Рішення № 8246661, 23.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/36323.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзас Україна”

До                               Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”

Про           стягнення 118457,45 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О. Г.

Представники сторін:

від позивача                    Мещерякова Л. А. (дов. б/н від 30.09.2009 р.)

від відповідача          Головко І. І.. (дов. № 1/215 від 06.11.2009 р.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю „Транзас Україна” з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” 45834,00 грн. заборгованості з оплати робіт за договором № 060118/ТУ-6 від 27.10.2006 р., 29268,00 грн. заборгованості з оплати послуг вартування, 32669,37 грн. інфляційної складової боргу, 4740,69 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 3755,10 грн. пені.

Під час розгляду справи позивачем подано письмові уточнення до позовної заяви, якими збільшено заявлені до стягнення штрафні санкції за рахунок збільшення періоду їх нарахування.

З урахуванням вказаної заяви, позов заявлено про стягнення 45834,00 грн. заборгованості з оплати робіт за договором № 060118/ТУ-6 від 27.10.2006 р., 29268,00 грн. заборгованості з оплати послуг вартування, 33946,10 грн. інфляційної складової боргу, 5654,25 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 3755,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язку по оплати виконаних позивачем за умовами договору № 060118/ТУ-6 від 27.10.2006 р. робіт та неоплатою відповідачем послуг вартування.

Відповідач позовні вимоги відхилив в частині стягнення з нього заборгованості по оплаті послуг вартування заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами письмової угоди щодо надання позивачем відповідачу вказаних послуг. Також відповідач заперечує проти стягнення з нього пені, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з вказаною вимогою.

Проти наявності в нього 45834,00 грн. заборгованості з оплати робіт за договором № 060118/ТУ-6 від 27.10.2006 р. відповідач не заперечує і зазначає, що саме на вказану суми позивач має нараховувати три проценти річних та збитки від інфляції, які за розрахунком відповідача складають 2827,13 грн. (три проценти річних) та 16937,05 грн. (збитки від інфляції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/363 та призначено її розгляд на 04.11.2009 р..

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 29.10.2009 р. № 01-1/1045 справу № 17/363 передано на розгляд судді Удаловій О.Г. у зв'язку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р. справа № 17/363 прийнята до провадження судді Удалової О.Г.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в засідання суду оголошувалась перерва, за згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.10.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Транзас Україна” та відкритим акціонерним товариством „Завод „Ленінська кузня” укладено договір № 060118/ТУ-6 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов’язується виконати шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи для гідрографічного судна „Створ” проекту 50420, заводський № 111, для відповідача в асортименті та кількості, що встановлюються Договором, а відповідач зобов’язується прийняти ці послуги та сплатити за них визначену Договором грошову суму (п. 1.1).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що вартість робіт та загальна сума Договору визначаються в Додатку № 1 (специфікація) та Додатку № 2 (калькуляція), які є невід’ємними частинами Договору.

З Додатку № 1, Додатку № 2 та п. 2.1 Договору слідує, що загальна вартість робіт за Договором становить 91668 грн.

На виконання умов Договору позивач виконав для відповідач роботу на загальну суму 91668 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією акту приймання-здачі виконаних робіт від 15.05.2007 р. та не заперечується сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлений наступний порядок платежів за виконані роботи:

- протягом 10 днів з дати підписання Договору відповідач оплачує аванс в розмірі 50 % вартості Договору на підставі виставленого позивачем рахунку;

- протягом 10 банківських днів після виконання робіт відповідач оплачує решту –50% від вартості Договору після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач 50% вартості Договору (45834 грн.) позивачу перерахував. Вказане підтверджується випискою за банківського рахунку позивача від 28.02.2007 р. та не заперечується сторонами.

Решту 50% (45834 грн.) позивачу відповідач не перерахував, що останнім не заперечується.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 45834 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечується, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за виконані за Договором роботи підлягають задоволенню повністю в сумі 45834 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг вартування в сумі 29268,00 грн., слід зазначити наступне.

Нарахування вказаної суми позивач обґрунтовує тим, що:

- пунктом 5.2 Договору передбачено, що несення варт на Головному розподільному щиті (далі ГРШ) забезпечує позивач, вартість робіт по вартуванню на ГРШ не входить до вартості Договору та визначається в Додатку № 3 (калькуляція) на підставі фактичних затрат шляхом укладення Додаткової угоди;

- вказані послуги позивачем відповідачу були надані, проте додаткова угода сторонами так і не була підписана.

На підтвердження виконання робіт вартування позивачем до матеріалів справи долучені копії наказів позивача про зарахування на роботу працівників, штатного розкладу, наказів про відрядження, посвідчень про відрядження, звітів про використання коштів наданих на відрядження.

Так, дійсно, п. 5.2 Договору передбачено, що несення варт на ГРШ забезпечує позивач, а Додатком № 3 визначена вартість доби по несенню варти, проте зі змісту пункту 5.2 Договору чітко слідує, що для визначення вартості та обсягу послуг вартування сторони мають укласти відповідну додаткову угоду, чого в даному випадку зроблено не було, а відтак, сторони не дійшли згоди щодо обсягу та, відповідно, вартості послуг вартування.

Статтею 627 ЦК України встановлено що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Додані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження обсягу та факту надання послуг вартування є односторонніми, а відтак, неможливо дійти висновку, що відповідач погодився оплатити вказані послуги.

Крім того, відповідач у відзиві на позов проти факту надання таких послуг та їх вартості заперечує.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту погодження сторонами обсягів та вартості послуг з вартування, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказані послуги в сумі 29268,00 грн. задоволенню не підлягають як недоведені.

Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до п. 5.3.2 Договору при прострочення платежів за роботи по п. 4.1.2 Договору відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день платежу від не перерахованої суми, за кожен день прострочення, проте не більше 5 % від суми контракту.

Як встановлено вище відповідач дійсно несвоєчасно виконав свій обов’язок по оплаті виконаних за Договором робіт, а отже, відповідно до умов Договору має право на нарахування пені.

Проте, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач пропустив річний строк позовної давності встановлений ЦК України для звернення з позовними вимогами про стягнення пені, а відповідачем зроблено відповідну заяву, позовні вимоги про стягнення з відповідач пені в сумі 3755,10 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції за несвоєчасну оплату послуг вартування в сумі 29268,00 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу по оплаті послуг вартування в сумі 29268,00 грн., а тому, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та збитків від інфляції за несвоєчасну оплату виконаних за Договором робіт слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача, він нараховує вказані санкції з 25.05.2007 р., що, виходячи з умов Договору, є помилковим.

Враховуючи, що п. 4.1.2 Договору передбачений обов’язок відповідач оплатити 50% від вартості робіт протягом 10 банківських днів після виконання робіт та підписання акту приймання-здачі виконаних робіт, відповідач мав оплатити спірну суму в строк до 30.05.2007 р., а отже, саме з цієї дати необхідно розпочати нарахування 3 % річних та збитків від інфляції.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідач трьох процентів річних підлягають задоволенню за розрахунком суду в сумі 3428,13 грн.

Розрахунок 3 % річних сума боргу, щодо якої нараховуються 3 % річних, грн.період прострочки кількість днів прострочки3%сума 3 % річних 4583430.05.200725.11.200991033428,13 Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач збитків від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача, наданим в судовому засіданні 23.12.2009 р., проте з корекцією збитків від інфляції за травень 2007 року - за травень 2007 року збитки від інфляції складають 17,74 грн.

- сума збитків від інфляції за період з червня 2007 року по листопад 2009 року складає 20946,14 грн.

Стягненню з відповідач на користь позивача підлягають збитки від інфляції в сумі 20963,88 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код 14312364, рахунок 26043310000004 в АКБ „Мрія”, МФО 321, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Транзас Україна” (54002, м. Миколаїв, вул. Лєскова, 3-А, код 19285560, рахунок 260093001583 у МФ „ВаБанк”, МФО 326063) основний борг в сумі 45834 (сорок п’ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн., три проценти річних в сумі 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 13 коп., збитки від інфляції в сумі 20963 (двадцять тисяч дев’ятсот шістдесят три) грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 702 (сімсот дві) грн. 26 коп. та 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

Рішення підписано 21.01.2010 р.