Рішення № 8243926, 27.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/46827.11.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» ДоДержавного підприємства «Вугілля України»

Простягнення 13612,80 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Батиль Г.М. –дов. № 10/14603-592 відт31.12.2008 року;

від відповідача : Гаваза О.С. –дов. № 07-04/13-Д від 07.04.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 13612, 80 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з порушенням умов Договору № 02-ПР/2-П від 25.06.2007 року завантажив та поставив вугілля з порушенням умов щодо вантажопідйомності вагонів, у зв’язку з чим позивач поніс збитки на суму 13612, 80 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою від 08.07.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.08.2009 року.

Представники сторін в судове засідання 17.08.2009 року не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою представників сторін, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 04.09.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 04.09.2009 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, сторони в судовому засіданні подали клопотання про продовження строків вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою від 04.09.2009 року розгляд справ було відкладено на 25.09.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 25.09.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2009 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

В судове засідання 06.11.2009 року представник відповідача не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 06.11.2009 року, розгляд справи відкладено на 27.11.2009 року.

В судовому засіданні 27.11.2009 року представники позивача та відповідача надали усні пояснення щодо заявлених вимог та заперечень.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2007 року між Державним підприємством «Дніпроенерого»(далі – покупець, позивач) та Державним підприємством «Вугілля України»(далі постачальник, відповідач) укладено Договір № 02-ПР/2-П про постачання вугілля (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього, відповідач зобов’язувався поставити вугільну продукцію марки ГСТ 0-13 (надалі –вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі, а позивач в свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

П. 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору. Мінімальна норма відвантаження –2 напіввагони.

Приймання вугілля по кількості і якості у відповідності до п. 4.1 Договору, здійснюється відповідно з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови»ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Як встановлено п. 4.2 Договору, приймання вугілля за кількістю здійснюється покупцем шляхом зважування на тензометричних вагах, які вчасно проходять перевірку Держстандарту України.

Відповідно до п. 4.11 Договору, фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийнята покупцем, відображається в акті прийому-передачі вугілля.

З огляду положень п. 5.5 Договору, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує постачальник. Покупець, разом з оплатою вартості вугілля, зобов’язується відшкодовувати постачальнику фактичні затрати по оплаті вартості перевезення вугілля.

Крім того, п. 4.3 Договору сторони обумовили, що вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною в залізничній накладній і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначення маси нетто.

Пари видачі вантажів, маса яких у наслідок їхніх властивостей зменшується під час перевезення, норма нестачі (сума норми природних втрат і граничної розбіжності визначення маси нетто) для вугілля складає 1 % маси нетто, зазначеної з залізничній накладній.

Зі змісті п. 2.2 Договору вбачається, що постачальник зобов’язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, смітті, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Відповідно до частини 1 статті 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього, відповідачем протягом липня –вересня 2007 року на станцію Енергодар Придніпровської залізниці було поставлено вагони з вугіллям, що підтверджується залізничними накладними та актам звірки по кількості та якості, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.5 Договору, вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Державне підприємство «Вугілля України». Покупець разом з оплатою вартості вугілля, зобов’язується відшкодовувати Державному підприємству «Вугілля України»фактичні затрати по оплаті вартості вугілля. З урахуванням наведеного, позивач сплатив відповідачу їх фактичні затрати за перевезення вугілля, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції та розрахунками знижок /надбавок, ціни та вартості вугілля до них, за підписами представників обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з залізничних накладних, вантажовідправником відвантажено на адресу позивача вугілля, за даними яких вантажопідйомність вагонів складає 184848, 000 тонни, а фактична маса поставленого вугілля складає 182 594, 316 тонни. Таким чином, маса відвантаженого вугілля не відповідає фактичній масі, визначеній електростанцією та зафіксованій в актах звіряння по кількості і якості. Розбіжність між фактично отриманим вугіллям та вантажопідйомністю вагонів складає 2253, 684 тонни, що засвідчується актами звірки по кількості і якості за підписаними обох сторін.

Провізна плата визначається відповідно до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року та коефіцієнтів до нього, затверджених Наказом Міністерство транспорту та зв’язку України № 402 від 15.05.2007 року.

З наданих позивачем розрахунку та реєстрів провізної плати по Договору до актів приймання-передачі вугільної продукції вбачається, що за період 01.07.2007 року по 30.09.2007 року провізна плата за вагони по вантажопідйомності становить 4218464, 00 грн., а відповідно до фактичної поставленої маси складає 4207120, 00 грн.

Таким чином, враховуючи обов’язок позивача оплачувати провізну плату по вантажопідйомності вагонів і неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по відвантаженню вугілля в залізничних вагонах згідно їх вантажопідйомності, позивач зазнав збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті постачальнику зайво нарахованої плати в розмірі 13612, 80 грн. в т.ч ПДВ. (4218464, 00 грн. - 4207120, 00 грн.).

П. 6.5 Договору, сторони обумовили, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця, пов’язані з оплатою залізниці за транспортування недовантаженого вугілля та з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Згідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дотримуючись вимог вищевказаних статей, позивач довів суду наявність всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872) 13612 (тринадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 80 коп. збитків, 136 (сто тридцять шість) грн. 13 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М.Спичак

Дата підписання рішення:

14.01.2010р.