Рішення № 8244108, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/36426.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»

про стягнення 51536,07 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Баклан О.В. - представник за довіреністю

Від відповідача - не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 48694,60 грн. заборгованості по договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р., пені 1917,74 грн., 3% річних 254,21 грн., втрат від інфляції 669,52 грн., а також відшкодування витрат по сплаті держмита 515,36 грн. та 315,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 було порушено провадження в справі № 47/364 та призначено до розгляду на 06.10.2009р., ухвалою від 06.10.2009р. відкладено на 27.10.2009р., ухвалою від 17.11.2009р. розгляд справи було призначено на 26.11.2009р.

В судовому засіданні 26.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов Договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р. не було здійснено у строк оплату поставленого позивачем за видатковими накладними товару загалом на суму 48694,60 грн. Також, за прострочення виконання зобовязання по своєчасній оплаті поставленого товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції.

Відповідач в судове засідання 06.10.2009р., 26.11.2009р. своїх представників не направив, причин неявки представника не повідомив, вимог ухвали суду - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за своїм місцезнаходженням, зазначеним у довідці Головного управління статистики у м. Києві. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавали. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, необхідні для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2007р. між позивачем ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна», як постачальником, та відповідачем ТОВ «ОКЕЙ Україна», як покупцем, було укладено Договір поставки № 03/07/07-ПТ (далі Договір № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р.), відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити відповідачу товар, а відповідач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, вказаними у специфікації.

Умовами Договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р. сторони погодили, що постачальник зобовязаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору (п. 4.1), покупець повідомляє постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа покупця, що буде приймати товар, буде завіряти свій підпис про одержання товару. За умови надання такого повідомлення, покупець отримує товар від постачальника без надання останньому довіреності (п. 5.12.8), товари приймаються за кількістю та за якістю у місці, куди товари поставляються, на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів, приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця ТТН/ТН (п. 6.2), оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 8.1), сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 80 днів з моменту поставки товару (п. 8.2), сторони погодили відповідальність за порушення положень договору в додатку № 1 до договору (п. 11.1).

Згідно з видатковими накладними по договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р., а саме: № D-00002461 від 19.03.2009р. на суму 5575,73 грн., № D-00002480 від 19.03.2009р. на суму - 5091,06 грн., № D-00002479 від 19.03.2009р. на суму 594,12 грн., № D-00002478 від 19.03.2009р. на суму 8027,99 грн., № D-00002476 від 19.03.2009р. на суму 2629,44 грн., № D-00000881 від 05.02.2009р. на суму 4007,09 грн., № D-00000879 від 05.02.2009р. на суму 424,20 грн., № D-00000880 від 05.02.2009р. на суму 626,88 грн., № D-00000887 від 05.02.2009р. на суму 5055,77 грн., № D-00000876 від 05.02.2009р. на суму 19341,91 грн., підписаними повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (замовника), посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 51374,19 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідач заборгованість в сумі 48694,60 грн. за поставлену позивачем продукцію по Договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р. станом на момент звернення з позовом до суду - не погасив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р., позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар загалом на суму 51374,19 грн., який відповідачем було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на перелічених видаткових накладних, але у встановлений пунктом 8.2 Договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р. строк, що складає 80 днів з моменту поставки товару не оплачено. Оплата в сумі 51374,19 грн. здійснена відповідачем не була, але відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача, заборгованість відповідача складає суму 48694,60 грн., адже доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р. існує непогашена заборгованість в сумі 51374,19 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, та прийнятий, але не оплачені відповідачем товар законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою що підлягає задоволенню не виходячи за межі позовних вимог сумі 48694,60 грн. Доказів протилежного, суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання по повній поставленого товару, пені 1917,74 грн., 3% річних 254,21 грн., втрат від інфляції 669,52 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобовязання по повній оплаті поставленого позивачем товару у строк передбачений п. 8.2, тобто на протязі 80 днів з моменту отримання товару, оплата в сумі 48694,60 грн. здійснена відповідачем не була по теперішній час, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції, 3% річних, та пеню за різні періоди, на різні суми, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних, - є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунків втрат від інфляції, та 3% річних наданих позивачем, які судом перевірені і з якими суд погоджується, розмір втрат від інфляції складає 669,52 грн., 3% річних 254,21 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 1 закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що п. 11.1 договору сторони погодили що відповідальність за порушення положень договору встановлюється додатком №1, а в зазначеному додатку відповідальності за порушення п. 8.2 договору № 03/07/07-ПТ від 04.07.2007р., щодо строків оплати - не передбачена, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню - не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 48694,60 грн. основного боргу, втрат від інфляції складає 669,52 грн., 3% річних 254,21 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(код ЄДРПОУ 34356884, місцезнаходження: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка 33, пов. 13 (юридичне), 04050, м.Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10 (фактичне)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»(код ЄДРПОУ 34809566, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. проспект Московський, 9) суму боргу в розмірі 48694 (тридцять сорок вісім тисяч шістсот девяносто чотири) грн. 60 коп., суму трьох процентів річних - 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 21 коп., втрати від інфляції 669 (шістсот шістдесят девять) грн. 52 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита 496 (чотириста девяносто шість) грн. 18 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг - 303 (триста три) грн. 28 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р. Станік

Підписано: 11.01.2010р.