Рішення № 8243929, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/51514.12.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Джинс Україна»

про стягнення 7728,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Є.Л.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 7728,00 грн. грошових коштів за демонтаж рекламних засобів відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані здійснення демонтажу відповідно до розпорядження Київського міського голови від 22.08.08 р. № 327 «Про демонтаж самовільно розміщених та безхазяйних рекламних засобів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 16.11.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі зазначеного учасника судового процесу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.12.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3.3. розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.08.07р. № 1100 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві» встановлено Головному управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в тижневий термін з моменту набуття чинності цього розпорядження провести інвентаризацію існуючої мережі рекламних засобів у місті Києві та забезпечити оперативний демонтаж тих рекламних засобів, на які дозвільна документація відсутня.

Пунктом 4.1.3. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.07 р. № 1100 передбачено, що Комунальне підприємство «Київреклама»організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів.

Розпорядженням Київського міського голови «Про демонтаж самовільно розміщених та безхазяйних рекламних засобів»від 22.08.08 р. № 327 визначено, зокрема Комунальному підприємству «Київреклама», а також районним у м. Києві державним адміністраціям вжити заходів щодо демонтажу самовільно розміщених та безхазяйних рекламних засобів згідно з додатками 1 і 2.

Пунктом 66 додатку 1 «Перелік самовільно розміщених рекламних засобів, що підлягають демонтажу»до розпорядження Київського міського голови від 22.08.08 р. № 327 до таких рекламних засобів належать банер, панно на фасаді будинку, що знаходяться за адресою: вул. Маршала Гречки, 1, власником яких є ТОВ «Глорія Джинс Україна».

24.04.08 року між позивачем та Фізичною особою –підприємцем Буряченко О.Г (виконавець) був укладений договір № 13/08 ОД (надалі –договір), за умовами якого виконавець зобов’язався за дорученням позивача виконувати роботи по демонтажу об’єктів зовнішньої реклами, а позивач –прийняти та оплатити такі роботи.

Пунктом 5.1. договору передбачено строк його дії –з моменту його підписання до 21.12.08р.

Пунктом 2.3.3. договору його сторони погодили, що позивач зобов’язаний відшкодовувати витрати із демонтажу об’єктів зовнішньої реклами в розмірах та строки, передбачені даним договором.

Порядок розрахунків за договором визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого за надання передбачених даним договором послуг позивач сплачує виконавцеві суму, що фіксується в акті приймання-передачі виконаних робіт, підтвердженого позивачем, та складеного на підставі кошторисів виконавця, які є невід’ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.08 р. Київською міською державною адміністрацією винесено припис № 000121, яким виявлено порушення відповідачем п.п. 1, 3 ст. 16 Закону Украни «Про рекламу»та запропоновано йому 27.05.08 р. надати проектно-дозвільну документацію на право розміщення рекламного засобу та зазначено, що в разі відсутності зазначеного дозволу рекламний засіб підлягатиме демонтажу (термін 30.05.08р.).

З акту від 12.09.09 р. огляду рекламного засобу, що знаходиться за адресою: вул. Маршала Гречка, 1, складеного за участю представників позивача, Головного управління з питань реклами вбачається, що зазначений рекламний засіб знаходився в задовільному стані.

12.09.09 р. за участю представників позивача, Головного управління з питань реклами складено акт про демонтаж рекламного засобу, що знаходиться за адресою: вул. Маршала Гречка, 1, власником якого є відповідач.

На виконання умов договору виконавцем були проведені роботи по демонтажу та транспортуванню рекламної вивіски банерного пано на будівлі площею 120 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Маршала Гречка, 1 на загальну суму 6440,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 12.09.08 р. (копія –у матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем виставлено позивачу рахунок –фактуру № Б-00000024 від 15.09.08 р. на загальну суму 28448,00 грн., з них: 6440,00 грн. за демонтаж спірного об’єкту зовнішньої реклами.

З банківського рахунку позивача від 23.09.09 р. вбачається, що позивач перерахував на рахунок Фізичної особи –підприємця Буряченко О.Г. 28448,00 грн. за оплату послуг по демонтажу згідно з рахунком № Б-00000024 від 15.09.08 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Регулювання правовідносин пов’язаних з виробництвом, розповсюдженням та розміщенням рекламних засобів здійснюється на підставі Закону України “Про рекламу” (надалі - Закон), Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, Правил забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 року № 11/2587 та Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 року № 1100.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (ст. 1 Закону України «Про рекламу»).

Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; а самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про відмову у продовженні дозволу або його скасування (п. 1.3. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві).

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється (ст. 16 Закону України «Про рекламу»).

Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03 р. № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»).

Проаналізувавши матеріали справи та положення наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку, що об’єкт за адресою: вул. Маршала Гречка, 1, який був демонтований позивачем підпадає під ознаки самовільно встановленого рекламного засобу.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутній належно оформлений дозвіл на розміщення відповідачем рекламного засобу за адресою: вул. Маршала Гречка, 1 та відсутні відомості щодо реєстрації такого дозволу уповноваженим органом, суд приходить до висновку про порушення відповідачем передбаченого законом порядку розміщення спірного об’єкту.

Відповідно до п. 4.1.2. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві КП «Київреклама»організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів, а згідно з положеннями п. 19.1. зазначеного Порядку, контроль за дотриманням цього Порядку здійснює в межах своїх повноважень робочий орган, КП “Київреклама”, а також інші органи (організації) згідно законодавства у межах своєї компетенції.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою заходів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Абзацом другим частини другої наведеної статті передбачено можливість самостійного обрання особою способу самозахисту.

Таким чином, самовільний демонтаж позивачем незаконно розміщеної відповідачем конструкції, що розташована на будівлі площею 120 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Маршала Гречка, 1 підпадає під ознаки самозахисту в розумінні статті 19 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 7728,00 грн. визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Джинс Україна»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код 35386045) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 12-А, ідентифікаційний код 26199714) 7728,00 грн. за демонтаж рекламного засобу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання 12.01.2010 р.