Рішення № 8246834, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/62521.12.09 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо»

до приватного підприємства „Валмар”

про стягнення 288036,57 євро та 160454,21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гончарук О.П. – представник за довіреністю № 25/1251 від 19.11.2009;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Валмар»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 47-2006/978 від 29.09.06 в сумі 288036,57 євро та 160454,21 грн. шляхом звернення стягнення на майно та грошові кошти відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.09.2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо»(позивачем) та приватним підприємством «Валмар»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 47-2006/978, згідно умов якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 525000,00 євро на придбання обладнання зі сплатою 15% процентів річних з моменту надання кредиту.

Згідно п. 2.4 кредитного договору № 47-2006/978 позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту.

Відповідно до п. 4.1. за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1 процента від простроченої суми за кожен день прострочки платежу в гривні по курсу національного банку України на день сплати.

29.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 47-2006/978/1 з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань позичальника по кредитному договору № 47-2006/978. Предметом застави є основні засоби, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 125, вартістю 5079918,00 грн.

Однак позичальник в порушення умов кредитного договору № 47-2006/978 від 29.09.2006 року свої зобов’язання належним чином не виконує, несвоєчасно сплачує відсотки за користування кредитними коштами.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2009 року порушено провадження у справі № 33/625 і призначено до розгляду на 24.11.2009 року.

У судове засідання 24.11.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/625 від 02.10.2009 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/625 виконав частково, через загальний відділ діловодства подав заяву про забезпечення позову, а в судовому засіданні –заяву про продовження строку розгляду справи.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що предметом позову є стягнення коштів по кредитному договору в сумі 288036,57 євро та 160454,21 грн., а також, що їх розмір є значним, відповідач тривалий час не здійснює свої зобов’язання по погашенню заборгованості перед позивачем та беручи до уваги те, що зобов’язання по кредитному договору забезпечені заставою, предметом якої є майно відповідача, а саме: лінія для виробництва пельменів, яке зберігається відповідачем в неналежних умовах, що призводить до зменшення вартості предмета застави, а також може спричинити його втрату або непоправне пошкодження, тому, суд приходить до висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд частково задовольнив заяву позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно –лінію для виробництва пельменів фірми Pavan “Toresani” –Італія, що належить відповідачу, в межах суми заявлених позовних вимог до набрання рішенням у справі законної сили.

Також суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Крім того представник позивача подав клопотання про заміну сторони правонаступником, яке уточнив у судовому засіданні, просив змінити організаційно-правову форму позивача.

Суд задовольнив клопотання позивача та здійснив заміну організаційно-правової форми позивача з товариства з обмеженою відповідальністю Універсальний комерційний банк «Камбіо»на Публічне акціонерне товариство „Банк Камбіо”.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, враховуючи факт нез’явлення в судове засідання представника відповідача суд відклав розгляд справи на 21.12.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з‘явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з перерахунком судом штрафних санкцій.

29.09.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю Універсальний комерційний банк «Камбіо»(позивачем) та приватним підприємством „Валмар” (відповідачем) був укладений кредитний договір № 47-2006/978, згідно умов якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 525000,00 євро на придбання обладнання зі сплатою 15% процентів річних з моменту надання кредиту.

Згідно п. 2.4 кредитного договору № 47-2006/978 позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору № 47-2006/978 позивач має право не надавати кредит (припинити видачу кредиту та/або достроково витребувати повернення кредитних коштів та сплату процентів) зокрема у разі наявності у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентам.

На виконання умов кредитного договору № 47-2006/978 позивач виконав свої зобов’язання перед позичальником шляхом перерахування на його поточний рахунок суми кредиту в розмірі 525 000,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позичальника.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

За розрахунком позивача заборгованість позичальника щодо повернення основної суми кредиту складає 247 904,00 євро, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з березня 2009 року по вересень 2009 року складає 40132,57 євро, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 23.09.09 та банківською випискою по рахунку позичальника, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 47-2006/978 за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1 процента від простроченої суми за кожен день прострочки платежу в гривні по курсу Національного банку України на день сплати.

Позивач нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитними коштами в сумі 62942,11 грн. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 97512,10 грн.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначене, судом здійснено перерахунок розміру пені за несвоєчасне повернення процентів:

Сума боргу (євро)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, євроКурс НБУ Сума пені за період прострочення, грн

19060.6923.03.2009 - 14.06.20098412.00 %1052,7811,8341 12458.71

19060.6915.06.2009 - 11.08.20095811.00 %666,3411,8341 7885,.54

19060.6912.08.2009 - 23.09.20094310.25 %460,3311,8341 5447.60

2892.2201.04.2009-14.06.20097512,00%142,6311,83411687,90

2892.2215.06.2009-11.08.20095811.00 %101,1111,83411196,55

2892.2212.08.2009 - 23.09.20094310.25 %69,8511,8341826,62

3202,1004.05.2009 -14.06.20094212,00%88,4311,83411046,49

3202,1015.06.2009-11.08.20095811.00 %111,9411,83411324,71

3202,1012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %77,3311,8341915,13

3098,8101.06.2009 –14.06.20091412,00%28,5311,8341337,63

3098,8115.06.2009-11.08.20095811.00 %108,3311,83411281,99

3098,8112.08.2009 - 23.09.20094310.25 %74,8411,8341885,67

3202,1001.07.2009 - 11.08.2009 4211.00 %81,0611,8341959,28

3202,1012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %77,3311,8341915,13

3098,8103.08.2009 -11.08.2009911.00 %16,8111,8341198,94

3098,8112.08.2009 - 23.09.20094310.25 %74,8411,8341885,67

3202,1001.09.2009 -23.09.20092310.25 %41,3611,8341489,46

3273,8438742,95

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів підлягає частковому задоволенню в розмірі 38742,95 грн.

Також судом здійснено перерахунок розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту:

Сума боргу (євро)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, євроКурс НБУ Сума пені за період прострочення, грн

14584.0006.04.2009 - 14.06.20097012.00 %671,2611,8341 7943.76

14584.0015.06.2009 - 11.08.20095811.00 %509,8411,8341 6033,.50

14584.0012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %352,2111,83414168,09

14584.0006.05.2009 - 14.06.20094012.00 %383,5811,8341 4539.33

14584.0015.06.2009 - 11.08.20095811.00 %509,8411,83416033,50

14584.0012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %352,2111,83414168,09

14584.0009.06.2009 - 14.06.2009612.00 %57,5411,8341 680.94

14584.0015.06.2009 - 11.08.20095811.00 %509,8411,83416033,50

14584.0012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %352,2111,83414168,09

14584.0006.07.2009 - 11.08.20093711.00 %325,2411,83413848,93

14584.0012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %352,2111,83414168,09

14584.0006.08.2009 - 11.08.2009611.00 %52,7411,8341624,13

14584.0012.08.2009 - 23.09.20094310.25 %352,2111,83414168,09

14584.0007.09.2009 - 23.09.20091710.25 %139,2511,83411647,90

4920,1858225,91

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту підлягає частковому задоволенню в розмірі 58225,91 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 247904,00 євро. заборгованості за кредитом, 40132,57 євро заборгованості по сплаті відсотків, 38742,95 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 58225,91 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

29.09.2006 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) було укладено договір застави № 47-2006/978/1, відповідно до п.1 якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 47-2006/978 від 29.09.2006, який укладений між заставодержателем та заставодавцем.

Відповідно до п. 1.2 договору застави № 47-2006/978/1 в забезпечення виконання зобов’язань заставодавець передає у заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: лінію для виробництва пельменів фірми Pavan “Toresani” –Італія.

Предмет застави сторони оцінили в 5079918,00 грн.

22.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору застави № 47-2006/978/1 від 29.09.2006 року, відповідно до якої сторони виклали договір застави № 47-2006/978/1 в новій редакції, здійснивши заміну способу забезпечення зобов’язання із застави на заклад.

Відповідно до п.1.3 договору закладу № 47-2006/978/2 від 22.10.2009 року предмет закладу передається заставодавцем у володіння заставодержателя або за його наказом –у володіння третій особі.

Згідно з п..2.1 договору закладу № 47-2006/978/2 від 22.10.2009 року у випадку невиконання заставодавцем зобов’язань по кредитному договору (повернення кредиту, сплати процентів та/або інших платежів), а також умов цього договору, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет закладу.

Пунктом 3.1. договору закладу передбачено право заставодержателя достроково звернути стягнення на предмет закладу у разі порушення умов кредитного договору, щодо графіку повернення кредиту, сплати процентів або будь-яких інших умов кредитного договору.

Ч.2 ст. 575 ЦК України визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Статтею 44 Закону України «Про заставу»встановлено, що заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частино1 статті 20 ЗУ «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить звернути стягнення на заставлене майно відповідача, згідно договору застави № 47-2006/978/1 від 29.09.2006 року

Суд вважає правомірною вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави від 29.09.06 № 47-2006/978/1 в редакції договору закладу № 47-2006/978/2 від 22.10.2009 року.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Валмар»(01021 м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, кв. 69, код ЄДРПОУ 33151153) на користь публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) суму заборгованості по кредиту в розмірі 247904 (двісті сорок сім тисяч дев’ятсот чотири) євро 00 євроцентів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 40132 (сорок тисяч сто тридцять два) євро 57 євроцентів, пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 38742 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок дві) грн 95 коп, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 58225 (п’ятдесят вісім тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 91 коп. шляхом звернення стягнення на майно приватного підприємства «Валмар»- лінію для виробництва пельменів фірми Pavan “Toresani” –Італія, що розташовано за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 125, відповідно до умов договору застави № 47-2006/978/1 від 29.09.2006 року в редакції договору закладу № 47-2006/978/2 від 22.10.2009 року.

3. Стягнути з приватного підприємства «Валмар»(01021 м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, кв. 69, код ЄДРПОУ 33151153) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) витрати по сплаті державного мита в сумі 2 157 (дві тисячі сто п’ятдесят сім) євро 00 євроцентів та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 22.01.2010 року.