Рішення № 8245478, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/73511.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бакстон»

простягнення 134130,51грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кравець М.А. –дов. № 2/235 від 03.03.2009 року;

від відповідача : Шушаков С.В. –директор;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакстон»про стягнення 121 905,48 грн. –основного боргу, 9166,01 грн. –пені, 1223,26 грн. –3% річних та 1835,76 грн. –інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором купівлі – продажу № 034/р від 02 січня 2009 року.

Ухвалою від 02.11.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.11.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 30.11.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.12.2009 року.

В судовому засіданні 11.12.2009 року представник позивача підтримав раніше подану заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд прийняти відмову від стягнення основного боргу в розмірі 121905,48 грн. та стягнути з відповідача пеню в сумі 9166,01 грн., 3 % річних в сумі 1223,26 грн., інфляційні втрати в сумі 1835,76 грн., судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

Крім того, в судовому засіданні 11.12.2009 року суд розглянув та відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД», іменоване надалі «Продавець» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакстон», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір купівлі –продажу № 034/р (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (далі –товар).

Відповідно до розділу 2 Договору товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень згідно з видатковими та податковими накладними. Кожна товарна партія формується шляхом подання покупцем та узгодження з продавцем замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погоджень з продавцем наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару, порядок розрахунку. Подання та узгодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного зв’язку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів зв’язку. Підтвердженням виконання замовлень продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі –передачі партії товару. У видатковій накладній вказується: найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати товару. Відпуск товару покупцеві згідно з видатковою накладною здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності виданої на пред’явника.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати сертифікатам якості та іншим документам, які підтверджують відповідність товару встановленим вимогам, копії яких передаються разом з товаром або розміщуються для ознайомлення на офіційному вебсайті продавця. Товар, що постачається повинен мати реєстраційне посвідчення для продажу та застосування на території України.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 Договору ціна товару визначається в національній валюті Україні та вказується у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунку –фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 127987,25 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних наявних в матеріалах справи, однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що засвідчується копіями банківських виписок, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 121905,48 грн.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання в якому повідомив, що відповідач повністю погасив основну заборгованість, у зв’язку з чим позивач відмовляється від стягнення основного боргу в сумі 121905,48 грн., на доказ чого надав копії банківських виписок, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 121905,48 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов’язання до повного виконання такого зобов’язання.

Позивач керуючись пунктом 6.1 Договору нарахував та просить стягнути пеню у сумі 9166,01 грн.

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу та тяжке матеріальне становище відповідача, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1223,26 грн. та 1835,76 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

У зв’язку з тим, що основний борг було погашено відповідачем лише після подачі позову, незважаючи на уточнення позовних вимог, судові витрати в частині основного боргу покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакстон»основного боргу в сумі 121905,48 та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакстон» (місцезнаходження: 02232, м. Київ, Деснянський р-н, вул. Закревського, 61/2, код ЄДРПОУ 32978645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - ЛТД»(місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р – н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4; фактична адреса: 08171, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3, код ЄДРПОУ 19351156) 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. –пені, 1223 (одну тисячу двісті двадцять три) грн. 26 коп. –3% річних, 1835 (одну тисячу вісімсот тридцять п’ять) грн. 76 коп. –інфляційних втрат, 1 299 (одну тисячу двісті дев’яносто дев'ять) грн. 65 коп. - державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 67 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

20.01.2010 року