Рішення № 8246591, 03.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/331-7/71303.12.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз"

до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"

про стягнення 25 652 879,86 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Самойленко К.В.- довіреність №06/268 від 28.01.2009, Зубрич Д.О.- довіреність №06/3681 від 31.12.2008;

від відповідача: Бойко Д.М.- довіреність №2Д-08 від 29.12.2008;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 13.02.2009р. задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24654764, 46 грн. пені, 998115, 39 грн. інфляційних втрат, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р. вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р. скасовано, справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду України від 02.11.2009 розгляд справи призначено на 03.12.2009, а також присвоєно їй номер 41/331 - 7/713.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч умовам Договору № 75/1-16/66ТР-07 від 30.01.2007 року укладеного між сторонами, безпідставно не підписав акти з транспортування газу за період з вересня 2007 року по січень 2008 року, а тому у відповідності до п. 7.5. Договору нарахував та просить стягнути пеню в розмірі 24654764, 46 грн., яку розраховує з 21.03.2008 року.

В обґрунтування позову в частині стягнення інфляційних втрат, позивач посилається на те, що борг в сумі 11090171, 18 грн., який стягнутий рішеннями судів по справі 42/178, відповідачем не погашений, а тому нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 998115, 39 грн., які розраховані з березня по червень 2008 року.

03.12.2009 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.12.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання послуг з транспортування природного газу № 75/1-16/66ТР-07 від 30.01.2007 р. (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався відповідно до умов Договору прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні позивача, від пунктів приймання-передачі газу до пунктів призначення, здійснювати облік такого газу, а відповідач зобов'язався відповідно до умов Договору оплатити надані позивачем послуги з транспортування газу (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється замовником і виконавцем шляхом складання актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а також акта здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Згідно до 4.3 Договору, сторони зобов’язанні підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу (надалі акт) до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавались послуги.

Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі Газу в Пунктах Приймання-передачі та Пунктах призначення, відповідно до п. 4.4 Договору, складаються Виконавцем на підставі Реєстру фактично про транспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору підписав та надіслав відповідачу 29.02.2008 року акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування газу за період з серпня 2007 року по січень 2008 року (належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи) для підписання, що підтверджується фіскальним чеком № 3378 та описом вкладенням в цінний лист від 29.02.2008 року, які отримані відповідачем, як вбачається із зворотнього повідомлення 06.03.2008 року.

Однак, станом на день розгляду справи в суді відповідач зазначені акти протягом обумовленого Договором строку не підписав, жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав.

Про порушення відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині підписання актів свідчить і той факт, що реєстри фактично протранспортованого газу за період з серпня 2007 року по січень 2008 року (копії в справі) відповідачем підписані.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що у випадку не підписання встановлених Договором актів у встановлення строки сторона, яка не підписала будь-який акт сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від заставної вартості планових обсягів газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов’язання за кожний факт не підписання.

Згідно до п. 2.9 Договору, заставна вартість 1000 (однієї тисячі) м. куб. природного газу за даним Договором у 2007 році становить еквівалент 230, 00 (двісті тридцять доларів 00 центів) дол. США в гривнях за курсом НБУ на день приймання-передачі газу для транспортування.

Позивач за прострочення строків підписання актів, керуючись п. 7.5, 2.9. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24654764, 46 грн.

Відповідно реєстрів фактично протранспортованого газу та курсу НБУ в 5.05 грн. за 1 дол. США, заставна вартість газу становить:

За вересень 2007 року -64457531,94 грн.;

За жовтень 2007 року –67307491,71 грн.;

За листопад 2007 року –127180575,01 грн.;

За грудень 2007 року –130480456,91 грн.;

За січень 2008 року – 91007762,15 грн.

Нарахування пені за не підписання актів по справі 42/178 позивач здійснював включно по 20.03.2008 року.

По даній справі позивач розрахував пеню починаючи з 21.03.2008 року і:

- по акту за вересень по 05.04.2008 року;

- по акту за жовтень по 05.05.2008 року;

- по акту за листопад по 05.06.2008 року;

- по акту за грудень по 05.07.2008 року;

- по акту за січень по 05.08.2008 року.

Всього, за весь період прострочення підписання актів, позивач нарахував пені на суму 24654764,46 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні опис вкладення, поштова квитанція № 3378 та зворотнє повідомлення про вручення від 29.02.2008 року, з яких вбачається, що весь комплект актів приймання –передачі були отриманні відповідачем 06.03.2008 року.

Враховуючи 5 денний строк для підписання вказаних актів, згідно до п.4.3 Договору, прострочення відповідача розпочалось з 12.03.2008 року.

Однак, як зазначалось вище позивач просить стягнути пеню починаючи з 21.03.2008 року, тому розрахунок пені здійснюється судом в межах позовних вимог по періодах визначених позивачем.

Здійснивши перерахунок пені, зважаючи на прострочення відповідачем встановленого Договором зобов’язання, з останнього, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 24654764, 46 грн..

Відповідач позовні вимоги не визнає, в обґрунтування своїх заперечень посилаючись на судову практику, стверджує, що пеня може нараховуватись та стягуватись тільки за порушення грошового зобов’язання, а тому на думку відповідача позовні вимоги в частині стягнення пені за не підписання актів є необґрунтованими та безпідставними.

Однак з такими твердженнями та доводами відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 1 ст. ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 ЦК України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбаченні особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч.2 ст. 9 ЦК України).

Згідно ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 552 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або Договором.

Частини 1, 2, 3 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частина 6 цієї статті окремо передбачає можливість встановлення санкцій за порушення грошових зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За таких обставин судом встановлено, що норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності по зобов'язаннях суб'єктів господарювання і чинне законодавство не передбачає встановлення такого виду відповідальності, як пеня виключно за порушення грошового зобов’язання.

Така правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008 року по справі № 37/626, Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2005 року, Постановою Верховного суду України від 27.09.2005 року).

Як встановлено рішеннями судів по справі № 42/178, відповідач заборгував позивачу за надані послуги в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року 11090171,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 998115, 39 грн. інфляційних втрат за період з березня по червень 2008 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Інфляційні втрати по справі 42/178 позивачем розраховувались та стягувались за період з грудня 2007 по лютий 2008 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “УКРГАЗ-ЕНЕРГО” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”(61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) 24654764 (двадцять чотири мільйони шістсот п’ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 46 коп. пені, 998115 (дев’ятсот дев’яносто вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко