Рішення № 8243595, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/66407.12.09 За позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» До                              Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по                     утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського                               району міста Києва»

Про                    стягнення 1022631,91 грн.

                                                                                                    Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Куля В.С. (за дов.)

Від відповідача           Шевченко В.С. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом відкрите акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод»до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району міста Києва»про стягнення 1022631,91 грн., а саме: основного боргу в сумі 774455,65 грн., пені в сумі 96147,36 грн., трьох процентів річних в сумі 27001,61 грн., інфляційної складової боргу в сумі 125027,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати продукції,, поставленої за умовами договору № 63 від 17.06.2008 р.. Також позивач просить стягнути штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р. порушено провадження у справі № 6/664, розгляд справи призначено на 07.12.2009 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, однак представником відповідача було надано доказ сплати 03.12.2009 р. заборгованості на суму 5000 грн.

Також відповідачем подано клопотання про розстрочку виплати заборгованості, яке судом відхилено як необґрунтоване.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, суд встановив:

17.06.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод»(продавцем) та комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району м. Києва»(покупцем) укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 63 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору продавець зобов’язався виготовити та відпустити покупцю замовлену асфальтобетонну суміш (далі - продукція), по узгодженню сторін виконати її доставку, а покупець зобов’язався приймати і своєчасно здійснювати оплату продукції у порядку і на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що заявки та/або зміни до них приймаються диспетчерами за допомогою телефонного зв’язку.

Згідно зі змістом п. 4.2 Договору приймання-передача продукції по кількості та якості здійснюється сторонами на складі продавця відповідно до товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України по факту поставки продукції шляхом прямого перерахування грошей на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів.

На виконання Договору, згідно з видатковими накладними, наданими в матеріали справи, у період з 30.06.2008 р. по 31.08.2008 р. продавцем було поставлено, а покупцем прийнято продукцію на загальну суму 1422091,03 грн.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 647635,38 грн., внаслідок чого його заборгованість становила 774455,65 грн.

23.03.2009 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію, яка останнім залишена без задоволення.

Станом на день подання позову сума основного боргу відповідача перед позивачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день подання позову заборгованість відповідача становила 774455,65 грн.

Відповідач платіжними дорученнями № 364 від 03.12.2009 р. у сумі 5000 грн. частково сплатив заборгованість за Договором.

Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено борг у вказаному вище розмірі, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача, становить 769455,65 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 769455,65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 769455,65 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 95954,10 грн. пені.

У стягненні пені на суму 192,90 грн. судом відмовлено.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі здійсненого судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних в розмірі 26997,88 грн. та інфляційна складова боргу в розмірі 122856,96 грн. (892312,61 грн. заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції).

У задоволенні вимог про стягнення 2170,33 грн. інфляційних витрат та 3,73 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 892312,61 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох проценти річних в розмірі 26997,88 грн. та 95954,10 грн. пені, а разом 1015264,58 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

Провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 5000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 10202,65 грн. державного мита та 235,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки основний борг в сумі 5000 грн. було сплачено після подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 п. 1-1 ч. 1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району міста Києва»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 29, код 04590234) на користь відкритого акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» (01013, Київ, хутір Острів, вул. Камишинська,4, код 04012425) 892312,61 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 26997,88 грн., 95954,10 грн. пені, 10202,65 грн. державного мита та 235,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 5000 грн. боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 11.01.2010 р.