Рішення № 8244118, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/54702.12.09

За позовом          Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України

до                    Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                    стягнення 9056442,70 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Биченко С.О., гол. юр-т, дов. №75-210/725 від 05.05.2009;

від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України (далі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за договором банківського строкового вкладу №08/980-246-34Д-3/3 від 24.12.2008 (далі –Договір) в т.ч. суми банківського депозитного вкладу 8000000 грн., суми нарахованих процентів на депозитний вклад 518527, 63 грн. – 26% річних за користування депозитним вкладом, нарахованої пені 327890,41 грн., інфляції 201600 грн. та 3% річних від простроченої суми 8924,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач по закінчення строку вкладу, тобто 24.03.2009 суму вкладу в сумі 8 000000 грн. не повернув, відсотків нарахованих на суму депозитного вкладу не перерахував, чим порушив умови Депозитного договору.

В зв’язку з несвоєчасним поверненням суми депозитного вкладу та нарахованими на нього відсотками, позивач керуючись умовами договору, зокрема п.13.2 та ст.ст.611, 625 ЦК України нарахував відповідачу штрафні санкції.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що 10.02.2009 набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59 «Про призначення тимчасової адміністрації в ВАТ КБ «Надра», якою, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009, а отже на думку відповідача на зобов’язання відповідача перед позивачем поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, як це передбачено ч.2 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №452 від 05.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»продовжено мораторій на 6 місяців з 11.08.2009 до 10.02.2010.

Відносно 26% річних, в зв’язку із тим, що строк дії Договору закінчився 24.03.2009 Банк не має жодних підстав для сплати позивачу тих процентів.

Загальна кількість днів у 3 місяцях становить 91 день, а не 136, тому 3% річних, за розрахунком відповідача складають 5983,56 грн.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Клієнт надає Банку грошові кошти (далі –Вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує проценти і повертає Вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що Банк відкриває Клієнту вкладний (депозитний) рахунок №26523009129003 у філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, ідентифікаційний код 21707100, МФО 320564 в гривнях (далі –Рахунок) та приймає для зберігання кошти з нарахуванням процентів на Вклад.

Відповідно до п.3.1 Договору Клієнт розміщує в Банку Вклад у сумі 8000000 грн.

Вклад надається Банку до 24 березня 2009 року.

За користування депозитом Банк сплачує Клієнту проценти із розрахунку 26% річних.

Згідно з п.5.5 договору нарахування процентів на Вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на Рахунку станом на кінець кожного календарного дня періоду, за який здійснюється нарахування процентів.

Нарахування процентів за Вкладом проводиться від дня, наступного за днем надходження Вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з Рахунку Клієнта з інших підстав.

На виконання умов Договору позивач перерахував грошові кошти в сумі 8000000 грн. на свій вкладний рахунок, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №267 (#3599972) від 24.12.2008 та випискою по особовому рахунку позивача.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що при настанні терміну, передбаченого п.4.1 Договору, Банк зобов’язаний повернути Вклад з урахуванням нарахованих процентів на Вклад на поточний рахунок Клієнта №32305334801 в операційному управлінні Національного банку України, МФО 300001.

18.03.2009 на адресу відповідача, з метою своєчасного отримання вкладу позивачем було направлено лист №75-105/443, в якому дається посилання на пункт 4.1 Договору про повернення суми вкладу у зазначений у цьому пункті Договору термін.

Однак, при настанні строку повернення вкладу, а саме 24.03.2009, даний вклад не був повернутий позивачу.

Замість повернення вкладу на адресу позивача 08.04.2009 надійшла відповідь від відповідача листом від 03.04.2009 №26-1-6360, в якому відповідач зазначав про неможливість своєчасного повернення вкладу за Договором з причини напруженості ситуації на грошово-кредитному ринку України та у банківському секторі, а також повідомив про те, що тимчасовою адміністрацією введеною у відповідача вже розроблено та подано до Національного банку України програму фінансового оздоровлення відповідача, послідовна реалізація якої дозволить в повній мірі виконати зобов'язання перед своїми клієнтами.

Керуючись п. 2 ст. 1060 ЦК України та п. 8.1 та п.8.3 Договору відповідно до яких позивач має право своєчасно отримати вклад з урахуванням нарахованих процентів на вклад, вимагати від відповідача виконання своїх зобов'язань згідно з предметом та умовами Договору, позивач направив відповідачу претензію про повернення банківського вкладу №75-012/511 від 25.03.2009 (отримано відповідачем 25.03.2009 вх.№12024) з вимогою повернути у термін до 27.03.2009 на його поточний рахунок №32305334801 в ОПЕРУ НБУ, код банку 300001 суму вкладу у сумі 8518 527,63 грн., у тому числі нараховані проценти, та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.

Відповідач на претензію позивача не відповів, та залишив її без належної уваги.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Банк депозитного вкладу, у передбачений договором строк не повернув.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа Банку за вих. №13-1-18909 від 25.09.2009 за підписом тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра»залишок коштів на рахунку позивача №26523009123003 становить 8518901,06 грн.

Довідкою за вих. №75-407/1492 від 21.09.2009, позивач підтвердив, що залишок коштів на вкладному рахунку позивача становить 8518527,63 грн.

Відтак, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 8518527,63 грн., з яких: 8000 000 грн. депозитного вкладу та 518527,63 грн. відсотків позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивач посилаючись на п.13.2 Депозитного договору та ст. 611 ГК України просив стягнути з відповідача пеню в сумі 327890,41 грн. за 136 днів, з розрахунку облікової ставки НБУ з 15.08.2009 встановленої у розмірі 136 днів.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення з Банку пені.

Позивач також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив також стягнути з Банку 201600 грн. інфляції за період квітень –червень 2009 року ат 8924,66 грн. 3% річних за 136 днів.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В даному випадку, позивач нараховує штрафні санкції (3% річних та інфляційні втрати) під час дії мораторію, введеного постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення з Банку 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 97, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за Депозитним договором не поширюється.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

08.07.2009 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361», якою відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361.

Станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою (10.08.2009) розмір витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був встановлений у розмірі 118 грн.

Враховуючи той факт, що позивач при зверненні до суду сплатив 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, меморіальним ордером №3 (#1233230) від 05.08.2009 –197 грн. цих витрат підлягає поверненню останньому як зайво сплачених.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 200254556) з вкладного (депозитного) рахунку №26523009129003 у філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, ідентифікаційний код 21707100, МФО 320564 Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 34880663) на поточний рахунок Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 34880663) №32305334801 в ОПЕРУ НБУ, код банку 300001 –8000000 (вісім мільйонів) грн. депозитного вкладу, 518527 (п’ятсот вісімнадцять тисяч п’ятсот двадцять сім) грн. 63 коп. –нарахованих процентів на вклад, з розрахунку 26% річних за користування депозитним вкладом.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 200254556) на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 34880663) на п/р №32305334801 в ОПЕРУ НБУ, код банку 300001 –25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 110 (сто десять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету Корпоративному недержавному пенсійному фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 34880663) зайво сплачених 197 (сто дев’яносто сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 11.01.2010.