Рішення № 8243946, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/62411.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБМУ «Підряд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»

про стягнення заборгованості 3 745 060,33 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Попович Д. Є. –представник за довіреністю № 1/09 від 24.09.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд» заборгованості за Договором № 45 від 21.07.2007р. в розмірі 3 745 060,33 грн., в тому числі 2 020315,56 грн. –основний борг, 144532,90 грн. –проценти за порушення грошового зобов’язання, 1580211,87 грн. –збитки від інфляції.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором № 45 від 21.07.2007р. зобов’язань в частині своєчасності оплати поставленого позивачем асфальтобетонної суміші та гранітної продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/624, розгляд справи призначено на 23.11.2009р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 23.11.2009р. та 14.12.2009р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 14.12.2009р. та на 11.01.2010р. відповідно.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 11.01.2010р. не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21-10/8726-1 від 08.12.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.12.2007р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 45 від 21.07.2007р. (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується передати Генпідряднику (відповідач) асфальтобетонну суміш та гранітну продукцію (далі Товар) відповідної якості для виконання робіт по капітальному ремонту дороги Кіпті-Глухів-Бачівськ, а Генпідрядник зобов’язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Загальна сума договору відповідає вартості поставленого товару, згідно накладних (п. 2.1. Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 15977708,67 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № РН-0005459 від 17.09.2007р., № РН-0005620 від 29.10.2007р., № РН-0005890 від 31.10.2007р., № РН-0005885 від 15.11.2007р., № РН-0005983 від 10.12.2007р., № РН-0006000 від 19.12.2007р., № РН-0006006 від 21.12.2007р., № РН-0006133 від 31.12.2007р., № РН-0006209 від 31.01.2008р., № РН-0006238 від 29.02.2008р., № РН-0007470 від 11.09.2008р. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія ЯЛН № 953748 від 12.09.2007р., серія ЯОВ № 716819 від 01.11.2007р., серія ЯОВ № 716844 від 01.12.2007р., серія ЯОВ № 716850 від 22.01.2008р., серія ЯОВ № 717000 від 29.08.2008р.(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Генпідрядник проводить попередню оплату в розмірі 30% проплатою в національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Постачальника, а решту протягом 15 банківських днів на підставі рахунка-фактури та видаткової накладної за відпущений товар (п. 2.4 Договору).

Позивач направляв відповідачу рахунки-фактури на оплату за поставлений товар по видатковим накладним, залученим до матеріалів справі.

На доказ направлення відповідачу рахунків-фактур: № СФ-0000698 від 14.09.2007р., № СФ-0000700 від 26.10.2007р., № СФ-0000705 від 29.10.2007р., № СФ-0000711 від 12.11.2007р., № СФ-0000119 від 07.12.2007р., № СФ-0000720 від 17.12.2007р., № СФ-0000728 від 19.12.2007р., № СФ-00007 від 27.12.2007р., № СФ-0000110 від 29.01.2008р., № СФ-0000135 від 26.02.2008р., № СФ-0000231 від 05.09.2008р. позивач надав суду фіскальний чек про поштове відправлення № 7298 від 08.12.2009р. та опис вкладення в цінний лист від 08.12.2009р.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар отриманий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою відповідача.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково на суму 13159 829,50 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача: за 28.09.2007р., за 16.10.2007р., за 27.11.2007р., за 24.12.2007р., за 21.21.2007р. та за період з 04.02.2008р. до 01.09.2008р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2817879,17 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1580211,87 грн. та 144532,90 грн. –проценти за порушення грошового зобов’язання, які за своєю правовою природою та обґрунтуванням позивача є 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за період починаючи з лютого 2008р.

Як зазначено в п. 2.4 Договору Генпідрядник проводить попередню оплату в розмірі 30% проплатою в національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Постачальника, а решту протягом 15 банківських днів на підставі рахунка-фактури та видаткової накладної за відпущений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав докази направлення рахунків-фактур на адресу відповідача - 08.12.2009р.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за товар по вищевказаним видатковим накладним до 31.12.2009р.

Оскільки відповідач по справі повинен був погасити заборгованість до 31.12.2009р., то право на нарахування штрафних санкцій виникло у позивача 01.01.2010р., а не з лютого 2008р., як вказав позивач у позовній заяві.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 46,34 грн. нараховані у період з 01.01.2010р. по 10.01.2010р.

Щодо збитків від інфляції, необхідно зазначити, що сума збитків від інфляції у період з 01.01.2010р. по 10.01.2010р. не можливо визначити, адже на січень місяць 2010 р. ще не було встановлено індексу інфляції.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелітбуд»(02154, м. Київ, вул. Возз’єднання, 21; ідентифікаційний код 31791132 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 31А; ідентифікаційний код 25298093) основний борг в сумі 2817879 (два мільйони вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 17 коп., 3% річних в сумі 46 (сорок шість) грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та 197 (сто дев’яносто сім) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.