Рішення № 8246583, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/74710.12.09 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»

до Приватного виробничого підприємства «Сталевий дім»

про стягнення 41122, 96 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Шматлай Я.С. –довіреність б/н від 10.12.2009р.

від відповідача: Санько С.В. –довіреність № 15 від 09.01.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства «Сталевий дім»про стягнення 41122, 96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 03-09/09 від 05.09.2009 р. не виконав свої договірні зобов’язання та не повернув надлишково сплачені авансові платежі, заборгувавши позивачу 41122, 96 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 34529, 76 грн. –основного боргу, 972, 08 грн. –пені, 5621, 12 грн. –збитків, розірвати договір, а також стягнути понесені ним по справі судові витрати –496, 23 грн. –державного мита, 236, 00 грн. – витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав письмовий відзив на позов.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2009 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 03-09/09 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що відповідач зобов’язується виготовити та поставити будівельні матеріали за якістю в кількості та строки, за ціною, асортиментом і найменуванням згідно Специфікації, а відповідач –прийняти продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка продукції здійснюється відповідачем не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту надходження повної суми передоплати за відповідну партію продукції, яка визначається попередньо сторонами у Специфікації, що є невід’ємною частиною Договору (п. 2.2. Договору).

Приймання-передача партії продукції здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті передачі (п. 4.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання повністю не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34529, 76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями, платіжними дорученнями, рахунками-фактури.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 972, 08 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення строків поставки, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 972, 08 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить розірвати договір поставки з підстав неналежного виконання відповідачем умов Договору.

Правові підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651 та 652 ЦК України.

Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В силу ст. 33 ГПК України доведення вказаних обставин покладається на позивач.

У той же час, позивачем жодних правових підстав для розірвання договору не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання договору є необґрунтованими та відповідно задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 5621, 12 грн. спричинені невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)           доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з вищевикладеного, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов’язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою боржника.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 5621, 12 грн. необґрунтовані та відповідно задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сталевий дім» (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 24601359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 34343964) –34529 (тридцять чотири тисячі п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 76 коп. –основного боргу, 972 (дев’ятсот сімдесят дві) грн. 08 коп. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –355 (триста п’ятдесят п’ять) грн. 02 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко