Рішення № 8246809, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/59319.01.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА» до Приватного підприємства «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»

простягнення 91633,64 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Оганесян А.Г. представник за довіреністю від 02.12.2009 року;

від відповідача:не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»про стягнення 91633,64 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 63 від 18.08.2008 року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 87000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що договір був розірваний, проте відповідач, в порушення умов додаткової угоди № 1 до договору, зобовязання з повернення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 87000,00 грн. не виконав.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 87000,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 3132,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1501,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2009 року не зявився, витребувані ухвалою суду від 09.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 22.12.2009 року.

У судовому засіданні 22.12.2009 року представник позивача частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з потребою в ознайомленні з матеріалами справи.

Крім того, у судовому засіданні 22.12.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

З огляду на заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, беручи до уваги те, що неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджало вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.01.2010 року.

У судовому засіданні 19.01.2010 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.12.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 19.01.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 22.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0883589.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2008 року між Приватним підприємством «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»(надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА»(надалі позивач) укладено договір № 63 (надалі договір).

Згідно з умовами договору відповідач зобовязався виготовити та передати у власність позивача блок-модулі в кількості 2 шт., а відповідач зобовязався прийняти та оплатити їх.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна ціна за договором складає 174000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору позивач зобовязався протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору сплатити відповідачеві аванс у розмірі 50 % від загальної ціни за договором, що складає 87000,00 грн.

Зобовязання зі здійснення передоплати за договором позивач належним чином виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 1162 від 20.08.2008 року.

24.10.2008 року у звязку з обґрунтованою відмовою позивача від блок-модулів сторони додатковою угодою № 1 до договору сторони дійшли згоди розірвати договір.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 до договору авансовий платіж, який був сплачений позивачем за виконання проектно-конструкторських робіт та виготовлення блок-модулів, відповідач зобовязався повернути позивачу після реалізації виготовлених на замовлення позивача блок-модулів третім особам, але не пізніше чотирьох місяців з дати підписання даної угоди.

Відповідно до частини 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, повернути позивачу здійснену за договором передоплату відповідач повинен був у термін до 24.02.2009 року.

Зобовязання щодо повернення сплаченого авансового платежу відповідач не виконав, що підтверджується наданою суду довідкою обслуговуючого банку позивача № 27-3-1/75 від 13.01.2010 року.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідач зберігає у себе грошові кошти у розмірі 87000,00 грн. без достатньої правової підстави.

Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку

Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обовязків субєкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобовязань є майново-господарські зобовязання та організаційно-господарські зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 87000,00 грн., не надав.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 87000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 3132,00 грн. та 3 % річних у розмірі 1501,64 грн. за період з 24.02.2009 року до 21.09.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, повернути позивачу здійснену за договором передоплату відповідач зобовязаний був у термін до 24.02.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання має місце з 25.02.2009 року.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції за прострочення повернення авансового платежу складає:

87000,00 грн. * (101,4 % * 100,9 %* 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 %* 100,8 %) 87000,00 грн. = 3888,90 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 3132,00 грн.

Розмір 3 % річних за прострочення повернення авансового платежу складає:

87000,00 грн. * 3 % * 209 (з 25.02.2009 року до 21.09.2009 року) / 365 = 1494,49 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1494,49 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»(04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 34537886) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А; ідентифікаційний код 33350436) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 87000 (вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 3132 (три тисячі сто тридцять дві) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 1494 (одна тисяча чотириста девяносто чотири) грн. 49 коп., 916 (девятсот шістнадцять) грн. 26 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.