Рішення № 8243593, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/64302.12.09

За позовом          Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

до                    Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про                    стягнення 294560,72 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Дудко А.П., юрисконсульт, дов. №140 від 26.10.2009;

від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2009 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за депозитним договором №20/05/08 від 12.03.2008 (далі –Депозитний договір) в сумі 294 560,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач по закінчення строку вкладу, тобто 18.03.2009 суму вкладу в сумі 250000 грн. не повернув, відсотків нарахованих на суму депозитного вкладу не перерахував, чим порушив умови Депозитного договору.

Ціна позову складається з:

250000 грн. –суми неповернутого депозитного вкладу;

4 623,29 грн. –суми нарахованих відсотків за лютий та березень 2009 року;

26013,70 грн. –пені нарахованої на суму депозитного вкладу за період з березня до липня 2009 року;

515,12 грн. –пені нарахованої на відсотки за період з березня до липня 2009 року;

3410,96 грн. –3% річних, нарахованих на суму депозитного вкладу за період з березня до липня 2009 року;

67,34 грн. –3% річних, нарахованих на відсотки, за період з березня до липня 2009 року;

9750 грн. –інфляційні втрати, нараховані на суму депозитного вкладу за період з березня до липня 2009 року;

180,31 грн. –інфляційні втрати, нараховані на відсотки за період з березня до липня 2009 року.

Відповідач в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про дату та час проведення повідомлений належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9.

Юридична адреса відповідача підтверджується наданою позивачем довідкою з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за вих. №21-10/7896-2 від 10.11.2009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2008 між позивачем (Вкладник) та відповідачем (Банк) було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Вкладник вносить (перераховує), а Банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 250000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 18 березня 2009 року зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

Пунктом 3.1 Депозитного договору передбачено, що щомісячно, в останній робочий день місяця і по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит) нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 15% річних та перераховувати її на рахунок №2650001012421 в Київську філію ВАТ «Кредобанк», МФО 321897.

Розрахунок виконується з урахуванням фактичного залишку коштів на депозитному рахунку. При розрахунку процентів на вклад приймається, що рік має 365 (366 –високосний) днів, місяць –фактичну кількість днів.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу (депозиту) у Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладникові або списанню з рахунка Вкладника з інших підстав.

На виконання умов Депозитного договору, позивач 12.03.2008 перерахував грошові кошти в сумі 250000 грн. на свій вкладний рахунок, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №10003 від 12.03.2008 та виписками з особового рахунку позивача за період з 12.03.2008 до 29.07.2009.

Згідно з п.3.2 Депозитного договору Банк зобов’язаний після закінчення строку, на який внесений вкладу, та за умови відсутності зобов’язань Вкладника перед Банком за іншими договорами, пов’язаними з цим договором, повернути Вкладнику суму, зазначену в п.1.1 цього договору на рахунок №2650001012421 в Київську філію ВАТ «Кредобанк», МФО 321897 протягом одного банківського дня.

В зв’язку з неповерненням банківського вкладу у передбачений Депозитним договором строк, а саме 18.03.2009 позивач звернувся до Банку з претензією за вих. №1728/09 від 31.07.2009 та просив протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї претензії у добровільному порядку сплатити на рахунок ТДВ «СК «Індіго»п/р №26502301310784 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 суму заборгованості у розмірі 284740,31 грн.

Відповідач на претензію позивача не відповів, та залишив її без належної уваги.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Банк депозитного вкладу, у передбачений договором строк не повернув.

Відтак, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 254623,29 грн., з яких: 250000 грн. депозитного вкладу та 4623,29 грн. відсотків, нарахованих за лютий та березень 2009 року позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивач посилаючись на п.6.2 Депозитного договору та п.1 ст. 230 ГК України просив стягнути з відповідача 26013,70 грн. пені нарахованої на суму депозитного вкладу та 515,12 грн. пені нарахованої на відсотки за період з березня до липня 2009 року.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 97 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (02.03.2009 - 01.03.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 02.03.2009 до 01.09.2009.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення з Банку пені.

Позивач також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив також стягнути з Банку 3410,96 грн. 3% річних, нарахованих на суму депозитного вкладу, 67,34 грн. 3% річних, нарахованих на відсотки, 9750 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму депозитного вкладу та 180,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відсотки за період з березня до липня 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В даному випадку, позивач нараховує штрафні санкції (3% річних та інфляційні втрати) під час дії мораторію, введеного постановою Правління Національного банку України №97 від 28.02.2009.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення з Банку 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов’язань відповідача перед позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширювались.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 97, мораторій на спірні правовідносини, які виникли за Депозитним договором не поширюється.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, ідентифікаційний код 16293211) з вкладного рахунку №26526301003948 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 1, ідентифікаційний код 33831166) на поточний рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 1, ідентифікаційний код 33831166) №26502301310784 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 –250000 (двісті п’ятдесят тисяч) грн. –депозитного вкладу, 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 29 коп. –відсотків, нараховані за лютий, березень 2009 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, ідентифікаційний код 16293211) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 1, ідентифікаційний код 33831166) на п/р №26502301310784 в ЗАТ «ОТП банк», МФО 300528 –2546 (дві тисячі п’ятсот сорок шість) грн. 23 коп. –витрат по сплаті державного мита та 204 (двісті чотири) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 31.12.2009.