Рішення № 8244221, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/62615.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Облік» до Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих конструкцій»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Рябчинський А.А. (довіреність від 25.08.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облік»(надалі ТОВ «Облік», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих конструкцій»(надалі КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій», відповідач) суми основного боргу за поставлений алюміній А85 в розмірі 80000 грн., пені в розмірі 21600 грн., індексу інфляції 8560 грн., а всього на загальну суму 110160 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 10/11/2008/К-13/211 від 11.11.2008 року не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені та нарахованих інфляційних збитків.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду про розгляд справи в судовому засіданні 15.01.2010р. направлялась на всі відомі адреси відповідача, в тому числі на юридичну адресу КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій наявна в матеріалах справи). Представник КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»був присутнім в судовому засіданні яке проводилось Господарським судом Київської області 29.09.2009р. (вирішено питання щодо направлення справи за підсудністю), що підтверджує проінформованість відповідача про розгляд справи, зокрема Господарським судом міста Києва.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2008р. між ТОВ «Облік»та КП «Київський завод алюмінієвих конструкцій»укладено договір № 10/11/2008/К-13/211 згідно з яким постачальник зобов’язувався поставити товар, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався прийняти і оплатити товар в номенклатурі, кількості, строки та по ціні вказаній у специфікації, що являється невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.1 договору предметом договору являється алюміній, у специфікації від 12.11.2008р. сторонами погоджено поставку алюмінію А 85 на загальну суму 170704, 80 грн..

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковою накладною № РН-00028 від 17.11.2008р. на суму 170704, 80 грн., яка у належним чином засвідченій копії наявна в матеріалах справи та саме така підтверджує виконання договірних зобов’язань позивачем. Про отримання відповідачем товару за вказаною накладною свідчить довіреність № 97 від 17.11.2008р., на виконання договору позивачем виписано податкову накладну № 28 від 17.11.2008р..

Відповідно до п. 10.3 договору, договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2008р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки товару 17.11.2008р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначена у позовній заяві накладна свідчить про поставку продукції в межах укладеного договору.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 4 договору, згідно з п. 4.1 покупець оплачує товар на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку по факту поставки 50% та 50% - протягом п’яти банківських днів з моменту отримання товару.

Виставлений на оплату рахунок-фактуру № СФ-00030 від 14.11.2008р. відповідачем сплачено не у повному обсязі (банківські виписки за 17.11.2008р. та 30.12.2008р. підтверджують надходження коштів від відповідача в загальній сумі 90 704, 80 грн.), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем складає 80 000 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 4.1 договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладної від 17.11.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів з дня отримання товару.

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією (вих. 19/05 від 19.05.2009р.) у якому просив перерахувати суму основного боргу 80000 грн. та пеню, однак коштів в оплату товару позивачем не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару за накладною № РН-00028 від 17.11.2008р., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 80 000 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.2 Договору № 10/11/2008/К-13/211 від 11.11.2008р. у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф, сплата якого вимагається позивачем згідно положень п. 8.2 договору від 11.11.2008р. застосовується саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати отриманого товару, сума штрафу обраховується у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, відповідальність встановлена договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема п. 8.2 визначено розмір пені (як штрафної санкції), який за кожний день прострочення становить 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Розрахунок пені в сумі 21 600 грн. здійснений позивачем при поданні позовної заяви судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,1% передбаченою договором та за період що перевищує шість місяців, тоді як діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 23.10.2009р. позивача зобов’язано надати письмове обгрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначити підстави нарахування пені більше ніж за півроку.

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, а заявлені позивачем вимоги про стягнення пені у нарахованій сумі 21 000 грн. є необґрунтованими, у зв’язку з чим визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар, прострочення оплати за накладною від 17.11.2008р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 8 560 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 10/11/2008/К-13/211 від 11.11.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1070, 40 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(юрид. адреса: 02055, м. Київ, вул. Закревського 9, р/р 2600722451 в АБ «Укргазпромбанк»м. Київ, МФО 320843, р/р 2600700991294 в КБ «Хрещатик»м. Київ, МФО 300670, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30470011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облік»(69001, м. Запоріжжя, б-р. Гвардійський 30/43, р/р 26004202039700 в АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005, ідент. код 22141882) 80000 грн. (вісімдесят тисяч гривень) основного боргу, 8560 грн. (вісім тисяч п’ятсот шістдесят гривень) інфляційних збитків, 1070, 40 грн. (одну тисячу сімдесят гривень 40 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 18.01.2010