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Ткачук О.В. (довіреність №65 від 05.10.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватна фірма «Юкон» звернулась до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»122337,83 грн. залишку на поточному рахунку, 2332,78 грн. трьох процентів річних, 6929,57 грн. інфляційних втрат. Крім того, Позивач просив зобов’язати Відповідача виконати платіжні доручення №855 та №866 від 29.01.2009 року. На підставі статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа передана на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 року порушено провадження у справі №23/425 та призначено її розгляд на 10.12.2009 року.

09.12.2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника Відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.12.2009 року представник Позивача надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.12.2009 року своїх представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи №23/425 було відкладено на 19.01.2010 року.

У судовому засіданні 19.01.2010 року представник Позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд зобов’язати Відповідача перерахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку, відкритому у Відповідача, на рахунок відкритий у ВАТ «Державний ощадний банк України», інші позовні вимоги залишив без змін.

У судове засідання 19.01.2010 року представник Відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/425 від 01.12.2009 року та від 10.12.2009 року не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за адресою, визначеною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Відповідно до статті 3 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2010 року за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резулятивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16 червня 2006 року уклав з Відповідачем договір №18/КР, яким було визначено правовідносини сторін при відкритті, подальшому обслуговуванню та при закритті поточного рахунку №26009150108001.

Пунктом 1.1 договору №18/КР від 16.06.2006 року визначено, що відкритий у Відповідача (як банківської установи) поточний рахунок використовується для зберігання грошових коштів Позивача та здійснення ним розрахунково-касових операцій.

Відповідно до пункту 2.2.1 №18/КР від 16.06.2006 року Позивач має право вільно розпоряджатися належними йому коштами, що є на рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлюється, що кошти в Україні існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Відповідно до пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточним рахунком визначається рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За умовами пункту 1.31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжним інструментом визначається засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби. Документом на переказ Закон визначає електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, для передачі доручень на переказ коштів. Пунктом 18.1. Закону встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, одним із документів на переказ безготівкових грошових коштів визначається платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Відповідно до пункту 1.9 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами (пункт 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Судом встановлено, що Позивач надав Відповідачу для виконання платіжне доручення №23 від 22 вересня 2009 року, яким ініціював перерахування власних грошових коштів з власного поточного рахунку №26009150108001 у сумі 122346,39 грн. 23 вересня 2009 року платіжне доручення №23 від 22.09.2009 року було прийнято до виконання, про що свідчить відповідна відмітка Відповідача, проте виконаними не були.

29 січня 2009 року Позивач надав Відповідачу платіжне доручення №855 на перерахування у державний бюджет України 32449,00 грн. податку на додану вартість за грудень 2008 року і платіжне доручення №856 на перерахування у місцевий бюджет 8179,95 грн. орендної плати за землю за грудень 2008 року. Платіжні доручення №855 та №856 були прийняті до виконання 29.12.2009 року, про що свідчить відповідна відмітка Відповідача на ньому, проте виконаними не були.

За правовим приписом пункту 3 статті 1068 Цивільного кодексу України Відповідач зобов’язаний за розпорядженням клієнта перераховувати з його рахунку грошові кошти у день надходження відповідного розрахункового документу.

Відповідно до письмової відповіді Відповідача на лист-вимогу Позивача від 22.09.2009 року тимчасова затримка (понад три місяці) перерахування платежів викликана введенням Національним банком мораторію та відсутністю у Відповідача необхідних грошових коштів.

Посилання Відповідача на введення Національним банком України мораторію відповідно до статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» не можуть бути прийняті судом як об’єктивна причина невиконання обов’язків за договором про обслуговування поточного рахунку, оскільки судом встановлено, що мова у даному випадку йде не про кредиторську заборгованість Відповідача перед Позивачем, а про неправомірне обмеження права розпорядження власником належним йому майном - грошовими коштами, які знаходились у Позивача на зберіганні.

Крім того, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України відсутність грошових коштів у боржника не вважається надзвичайною та невідворотною обставиною, яка звільняє його від відповідальності за неналежне виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Відповідно до правових приписів статті 1066 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 342 Господарського кодексу України, пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на поточних рахунках зберігаються грошові кошти клієнтів банківських установ. Таким чином, Відповідач не мав правових підстав затримувати перерахування коштів, які є власністю Позивача.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України право власності на своє майно особа здійснює відповідно до закону за своєю волею та незалежно від волі інших осіб.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що єдиною підставою обмеження розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта банківської установи, може бути виключно відповідне судове рішення, прийняте у випадках, встановлених законом.

Відповідач неправомірно порушив права Позивача допустивши затримку перерахування його грошових коштів.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59 “Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку “Надра” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009 року. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України. Предметом судового розгляду є саме невиконання Відповідачем зобов’язань за договором банківського рахунку. Таким чином, дія мораторію не поширюється на правовідносини Позивача та Відповідача, що стали предметом судового розгляду.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд встановлює факт невиконання Відповідачем своїх господарських зобов’язань відповідно до пунктів 2.1.1, 2.3.3, 4.1, 4.2, 4.3 договору №18/КР від 16.06.2006 року, порушення ним обов’язків, визначених статтею 193 Господарського кодексу України та порушення ним обов’язку, встановленого статтею 1068 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 6929,57 гривень та три проценти річних сумою 2332,78 гривень.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд не може погодитись з ними, оскільки платіжне доручення № 23 про перерахування 122346,39 грн., у рахунок погашення кредитних зобов’язань Семенюка Ю.В. надано Відповідачу 22.09.2009 року, відповідно інфляційні втрати і три проценти річних за прострочення виконання зобов’язання повинні обчислюватись з 24.09.2009 року.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання підлягають задоволенню в сумі 70,39 грн.

Інфляційні втрати нараховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляції застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом календарного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у цьому місяці (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року N 62-1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів при інфляції при розгляді судових справ»).

Отже, оскільки Позивач просить стягнути інфляційні втрати за період по 30.09.2009 року, то позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість у відповідних місяцях була менше ніж Ѕ кількості днів у кожному місяці.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням того, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, на користь Позивача стягуються понесені ним судові витрати у повному обсязі (абзац 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) перерахувати грошові кошти у сумі 122337,83 грн. (сто двадцять дві тисячі триста тридцять сім гривень 83 копійки) з поточного рахунку №26009150108001, відкритого приватній фірмі «Юкон»у відділенні №5 філії ВАТ КБ «Надра»Луцьке РУ, МФО303525, на поточний рахунок №260093013408, відкритий приватній фірмі «Юкон»у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 303398.

3.          Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) виконати платіжне доручення приватної фірми «Юкон»№855 від 29.01.2009 року.

4.          Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) виконати платіжне доручення приватної фірми «Юкон»№856 від 29.01.2009 року.

5.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь приватної фірми «Юкон»(45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Шевченка, 28, ідентифікаційний код 30089470) 70,39 грн. (сімдесят гривень 39 коп.) трьох процентів річних; 1316,00 грн. (одну тисячу триста шістнадцять гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В іншому –відмовити.

7.          Видати накази.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 22.01.2010 року