Рішення № 8247095, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/52022.01.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" до

про Київської міської ради

визнання недійсним пункту договору.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Кучинська О.А. –представник

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Гідромеханізація" (далі - позивач) про визнання недійсним п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.07.2007 між Київською міською радою (далі - відповідач) та позивачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 4.3 Договору від 06.07.200 не відповідає чинному законодавству України, оскільки у договорі оренди не можуть встановлюватися зобов’язання вчинити певні дії до укладення договору та відповідні санкції за невиконання таких зобов’язань. Сторони не можуть встановлювати в будь-якому договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого договір ще не був укладений сторонами, отже спірний пункт договору не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що при укладенні договору протокол розбіжностей щодо умов договору сторонами не було складено та не підписано, сторонами було досягнуто згоди з усіх пунктів спірного договору. Крім того, п. 4.3 Договору фактично дублює п. 7 ст. 28 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 та не встановлює наслідків невиконання умов договору оренди, а лише визначає наслідки несвоєчасного підписання стороною договору у строк, встановлений рішенням ради. У наданому суду відзиві на позов просить розглядати справу без участі представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Тобто, єдиним органом, уповноваженим державою розпоряджатися землями в межах м. Києва до розмежування, є Київська міська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 № 572/6293 передано Відкритому акціонерному товариству "Гідромеханізація" у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 84,30 га для розробки кар'єру піску № 7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів у мікрорайоні Бортничі у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, в тому числі: - ділянку 1 - площею 81,32 га; - ділянку 2 - площею 2,98 га.

На підставі вказаного рішення 06.07.2007 між позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки (далі –Договір оренди).

06.07.2007 Договір оренди посвідчено нотаріально.

Згідно п. 2.1 Договору об’єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування –мікрорайон Бортничі у Дарницькому районі м. Києва;

- розмір –2,9791 га;

- цільове призначення –для розробки кар’єру піску № 7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів;

- кадастровий номер – 8000000000:90:283:0031.

З акту приймання-передачі від 02.03.2007, підписаного представниками сторін, вбачається, що орендар прийняв в користування визначену договором земельну ділянку.

Відповідно до пункту 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у випадку, якщо цей Договір не підписаний орендарями в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 № 572/6293, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що позивач вважає, що пункт 4.3 договору суперечить положенням чинного законодавства, не впливає на основний зміст договору та не спрямований врегулювання правовідносин з приводу оренди земельної ділянки, що, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 15 Закону України “Про оренду землі” містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього, в статті 15 Закону України “Про оренду землі” зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об’єкта оренди та інші.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як вбачається з положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Таким чином, в укладеному договорі не може бути встановлено зобов’язання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобов’язань. Тобто сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Суд приходить дол висновку, що оскаржуваний пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання, вже відбулась.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, що платіж, вказаний в п. 4.3 договору оренди землі, встановлений рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з п. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством “Гідромеханізація” та Київською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1903.

          Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Відкритого акціонерного товариства “Гідромеханізація” (07300, Київська область, м. Вишгород, Проммайданчик, код ЄДРПОУ 04628646) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:25.01.2010