Рішення № 8245479, 22.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/58822.12.09 За позовом          Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями

«Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»

про                    стягнення 72160,25 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Сидоренко М.В. –представник за довіреністю від 02.12.2008 року;

від відповідача:          Тоцька Н.Є. –представник за довіреністю від 16.12.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»про стягнення 72160,25 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № OS-04/2008 від 03.01.2008 року позивачем надано на користь відповідача транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 131030,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов’язання з оплати послуг виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23450,00 грн., пеню у розмірі 42846,81 грн., збитки від інфляції у розмірі 4872,71 грн. та 3 % річних у розмірі 990,70 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 04.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 07.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 04.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.12.2009 року.

          У судовому засіданні 21.12.2009 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          Посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 21450,00 грн., пеню у розмірі 42846,81 грн., збитки від інфляції у розмірі 4872,71 грн. та 3 % річних у розмірі 990,70 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав відзив на позовну заяву.

          Відповідач вказує, що не заперечує проти вимоги позивача про стягнення основної заборгованості.

          Стосовно позовної вимоги про стягнення пені відповідач зазначає, що нарахування її розміру здійснено позивачем з порушенням вимог законодавства.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          03.01.2008 року між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Георесурс» (надалі –відповідач) укладено договір № OS-04/2008 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі – договір).

          Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що його предметом є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, пред’явлених позивачу відповідачем.

          На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 131030,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2008 року на суму 12250,00 грн., від 29.02.2008 року на суму 12250,00 грн., від 31.03.2008 року на суму 8750,00 грн., від 30.04.2008 року на суму 16880,00 грн., від 31.05.2008 року на суму 10550,00 грн., від 30.06.2008 року на суму 20100,00 грн., від 31.07.2008 року на суму 30150,00 грн. та від 31.08.2008 року на суму 20100,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Виходячи зі змісту пунктів 4.4 та 4.5 договору відповідач зобов’язався оплачувати надані послуги на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури та акту здачі-приймання виконаних робіт протягом десяти банківських днів з моменту здійснення перевезення.

          За твердженням відповідача, рахунки на оплату наданих послуг надавалися позивачем разом з актами здачі-приймання виконаних робіт.

          Беручи до уваги, що акти здачі-приймання виконаних робіт складалися сторонами на підтвердження факту здійснення всіх господарських операцій за звітний місяць, а не кожного окремого перевезення, строк для оплати наданих послуг суд обчислює з наступного дня після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за звітний місяць.

          Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 8 березня, 1, 2 та 9 травня є святковими днями, в які робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, за послуги, надані в січні 2008 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 14.02.2008 року, за послуги, надані в лютому 2008 року, –у термін до 17.03.2008 року, за послуги, надані в березні 2008 року, –у термін до 14.04.2008 року, за послуги, надані в квітні 2008 року, –у термін до 19.05.2008 року, за послуги, надані в травні 2008 року, –у термін до 13.06.2008 року, за послуги, надані в червні 2008 року, –у термін до 14.07.2008 року, за послуги, надані в липні 2008 року, –у термін до 14.08.2008 року та за послуги, надані в серпні 2008 року, –у термін до 12.09.2008 року.

          Відповідно до наданих суду кредитових повідомлень та виписки по особовому рахунку позивача відповідач частково оплатив надані послуги, перерахувавши позивачу 109580,00 грн.

          З огляду на вказане, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 21450,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно з статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати послуг не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 21450,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 42846,81 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 4.6 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3 % від загальної вартості наданих послуг за кожну добу прострочення.

          Як зазначалося вище, за послуги, надані в січні 2008 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 14.02.2008 року, за послуги, надані в лютому 2008 року, –у термін до 17.03.2008 року, за послуги, надані в березні 2008 року, –у термін до 14.04.2008 року, за послуги, надані в квітні 2008 року, –у термін до 19.05.2008 року, за послуги, надані в травні 2008 року, –у термін до 13.06.2008 року, за послуги, надані в червні 2008 року, –у термін до 14.07.2008 року, за послуги, надані в липні 2008 року, –у термін до 14.08.2008 року та за послуги, надані в серпні 2008 року, –у термін до 12.09.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 15.02.2008 року, 18.03.2008 року, 15.04.2008 року, 20.05.2008 року, 14.06.2008 року, 15.07.2008 року, 15.08.2009 року та 13.09.2008 року відповідно.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в січні 2008 року, можливе до 14.08.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в лютому 2008 року, –до 17.09.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в березні 2008 року, –до 14.10.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в квітні 2008 року, –до 19.11.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в травні 2008 року, –до 13.12.2008 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в червні 2008 року, –до 14.01.2009 року, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в липні 2008 року, –до 14.02.2009 року та нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2008 року, – до 12.03.2009 року.

          З позовної заяви судом вбачається, що пеню за прострочення оплати послуг позивач просить стягнути за період з 28.05.2009 року до 14.09.2009 року.

          Беручи до уваги відсутність підстав для нарахування штрафних санкції за вказаний період, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 42846,81 грн. суд вважає необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 4872,71 грн. та 3 % річних у розмірі 990,70 грн. за період з 14.08.2008 року до 31.08.2009 року.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

          33500,00 грн. * (101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 %) –33500,00 грн. = 5256,15 грн.

          23450,00 грн. * (99,9 % * 99,8 %) –23450,00 грн. = –70,35 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати послуг складає 5185,80 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 4872,71 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          33500,00 грн. * 3 % * 110 (з 13.09.2008 року до 31.12.2008 року) / 366 = 302,05 грн.

          33500,00 грн. * 3 % * 166 (з 01.01.2009 року до 15.06.2009 року) / 365 = 457,07 грн.

          23450,00 грн. * 3 % * 77 (з 16.06.2009 року до 31.08.2009 року) / 365 = 148,41 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати послуг складає 907,53 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 907,53 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 929, 931 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурс»(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 20; ідентифікаційний код 24917660) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код 20057315) основну заборгованість у розмірі 21450 (двадцять одна тисяча чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 71 коп., 3 % річних у розмірі 907 (дев’ятсот сім) грн. 53 коп., 272 (двісті сімдесят дві) грн. 30 коп. державного мита та 91 (дев’яносто одну) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –18.01.2010 року