Рішення № 8246779, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/31321.12.09 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс”

Про стягнення 5800,42 грн.

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс”

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 1000,00 грн.

Суддя Удалова О. Г.

Представники учасників процесу:

від позивача за первісним позовомне зявились

від відповідача за первісним позовом не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Експресс-Транс” 5800,42 грн. заборгованості з оплати вартості послуг міжнародного перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/313 та призначено її до розгляду на 12.10.2009 р..

12.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 09.11.2009 р. у звязку з неявкою в засідання представників сторін та невиконанням вимог ухвали від 18.09.2009 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 р. судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Експресс-Транс” про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1000,00 грн. збитків, спричинених неналежним виконанням зобовязань з перевезення вантажу.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/990 справу № 17/313 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у звязку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р. справу № 17/313 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р. розгляд справи відкладався на 30.11.2009 р., у звязку з неявкою відповідача за первісним позовом та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 30.11.2009 року позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог в порядку статі 22 ГПК України, відповідно до якої просив додатково стягнути збитки в сумі 5 796,00 грн.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення позовних вимог полягає у збільшенні всіх або окремих із заявлених вимог. Судом не може бути прийнято збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків, оскільки позивачем така вимога не заявлялася, а тому і не може бути збільшена. Вимога позивача про стягнення з відповідача збитків є заявленням позивачем додаткової позовної вимоги, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому заява позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) судом не приймається. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

У судовому засіданні 30.11.2009 р. оголошено перерву до 21.12.2009 р..

Крім того, сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору, який було продовжено відповідною ухвалою суду.

У судове засідання, призначене на 21.12.2009 р., представники сторін своїх повноважних представників не направили, належним чином не повідомили про причини неявки на виклик суду.

До суду надійшов відзив позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), в якому останній заперечив проти заяви про збільшення позовних вимог про стягнення 5796,00 грн. та просив у зустрічному позові в цій частині відмовити. Первісний позов позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) своїх повноважних представників не направив, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.02.2009 р. фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - перевізник) та товариство з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс” (далі - замовник) підписали замовлення договір б/н (далі - замовлення), предметом якого є перевезення вантажу масою 5 тонн за маршрутом м. Гамбург. Німеччина м. Київ, Україна.

Відповідно до замовлення, вартість транспортних послуг складає 825 євро по курсу НБУ на момент вивантаження.

На виконання умов замовлення перевізник надав замовнику послуги по міжнародному перевезенню вантажів, що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією СМR № 088245.

Замовник щодо факту надання перевізником спірних транспортних послуг не заперечує.

У замовленні сторони погодили, що термін оплати складає 21 банківській день після надання акту виконаних робіт, рахунку, податкової накладної та 2 екземплярів СМR.

Всі визначені замовленням документи, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000232 від 05.03.2009 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000230 від 05.03.2009 р. на загальну суму 7975,56 грн., податкова накладна № 226 від 05.03.2009 р. та СМR перевізник законнику направив 13.03.2009 р., що підтверджується даними до матеріалів справи копіями реєстру відправлених листів, фіскального чеку № 8481 від 13.03.2009 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення № 120334 з відміткою про отримання замовником вказаних документів 16.03.2009 р..

Замовник за надані транспортні послуги розрахувався частково в сумі 2175,14 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи карткою рахунку 361 контрагенти: експресс-транс за 9 місяців та сторонами не заперечується.

Отже, несплаченою залишилась заборгованість в сумі 5800,42 грн., що замовником не заперечується.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у Замовника перед Перевізником в сумі 5800,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Перевізником не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача по первісному позову про стягнення з відповідача по первісному позову основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 5800,42 грн.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне.

Як слідує з замовлення доставка спірного вантажу перевізником мала бути здійснена в строк до 02.03.2009 р..

Проте з СМR № 088245 слідує, що вантаж перевізником був доставлений лише 05.03.2009 р.. Вказаний факт перевізником не заперечується.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання), згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Пунктом 12 замовлення передбачено, що при затримці подачі транспортного засобу під завантаження або затримці в доставці вантажу в пункт призначення, а також при відмові від подачі транспортного засобу менше чим за 48 годин, або при його неподачі Перевізник виплачує Замовнику неустойку у розмірі 500 грн. за кожну розпочату добу затримки.

Судом вважається доведеним факт понаднормового простою та сума штрафу, що заявлена Замовником.

За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Перевізника штрафу за понаднормовий простій в сумі 1000 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Сторонами належним чином доведено обставини на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на Замовника повністю, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на Перевізника повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс” (02105, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, офіс 4, ідентифікаційний код 33739797, р/р 26004013646721 в Київській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (43000, Волинська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) основний борг в сумі 5800 (пять тисяч вісімсот) грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, Волинська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Експресс-Транс” (02105, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, офіс 4, ідентифікаційний код 33739797, р/р 26004013646721 в Київській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012) штраф в сумі 1000 (одна тисяча) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 20.01.2010 р.