Рішення № 8243681, 12.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/33912.01.10

За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до Українсько-білоруського спільного підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю «Арсенал-Луч»

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києва

про стягнення 10992,89 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Недашківська О.В.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи Лавська Т.М.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»до Українсько-білоруського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Луч», третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києва, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором оренди №3427 від 08.08.06р. в сумі 10992,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. порушено провадження у справі.

Ухвалою від 15.12.09р. судом було здійснено процесуальне правонаступництво та позивачем по справі замість ДП Завод «Арсенал»визнано Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».

Позивачем та третьою особою в судових засіданнях було подано документи по справі, на виконання ухвали від 26.11.2009р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Третьої особи у судових засіданнях підтримував викладені у позові та наданих третьою особою поясненнях обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не зявлявся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

На підставі вищезазначеного, 08.08.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києва та Українсько-білоруським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Луч»(правонаступником якого є Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал») (Відповідач) було укладено договір оренди № 3427 (надалі - Договір) нерухомого майна, що належить до державної власності.

Предметом Договору є строкове платне користування державним нерухомим майном загальною площею 118,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус №65, поверх 11, кімнати 1102, 1105, 1107, 1108, 1109, 1110, що знаходиться на балансі Позивача. Вищенаведені приміщення були фактично передані Відповідачу в користування згідно Акту від 08.08.06р.

Орендну плату по Договору встановлено в розмірі 3914,94 грн. за перший (базовий) місяць оренди.

В подальшому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києва та Відповідачем був укладений Додатковий договір №1 від 05.06.2007р., яким було змінено мету використання об'єкту оренди та розмір орендної плати.

28.10.2008р. Орендарем було повернуто частину орендованого приміщення, на підставі чого складено Акт приймання-передачі нерухомого майна та підписано Договір №3427/02 від 27.01.2009р. про внесення змін до Договору. Відповідно до вказаного договору Орендар орендує нерухоме майно площею 32,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус №65, поверх 11, кімнати 1108, 1109.

Орендну плату по Договору було зменшено та встановлено в розмірі 2350,94 грн. за перший (базовий) місяць оренди (за вересень 2008р.).

Договір було укладено терміном до 08.07.2007р. включно.

Відповідно до п. 10.5 Договору сторони домовились, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір з 08.07.2007р. по 08.06.2008р. та з 08.06.2008р. по 08.05.2009р. був продовжений з підстав, визначених п. 10.5 Договору та ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

29.05.2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києва по м. Києву заявою №30-04/7600 повідомило Відповідача про припинення чинності Договору оренди №3427 від 08.08.2006р. в зв'язку із закінченням строку його дії та поставило вимогу повернути майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

22.06.2009р. Відповідачем було повернуто орендоване приміщення, про що Балансоутримувач орендованого майна Позивач листом №35-17/217 від 06.07.2009р. повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києва.

Відповідно до умов Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (цей обов'язок встановлено і ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), перерахування Орендар зобовязаний здійснювати самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Також, відповідно до умов Договору, в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідач не скористався своїм правом зявитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача по орендній платі (а саме - 30% від суми орендної плати відповідно до умов Договору) станом на 01.07.09р. становить 8745,93 грн..

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати (а саме - 30% від суми орендної плати відповідно до умов Договору) в розмірі 8745,93грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також, як вже зазначалось вище, відповідно до умов Договору, в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем у розмірі 1468,61 грн., який нарахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 3.5 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції, відповідно сума інфляційних складає 778,35грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми втрат від інфляції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми втрат від інфляції в розмірі 778,35грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Українсько-білоруського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Луч»(м. Київ, вул. Московська, 8; ідентифікаційний код 24254461) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(м. Київ, вул. Московська, 8; ідентифікаційний код 14307357) 8745 (вісім тисяч сімсот сорок пять) грн. 93 коп. заборгованості з орендної плати, 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 35 коп. втрат від інфляції, 110 (сто десять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 14.01.2010р.