Рішення № 8244237, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/52215.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Терм» до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про зобовязання перерахувати залишок на рахунку, видати довідку

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Калісська Н.І. (довіреність 51/09 від 22.10.2009р.);

від відповідача: Пасацький Ю.О. (довіреність 13-11-12040 від 18.06.2009р.);

В судовому засіданні 15.01.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Терм»(надалі ТОВ «Сіті-Терм», позивач) звернулось до суду з позовом про зобов’язання Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(надалі ВАТ КБ «Надра», відповідач) перерахувати суму залишкових коштів у розмірі 46608, 55 грн. на інший рахунок позивача, зобов’язати відповідача видати довідку про закриття рахунку, стягнути з відповідача 2372,16 грн. суму встановленого індексу інфляції, 637,81 грн. 3% річних, 5089,92 грн. суму нарахованої пені, а також завдану моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов’язання за укладеним 29.07.2004р. договором банківського рахунку, оскільки з 08 січня 2009р. банк не виконує платіжних доручень товариства на перерахування коштів з банківського рахунку на користь контрагентів.

Оскільки відповідачем ігноруються заяви підприємства, а неправомірні дії працівників відповідача потягли за собою зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача з боку контрагентів та зокрема ТОВ «Роберт Бош ЛТД», позивач вимагає відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.

Відповідач відзив на позов не надав, клопотання про перенесення розгляду справи через непідготовленість відповідача судом відхилено, оскільки зазначених підстав для відкладення розгляду справи ГПК України не містить.

Провадження у справі порушено 08.09.2009р., а розгляд справи призначений на 12.11.2009р. відкладався, що свідчить про достатність часу для підготовки та надання суду відзиву, документів в обґрунтування наявних заперечень проти позову тощо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2004 року між ТОВ «Сіті-Терм»(клієнт) і ВАТ КБ «Надра»(банк) було укладено договір банківського рахунку згідно з яким позивачу було відкрито поточний рахунок для зберігання та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно з п. 1.1 договору банк зобов’язувався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженої Постановою Національного Банку України від 12.11.2003р. № 492, також надавати клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах викладених у затверджених банком «Тарифах на розрахунково-касове обслуговування клієнтів –юридичних осіб»(п. 1.2 договору).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В періоді з 08.01.2009р. по 19.02.2009р. позивачем ініційовано переказ грошових коштів, який в сумі 33314, 76 грн. банком не виконаний, кошти з рахунку позивача проведені не були, а відповідні суми обліковувались банком як «повернення не проведеної суми у зв’язку з перенесенням в картотеку, що не сплачені в строк з вини банку».

У зв’язку з невиконанням банком платіжних доручень позивача у встановлені строки, через порушення умов договору з боку відповідача, 25.06.2009р. позивачем подано до банку заяву про закриття поточного рахунку, яка прийнята центральним відділенням банку за реєстровим номером 01010/цо від 25.06.2009р..

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно з п. 9.3 договору укладеного з відповідачем 29.07.2004р. клієнт має право порушити питання про закриття рахунку і розірвання договору в разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпорядження відповідача про перерахування коштів через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку, а закриття рахунку згідно заяви позивача банком не проведено.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 № 492 про що прямо зазначено у п. 1.4 інструкції.

Згідно з п. 20.5 вказаної Інструкції, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням визначених вказаним пунктом обов'язкових реквізитів.

Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи - підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності).

В силу положень п. 20.6 Інструкції банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

          З врахуванням наведених положень, при отриманні відповідачем заяви позивача про закриття рахунку, для банку виникли зобов’язання щодо здійснення завершальних операцій за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта) у зв’язку з чим вимоги позивача про зобовязання відповідача перерахувати суму залишку грошових коштів, що знаходяться на відкритому у відділенні ВАТ КБ «Надра»рахунку ТОВ «Сіті-Терм»на розрахунковий рахунок № 26006218916600, що відкритий у АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005 та видати довідку про закриття рахунку № 26008002944001 у ВАТ КБ «Надра»є такими що підлягають задоволенню. Залишок коштів на рахунку в сумі 46608, 55 грн., який заявляється позивачем у позовній заяві не підтверджений відповідною довідкою (не надана а ні позивачем, а ні відповідачем на вимоги ухвал суду від 08.09.2009р., від 12.11.2009р.) та враховуючи наявну у справі виписку щодо вихідного сальдо рахунку станом на 05.01.2010р. в сумі 43430, 83 грн., саме щодо вказаної суми суд задовольняє вимоги позивача. Вимоги позивача щодо перерахування залишку коштів в сумі 46608, 55 грн. не є доведеними перед судом належними доказами.

Згідно постанови Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра»прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009р.. Дія мораторію продовжена відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Визначення мораторію наведене у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин), відповідно з яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 10.02.2009р..

Враховуючи, положення закону які забороняють стягнення на підставі виконавчих документів протягом дії мораторію (ст. 85 Закону «Про банки та банківську діяльність»), а також положення ч. 4 ст. 59 того ж закону згідно з якими рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону, суд вважає що вимоги позивача про зобовязання відповідача перерахувати суму залишку грошових коштів, що знаходяться на відкритому у відділенні ВАТ КБ «Надра»рахунку ТОВ «Сіті-Терм»на розрахунковий рахунок № 26006218916600, що відкритий у АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005 підлягають задоволенню з відстроченням виконання судового рішення в примусовому порядку до закінчення дії мораторію. Право суду при прийнятті судового рішення відстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

          У ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зазначено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказана стаття вміщена законодавцем у главі 9 Закону "Про банки та банківську діяльність" якою врегульовано відносини банку з клієнтами. Клієнт банку, яким є позивач, набуває статусу кредитора в силу наявності у нього права вимоги та саме в такому розумінні підлягають застосуванню до спірних відносин положення закону що стосуються мораторію.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Проте нарахування такої пені унеможливлене приписами статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і зокрема відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторії на задоволення вимог кредиторів.

Вказане свідчить про безпідставність заявлених вимог про стягнення нарахованої суми пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних в період дії мораторію, оскільки вказані суми нараховані позивачем саме за невиконання зобов’язання банку про здійснення грошового переказу.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода визначається, у тому числі, і як припинення ділової репутації юридичної особи. Критерії для визначення моральної шкоди, що підлягає до стягнення, визначено в ч. 3 зазначеної статті, а саме: характер правопорушення, ступеня вини особи, з врахуванням вимог розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

          Вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує неправомірними діями працівників банку, які потягли за собою зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача з боку контрагентів та зокрема ТОВ «Роберт Бош ЛТД», однак такі твердження не свідчать про наявність факту завдання моральної шкоди підприємству, а зобов'язання сторін виникли, у зв'язку з існуванням договірних відносин.

Як про те зазначено у п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Відповідної норми закону, яка б передбачала відшкодування моральної шкоди у випадку порушення банком зобов’язань за договором банківського рахунку позивачем не зазначено, факту наявності завдання моральної шкоди та її розміру належними доказами суду не доведено.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1132, 08 грн. та 315, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 593, 30 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) перерахувати суму залишку грошових коштів в розмірі 43430, 83 грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять гривень 83 копійки), що знаходяться на відкритому у відділенні ВАТ КБ «Надра»рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Терм»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська 72-А, ідент. код 33057085) на розрахунковий рахунок № 26006218916600, що відкритий у АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005 (на інший рахунок вказаний ТОВ «Сіті-Терм»), відстрочивши виконання даного судового рішення в примусовому порядку до закінчення дії мораторію (10.02.2010р.).

3. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті-Терм»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська 72-А, ідент. код 33057085) довідку про закриття рахунку № 26008002944001 у ВАТ КБ «Надра».

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема 15, ідент. код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Терм»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська 72-А, р/р № 26006218916600 у АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ідент. код 33057085) 593, 30 грн. (п’ятсот дев’яносто три гривні 30 копійок) судових витрат.

5. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І.Самсін

дата підписання рішення 18.01.2010