Рішення № 8246833, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/66121.12.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал»

до           акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про           стягнення 4466,62 дол. США та 36,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Каратєєва Л.І. – представник за довіреністю № 05/09 від 16.01.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” про та стягнення 4466,62 дол. США та 36,23 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 09.02.2006 року було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи), відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок в національній та іноземній валюті та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок позивача грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проводити операції по рахунку.

Позивач платіжним дорученням № 9 від 27.02.09 доручив відповідачу списати з рахунку позивача і переказати контрагенту –державному підприємству «Дельта-лоцман»за надані послуги кошти у сумі 4406,23 дол. США.

Проте як зазначає позивач, розпорядження позивача не виконане належним чином. Іноземна валюта в сумі 4406,23 дол. США списана відповідачем з рахунку позивача 03.03.09, але на рахунок контрагента не надійшла, а зарахована відповідачем на свій балансовий рахунок.

Рішенням господарського суду АРК від 30.04.2009 року по справі 2-23/1426-2009 з позивача на користь державного підприємства «Дельта-лоцман»стягнуто 4118,38 дол. США боргу, 141,11 дол. США пені, 42,59 дол. США державного мита та 36,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач просить стягнути з відповідача 4236,82 дол. США та 36,23 грн. боргу в порядку регресу, 229,80 дол. США процентів за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 року порушено провадження у справі № 33/661 і призначено до розгляду на 08.12.2009 року.

У судове засідання 08.12.2009 року представники сторін з’явились, представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, представник відповідача вимоги ухвали суду від 20.10.2009 року не виконав.

Представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 21.12.2009 року.

У судове засідання 21.12.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав заяву про збільшення суми позову і зміну обґрунтування позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6800,12 дол. США основного боргу, 180,78 дол. США та 36,23 грн. в порядку регресу, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення суми позову і зміну обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал»(позивачем) та акціонерним банком „Банк регіонального розвитку” (відповідачем) було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Пунктом 1.1. договору від 09.02.2006 року передбачено, що відповідач відкриває позивачу поточний рахунок в національній та іноземній валюті відповідно до Інструкції НБУ „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок позивача грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.3.3 договору від 09.02.2006 року банк зобов’язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

Згідно з п. 3.2 договору банківського рахунку від 09.02.2006 року відповідач приймає від позивача розрахункові документи і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час.

Позивач доручив відповідачу згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 9 від 27.02.2009 року на суму 4406,23 дол. США сплатити державному підприємству «Дельта-лоцман»за надані послуги та згідно платіжного доручення № 10 від 27.02.2009 року на суму 2393,89 дол. США сплатити портові збори державному підприємству «Керченський морський торговельний порт».

Листом від 25.03.09 відповідач повідомив позивача про те, що іноземна валюта згідно платіжних доручень № 9 від 27.02.2009 року на суму 4406,23 дол. США та № 10 від 27.02.2009 року на суму 2393,89 дол. США списана з рахунку позивача на балансовий рахунок банку, проте у зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентських рахунках банку вищевказані суми обліковуються за позабалансовим рахунком (документи, що не сплачені в строк).

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідач доказів виконання зазначених платіжних доручень станом на момент розгляду справи не надав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору банківського рахунку від 09.02.06, позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 6800,12 дол. США підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу 138,83 дол. США пені за прострочку виконання зобов’язання, 41,95 дол. США державного мита та 36,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду АРК від 30.04.2009 року по справі 2-23/1426-2009 з позивача на користь державного підприємства «Дельта-лоцман»стягнуто 4118,38 дол. США боргу, 141,11 дол. США пені, 42,59 дол. США державного мита та 36,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду АРК від 30.04.2009 року по справі 2-23/1426-2009 позивачем було перераховано державному підприємству «Дельта-лоцман»згідно платіжного доручення № 112 від 17.08.2009 року кошти в сумі 4239,74 дол. США та згідно платіжного доручення № 524 від 17.08.2009 року –36,80 грн.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 180,78 дол. США (в тому числі 138,83 дол. США пені за прострочку виконання зобов’язання, 41,95 дол. США державного мита) та 36,23 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 180,78 дол. США та 36,23 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, код ЄДРПОУ 19338316) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфлот-Універсал»(98318 м. Керч, пров. 1-й Ново-карантинний, 13, код ЄДРПОУ 23197531) 6800 (шість тисяч вісімсот) дол. США 12 центів основного боргу, 180 (сто вісімдесят) дол. США 78 центів та 36 (тридцять шість) грн. 23 коп. боргу в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 69 (шістдесят дев’ять) дол. США 81 цент та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 22.01.2010 року.