Рішення № 8246152, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/59409.11.09 За первісним позовом          Приватного підприємства «Коритищанське» До                                        Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

Про                                        визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 55 від 30.06.2009 р.

За зустрічним позовом          Антимонопольного комітету України

До відповідача                    Приватного підприємства «Коритищанське»

Про                                        стягнення 19275 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом          Линник Л.С. (за дов.)

                                                            Королевич В.Л. (директор)

Від позивача за зустрічним позовом          Пічкур С.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Коритищанське» до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 55 від 30.06.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно:

визнано приватне підприємство «Коритищанське» таким, що займає домінуюче становище на регіональному ринку оренди землі в межах земель, що здаються в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області;

          визнано дії приватного підприємства «Коритищанське» щодо встановлення таких умов договору, які не відповідають вимогам типового договору оренди землі та може призвести до ущемлення інтересів орендодавців, порушенням, що визначене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку оренди землі, шляхом встановлення таких умов договору, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів, яке передбачене частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

визнано дії щодо встановлення економічно необґрунтованого розміру орендної плати, що приводить до ущемлення інтересів орендодавців, порушенням, визначеним пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання домінуючим становищем на регіональному ринку оренди землі, шляхом встановлення такого розміру орендної плати, який неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів послуг, та передбачено частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

накладено штраф в розмірі 15000 грн..

За твердженням позивача, відповідачем невірно визначено вид товару, щодо якого має визначатись монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/594.

Антимонопольний комітет України звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з приватного підприємства «Коритищанське»штрафу у розмірі 19275 грн.

Ухвалою від 09.11.2009 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 55 «Про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»від 30.06.2009 р. (надалі - Рішення) визнано:

-          приватне підприємство «Коритищанське»(далі - Підприємство) таким, що займає домінуюче становище на регіональному ринку оренди землі в межах земель, що здаються в оренду на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області з часткою, що перевищує 35% та Підприємство не зазнає значної конкуренції;

-          дії Підприємства щодо встановлення таких умов договору, які не відповідають вимогам типового договору оренди землі та може призвести до ущемлення інтересів орендодавців, порушенням, що визначене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку оренди землі, шляхом встановлення таких умов договору, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів, яке передбачене частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

-          дії Підприємства щодо встановлення економічно необґрунтованого розміру орендної плати та не врахування змін коефіцієнта індексації і розміру нормативної грошової оцінки, що призводить до ущемлення інтересів орендодавців, порушенням, визначеним пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку оренди землі, шляхом встановлення такого розміру орендної плати, який неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів послуги, та передбачено частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

          Також даним Рішенням:

-          на підставі частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 Рішення, на Підприємство накладено штраф у розмірі 7500 грн.

-          за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 3 Рішення, на Підприємство накладено штраф у розмірі 7500 грн.

Рішення було отримано позивачем за первісним позовом 06.07.2009 р..

Відповідачем за первісним позовом у рішенні визначено, що порушення полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку оренди землі в межах земель, що здаються в оренду в межах Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі - Закон) суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо сукупна частка не більше ніж: трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 цієї статті.

Відповідно до п. 1.3. Методики, затвердженої розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку»(далі - Методика) монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання - становище суб’єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб’єкт господарювання: не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб’єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті) не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин»;

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Основним предметом діяльності Підприємства, зокрема, є вирощування, збирання, транспортування, зберігання, закупівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, продукції тваринництва, рослинництва, тощо.

Відповідачем за первісним позовом було визначено, що товаром, у розумінні абзацу 13 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є послуги з оренди землі, щодо яких має визначатись монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання згідно пункту 4 Методики.

Згідно з абз. 13 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», товаром визначається будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права.

В п. 4.3. Методики визначено, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб’єктів господарювання, що не реалізуються на ринку, а споживаються у технологічному процесі їх власного виробництва.

Підприємство здійснює вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі на орендованих землях, на основі договірних відносин.

До земель Підприємства належать землі, придбані (одержані) у власність, одержані у постійне користування, а також взяті в оренду.

Позивач за первісним позовом споживає послуги жителів села з оренди землі для вирощування сільськогосподарських культур. Отже, він є споживачем послуг, в розумінні абзацу п. 1.3. Методики, в якій зазначено, що споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).

Таким чином, відповідач за первісним позовом невірно визначено вид товару, щодо якого має визначатись монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання.

Відповідачем за первісним позовом у оскарженому рішенні не доведено зловживання монопольним становищем з боку позивача за первісним позовом, отже, враховуючи надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач за зустрічним позовом доказів того, що винесене рішення відповідає вимогам законодавства, а відповідачем за зустрічним позовом порушені вимоги п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суду не надав, тому позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код 21602826) № 55 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»від 30.06.2009 р.

Стягнути з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код 21602826) на користь приватного підприємства «Коритищанське» (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівна, вул. Радянська, 37, фактична адреса: 08825, Київська обл., Миронівський р-н, с. Коритище, код 33111530) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя                                                                                           С.А.Ковтун

Рішення підписано 15.01.2010 р.