Рішення № 8243820, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/37123.11.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

до           закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»

про           стягнення 79443,13 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Волобоєва С.В. –представник за довіреністю №3742/1/ГО від 18.12.2008 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»про стягнення перестрахового відшкодування та пені в розмірі 79443,13 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.05.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № 000097 про співробітництво по факультативному перестрахуванню (ретроцесії).

У відповідності із ковер-нот №448/1022135/07 від 01.10.2007 року ЗАТ ФГ «Страхові традиції»прийняло в перестрахування автомобіль Mersedes-Benz CL550, реєстраційний номер АА 7770 ЕК, який належить Волошиній Т.В., та зобов'язувалось виплатити свою частку страхового відшкодування позивачу.

20.08.2008 року з застрахованим автомобілем трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль було пошкоджено.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 768301,68 грн.

Листом № 812 від 23.02.2009 року з додатками, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити частину (10%) страхового відшкодування по перестрахованому ризику.

Оскільки, відповідачем не було сплачено частини страхового відшкодування, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року порушено провадження у справі №33/371, розгляд справи призначено на 21.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 року продовжено строк розгляду справи, відкладено розгляд справи на 05.10.2009 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та його неявкою в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2009 року відкладено на 23.11.2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 23.11.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав суду додаткові пояснення стосовно розрахунку суми позову, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.05.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс»та закритим акціонерним товариством «Фінансова група «Страхові традиції»було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №000097.

11.11.2008 року, відповідно до статті 1 Статуту закритого акціонерного товариства «Страхова компанія Україна», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий альянс»змінило назву компанії на закрите акціонерне товариство «Страхова компанія Україна»та було внесено зміни до Державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 194883.

Згідно з ч. 1 статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про страхування»передбачає, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п.1.1 договору №000097 від 10.05.2007 року предметом цього договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії).

Під передачею ризику в перестрахуванні слід розуміти страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом, надалі –окремий договір перестрахування умовах ризику виконання усіх або частини своїх зобов’язань перед страхувальником в іншого страховика.

Згідно з п.1.2 договору №000097 від 10.05.2007 року на підставі цього договору сторони можуть укладати окремі договори перестрахування. Кожний окремий договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого окремого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Пунктом 1.3 договору №000097 від 10.05.2007 року передбачено, що передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за Правилами страхування) страховика, що уклав договір страхування. У випадку якщо окремі умови, зазначені в окремому договорі перестрахування відрізняються від оригінальних умов страхування та умов даного договору, то сторони керуються умовами, зазначеними в окремому договорі перестрахування.

Відповідно до п.2.1 договору №000097 від 10.05.2007 року пропозиція передачі окремого ризику в перестрахування здійснюється шляхом надсилання перестраховиком по факсу або електронною поштою окремого договору перестрахування, в якому зазначаються пропоновані умови передачі ризику в перестрахування.

Згідно з п.2.2 договору №000097 від 10.05.2007 року якщо перестраховик згоден з умовами, викладеними в окремому договорі перестрахування, він підписує його і направляє перестрахувальнику по факсу. При цьому, підписаний, завірений печатками обох сторін та переданий за допомогою факсимільного зв’язку окремий договір перестрахування має юридичну силу нарівні з оригіналом до моменту обміну сторонами оригіналами.

Так, 01.10.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс»та закритим акціонерним товариством Фінансова група «Страхові традиції»було укладено ковер-нот №448/1022135/07, об’єктом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, використанням та розпорядженням майном: Mersedes-Benz CL550, 2007 року випуску, держ.номер АА 7770 ЕК.

Згідно з п.13 ковер-ноти №448/1022135/07 від 01.10.2007 року відповідальність, що передається у перестрахування становить 111100,00 грн. (10%).

20.08.2008 року з застрахованим автомобілем трапилась дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до п. 3.2.5 договору №000097 від 10.05.2007 року перестрахувальник зобов’язаний сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 7 (семи) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання, якщо інше не передбачено окремим договором перестрахування.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, позивач листом вих. № 1727/7/ГО від 22.08.2008 року (вх. Пр № 593 від 28.08.2008 року) повідомив відповідача про ДТП.

Згідно з п.8.1 договору №000097 від 10.05.2007 року перестрахувальник самостійно приймає рішення стосовно виплати страхового відшкодування з обов’язковим дотримання прав перестраховика за цим договором.

Страховим актом №9283/08/05/11 від 12.09.2008 року позивачем визначено суму страхового відшкодування (перша частина) в розмірі 285111,65 грн., одержувачем страхового відшкодування є Семенов О.І. (вигодонабувач) та яке було оплачено, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 10667 від 18.09.2008 року.

Страховим актом №9283/08/05/11/допл від 15.01.2009 року позивачем визначено суму страхового відшкодування (друга частина) в розмірі 483190,03 грн., одержувачем страхового відшкодування є Волошина Т.В. та яке було оплачено, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 63 від 16.01.2009 року.

Відповідно до п.8.2 договору №000097 від 10.05.2007 року при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і окремим договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно його обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцять) робочих днів після одержання від перестрахувальника комплексу документів:

- копії страхового акту і документів, на підставі яких він складений;

- копії документів, що підтверджують факт настання і розміру збитку;

- копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з поточеного рахунку перестрахувальника або видаткового касового ордера про сплату перестрахувальником повної суми збитку або власного утримання перестрахувальника;

- розрахунку частини перестраховика в загальній сумі страхового відшкодування. Розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, проводиться з урахуванням п.п. 3.4.2.-3.4.4, 4.5 даного договору.

Усі документ завіряються підписом уповноваженої особи і печаткою перестрахувальника.

На виконання вищезазначених вимог договору позивач 24.02.2009 року направив відповідачу лист вих. № 812 від 23.02.2009 року в якому просить відповідача здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 76830,17 грн. та необхідні документи, що підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією №0164346 альтернативної служби доставки.

Оскільки, усі необхідні документи були надані позивачем відповідачу 24.02.2009 року, а згідно п.8.2 договору №000097 від 10.05.2007 року перестраховик сплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно його обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцять) робочих днів після одержання від перестрахувальника комплексу документів, тому відповідач зобов’язаний був сплатити належну частку страхового відшкодування до 18.03.2009 року включно (враховуючи те, що відповідно до статті 73 КзпП України 08.03 –віднесено до святкових днів, та ч.3 статті 67 КзпП України).

Відповідно до п.8.3 договору №000097 від 10.05.2007 року перестраховик має право вимоги від перестрахувальника інших документів, що підтверджують правильність визначення суми збитку, в тому числі копії оригінального договору страхування, правил страхування. Відповідна вимога повинна бути заявлена протягом 5 (п’яти) робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, що підтверджують настання страхового випадку.

Перелік додатково запитуваних документів не може бути більшим ніж перелік документів, передбачений оригінальним договором страхування. У випадку, якщо перестраховик не звернувся до перестрахувальника в зазначений термін, то надалі він не має права посилатись на відсутність у нього яких-небудь документів як на підставу своїх зобов’язань по виплаті його частини страхового відшкодування.

Згідно з п.8.6 договору №000097 від 10.05.2007 року у випадку відмови перестраховика в сплаті своєї частини страхового відшкодування за окремим договором перестрахування (або її зменшення), перестраховик зобов’язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання перестрахувальником переліку документів, вказаного в п.8.2 і 8.3 цього договору, з обґрунтуванням причин відмови.

Як зазначено позивачем, вимога про надання будь-яких додаткових документів чи відмови у виплаті своєї частини страхового відшкодування від відповідача не надходила.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором №000097 від 10.05.2007 року (по ковер-ноту №448/1022135/07 від 01.10.2007 року) у відповідача перед позивачем в сумі 76830,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.4.6 договору №000097 від 10.05.2007 року передбачено, що перестраховик зобов'язаний сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором та/або окремим договором перестрахування у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені:

76830,17 грн. * 0,05% * 36 днів прострочення = 1382,94 грн.

Вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1382,94 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 192,07 грн. відмовити.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

76830,17 грн. * 3% /365 днів * 36 днів прострочення = 227,33 грн.

Вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 227,33 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 31,57 грн. відмовити.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Розрахунок індексу інфляції:

76830,17 грн. * 100,9% (квітень 2009 року) = 77521,64 грн.

77521,64 грн. - 76830,17 грн. = 691,47 грн.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню в розмірі 691,47 грн.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 87,58 грн. відмовити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 3,10 грн., на відповідача –791,33 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 1,22 грн., на відповідача –311,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойко, будинок 15/15, п/р 26506005000033 в ВАТ «Родовід Банк», МФО 321712, код ЄДРПОУ 32281587) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14, під’їзд 3, пов. 6; п/р 26500218673900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 31235110) суму основного боргу 76 830 (сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 17 коп., пеню в розмірі 1 382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 94 коп., три проценти річних в розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 33 коп., індекс інфляції в розмірі 691 (шістсот дев’яносто одна) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 791 (сімсот дев’яносто одна) грн. 33 коп. та 311 (триста одинадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 192,07 грн., трьох процентів річних в розмірі 31,57 грн. та індексу інфляції в розмірі 311,22 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 14.01.2010 року.