Рішення № 8243944, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/58611.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»

до Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»

про стягнення заборгованості 58 202,68 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лавришинець Т. В. –представник за довіреністю від 09.07.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»заборгованості за Договором про надання послуг № 04/08 від 02.01.2008р. в розмірі 58202,68 грн., в тому числі 48654,00 грн. –основний борг, 5636,42 грн. –пеня, 993,02 грн. –3% річних, 2919,24 грн. –збитки від інфляції.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору № 48/08 ПО від 02.01.2008р. надав відповідачу послуги, за які відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/586, розгляд справи призначено на 09.11.2009р.

          У зв’язку з нез’явленням в судові засідання 09.11.2009р. та 30.11.2009р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 30.11.2009р. та на 14.12.2009р. відповідно.

Ухвалою суду від 14.12.2009р. було відкладено розгляд справи на 11.01.2010р. для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки судом було встановлено іншу адресу місцезнаходження відповідача, яка відрізняється від адреси, що зазначена в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 11.01.2010р. не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21-10/8405-1 від 26.11.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на надання послуг № 04/08, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) бере на себе зобов’язання за завданням Замовника (відповідач) надавати останньому послуги транспортними засобами та механізмами, що є його власністю, разом з екіпажем на об’єктах ЗАТ «Планета-Буд», а Замовник зобов’язується оплатити Виконавцеві надані послуги у порядку і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Між сторонами у справі також було укладено Додаток № 1 до Договору про вартість роботи машин та механізмів, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання послуг № 04/08 від 02.01.2008р., якою сторони продовжили строк дії Договору про надання послуг № 04/08 від 02.01.2008р. до 31.12.2009р.

П. 2.1. Договору про надання послуг встановлено, що попередня загальна вартість послуг складає 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., що складає 60000,00 грн. Загальна вартість фактично виконаних послуг визначається актами приймання наданих послуг виконавця, складених на підставі фактично наданих послуг, товарно-транспортних накладних на транспортні засоби, відомостями робочого часу на механізми та ціни згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Оплата послуг проводиться на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур відповідно цінам вказаним в Додатку № 1 до цього Договору протягом 5 днів з дня отримання рахунків-фактур (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору щомісячно протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами належно оформлених актів наданих послуг та документів що до них додаються, замовник здійснює кінцевий розрахунок за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На доказ надання послуг відповідачу на суму 48654,00 грн. позивач надав суду належним чином завірені копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000002 та товарно-транспортних накладних на транспортні засоби (оригінали оглянуті в судовому засідання).

На виконання п. 2.2. Договору позивач додав до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ-0000010 від 31.01.2009р., на доказ направлення якого відповідачу останній надав оригінали фіскального чеку № 3820 від 07.12.2009р. та опису вкладення у цінний лист.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача уми основного боргу підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання, а саме надані відповідачу послуги транспортними засобами та механізмами, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отримані послуги не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48654,00 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Досліджуючи подані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд встановив, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000002 на суму 48654,00 грн. підписаний лише позивачем.

Відповідно до п. 2.4. Договору акти наданих послуг складаються виконавцем та надаються на перевірку замовнику не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

На доказ направлення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000002 на суму 48654,00 грн. позивач надав суду фіскальний чек поштового відділення № 3820 від 07.12.2009р. та опис вкладення в цінний лист від 07.12.2009р.

Відповідач не підписав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000002 на суму 48654,00 грн., вказані в акті послуги не оплатив, зауважень щодо послуг вказаних в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000002 на суму 48654,00 грн. не надав.

Отже, незважаючи на те, що акт приймання наданих послуг не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг не зроблено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно не сплачує надані позивачем послуги.

З огляду на викладене суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 48654,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 2.3. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Транспортна технологічна компанія»щодо стягнення з ЗАТ «Планета-Буд»основного боргу за договором № 04/08 ПО від 02.01.2008р. у розмірі 48654,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача 5636,42 грн. пені за період з 06.02.2009р. по 05.08.2009р.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

П. 2.5. Договору визначено, що у випадку затримки платежу, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Оплата наданих позивачем послуг поставлена в залежність від виставлення позивачем рахунків-фактур відповідачу, які мають бути оплачені останнім протягом 5 днів з дати їх отримання (п. 2.2. Договору).

Матеріали справи містять докази направлення відповідачу рахунку-фактури № СФ-0000010 від 31.01.2009р. на суму 48654,00 грн. 07.12.2009р.

Оскільки відповідач по справі повинен був погасити заборгованість до 14.12.2009р., то позивач неправильно вказав дату початку нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 791,79 грн. нараховану за період з 15.12.2009р. по 10.01.2010р. (48654,00 х 22:100:365 х 27 = 791,79 грн.), відповідно до розрахунку суду.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 993,02 грн. 3% річних та 2919,24 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як раніше зазначалося, позивач неправильно вказав дату початку нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 107,97 грн. нараховані у період з 15.12.2009р. по 10.01.2010р. (48654,00х3%:365х27=107,97 грн.)

Збитки від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 437,89 грн. за розрахунком суду.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

15.12.2009 - 02.01.201048654.001.009437.8949091.89

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Розрахунок інфляційних проведено до 02.01.2010р., оскільки дані про індекс інфляції на січень 2010р. відсутні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Планета-Буд»(01103, м. Київ, вул. П. Підвисоцького, 5, кв. 1; ідентифікаційний код 25638927 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17; ідентифікаційний код 33447231) 48654 (сорок вісім тисяч шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 791 (сімсот дев’яносто одна) грн. 79 коп. пені, 107 (сто сім) грн. 97 коп. 3% річних, 437 (чотириста тридцять сім) грн.. 89 коп. збитків від інфляції, 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 202 (двісті дві) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А