Рішення № 8244214, 15.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/52915.01.10 За позовом          Приватного підприємства «Рокада» до          Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           Жураківський А.М. (довіреність № 96 від 01.07.2009р.);

від відповідачів:          не з’явились;

В судовому засіданні 15.01.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Рокада»(надалі ПП «Рокада», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»(надалі ЗАТ «Піастрелла», відповідач) згідно договору № 353/07 від 31.08.2007р. основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по оплаті виконаних робіт у грошовому розмірі, що становить суму 112064, 37 грн., а також стягнути пеню за прострочення оплати виконаних робіт у грошовому розмірі, що становить суму 18158 грн. та 3% річних, що становить 2165, 24 грн..

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог сума пені заявлена до стягнення за розрахунком по обліковій ставці НБУ становить 12 710 грн..

Вказана заява судом розцінюється як заява про уточнення позовних вимог в частині розміру пені у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.           

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт по монтажу систем автоматичної пожежної сигналізації та радіомоніторинга на об’єкті: м. Київ, вул. Будіндустрії 7 за укладеним договором № 353/07 від 31.08.2007р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, посилаючись на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява направлялись на юридичну адресу ЗАТ «Піастрелла» (довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 02.06.2009р. наявна в матеріалах справи). Ухвалою суду від 16.11.2009р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено, що відповідно підтверджує проінформованість останнього про розгляд справи судом, а враховуючи досить тривалий розгляд справи (провадження порушено ухвалою від 11.09.2009р.) відповідач мав достатньо часу на ознайомлення з матеріалами справи з метою належної підготовки до судового засідання, представлення доказів, відзиву на позов тощо.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами, про що відповідача попереджено ухвалою від 16.11.2009р..

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007р. між ПП «Рокада»та ЗАТ «Піастрелла»укладено договір № 353/07 предмет якого визначений у розділі 1 та згідно з п. 1.1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по монтажу систем автоматичної пожежної сигналізації та радіомоніторинга на об’єкті: м. Київ, вул. Будіндустрії 7.

Додатками до договору є договірна ціна та локальний кошторис 2-1-1 на монтаж системи пожарної сигналізації та радіомоніторингу, якими погоджено види та вартість робіт на загальну суму 148996, 80 грн., що відповідає п. 2.1 договору.

В силу положень договору (п. 3.1) договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актом № 156 приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за липень 2008р., який у належним чином засвідченій копії наявний у матеріалах справи, підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Згідно з п. 2.2, 2.3 договору, перед початком виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 20% від загальної суми договору; замовник оплачує виконавцю вартість фактично виконаних робіт після підписання сторонами актів здачі-прийняття виконаних робіт в термін двох місяців.

Перерахування відповідачем авансу, коштів у розмірі 50000 грн. позивачем не заперечується, а виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи по договору на суму 98996, 80 грн. останнім не оплачені, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень договору (п. 2.3) строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт, з урахуванням підписання акту № 156 приймання виконаних підрядних робіт 31.07.2008р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений протягом двох місяців від дня підписання акту.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 98 996, 80 грн. свідчить відповідь відповідача на претензію (вих. 138-А від 06.02.2009р.), у якій зазначено про оплату боргу у березні та квітні 2009р..

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виконаних робіт згідно акту від 31.07.2008р., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 98996, 80 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 4.2 договору замовник несе відповідальність за терміни розрахунків з виконавцем, і за прострочення платежів, замовник оплачує виконавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки штраф, сплата якого вимагається позивачем згідно положень п. 4.2 договору від 31.08.2007р. застосовується саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, сума штрафу обраховується у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність встановлена договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду за обліковою ставкою 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 11922, 50 грн.:

118996, 80 грн. (сума боргу станом на 01.10.2008р.) х (2х12%) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 7 (кількість днів прострочення з 01.10.2008р. по 07.10.2008р.) = 546, 21 грн.;

98996, 80 грн. (сума боргу станом на 08.10.2008р.) х (2х12%) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 85 (кількість днів прострочення з 08.10.2008р. по 31.12.2008р.) = 5517, 85 грн.;

98996, 80 грн. х (2х12%) : 365 (кількість днів у 2009р.) х 90 (кількість днів прострочення з 01.01.2009р. по 31.03.2009р.) = 5858, 44 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 13067, 57 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Сума 3% річних згідно розрахунку суду складає 2162, 47 грн. ((98996, 80 грн. х 3% : 366 х 85 (кількість днів прострочення в періоді з 08.10.2008р. по 31.12.2008р.)) + 98996, 80 грн. х 3% : 365 х 181 (кількість днів прострочення станом на 30.06.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем)) та підлягає стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

Розрахунки позивача судом не прийняті, оскільки виконані без урахування кількості днів у 2008р. –366.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку суми штрафних санкцій та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 353/07 від 31.08.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 98996, 80 грн. основного боргу, 11922, 50 грн. пені, 13067, 57 грн. інфляційних збитків, 2162, 47 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача у сумі 1323, 88 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1481, 88 грн..

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії 7, р/р 26001000695201 в АКБ «Київ», МФО 322498, р/р 26000010005606 в Філії «УніКредит Банк»ТОВ м. Києва, МФО 300744, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33293530) на користь Приватного підприємства «Рокада»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська 31, р/р 26001301006167 в ВАТ ВТБ Банк МФО 321767, ідент. код 30188259) 98996, 80 грн. (дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто шість гривень 80 копійок) основного боргу, 11922, 50 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві гривні 50 копійок) пені, 13067, 57 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 57 копійок) інфляційних збитків, 2162, 47 грн. (дві тисячі сто шістдесят дві гривні 47 копійок) 3% річних, 1481, 88 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят одну гривню 88 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 18.01.2010