Рішення № 8243410, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/24811.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/248

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 48717,10 грн.

за участю представників сторін від позивача- Олійник Т.П. від відповідача- Висотенко І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2009 року Тернопільська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –Комітет) про стягнення 48717,10 грн. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності з 01.06.2006 р. по 31.12.2008 р., у зв’язку з чим позивачем понесені витрати на зберігання, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.07.2009 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 15.07.2009 р. представник позивача не з'явився, проте надіслав до господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. розгляд справи відкладено на 05.08.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. призначено у справі № 14/248 судову бухгалтерську (економічну) експертизу та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2009 р. поновлено провадження у справі № 14/248 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.12.2009 р.

У процесі провадження у справі відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у зв’язку зі зберіганням таких цінностей.

У судовому засіданні 11.12.2009 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2003 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Тернопільської дирекції (зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 208/юр (надалі - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2007 р. до Договору сторони внесли зміни, відповідно до якої зберігачем за Договором є ВАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії (надалі –ВАТ "Укртелеком в особі Тернопільської філії").

Предметом Договору є зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі –цінності), що здійснюється в складських приміщеннях, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах та на майданчиках зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Згідно Договору зберігач зобов'язаний вжити заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою; надсилати Комітетові акти форми № 1; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження; щороку подавати Комітетові станом на 1 січня звіт форми № 12; станом на 1 липня –інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою Комітетом, щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

В свою чергу, Комітет зобов’язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими, регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

Тож наведене свідчить, що між сторонами виникли господарські правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що регулюються главою 66 ЦК України та Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

У відповідності до п. 2 вищезгаданого Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Зазначені положення передбачені також і Договором, пунктом 4.2. якого передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігало цінності державного резерву, у зв’язку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

На адресу відповідача направлялась претензія № 18-09/55 від 23.06.2008 р., у якій позивач зазначає про наявність у Державного комітету України з матеріального резерву заборгованості за Договором у розмірі 36500,02 грн.

Відповідачем була надіслана відповідь № 2/3421 від 15.07.2008 р., в якій зазначив, що претензія № 18-09/55 від 23.06.2008 р. не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем не надано належного розрахунку витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Як стверджує позивач, за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2008 р. відповідно до умов Договору, позивач зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та, відповідно до поданої позовної заяви поніс витрати на їх зберігання в розмірі 48717,10 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у зв’язку зі зберіганням таких цінностей. Однак такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2008 р. з метою встановлення точного фактичного розміру витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та утримання складу мобілізаційного резерву за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2008 р. призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до висновку № 7834 судово-економічної експертизи, Тернопільською філією ВАТ «Укртелеком»за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2008 р. на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву витрачено грошових коштів на загальну суму 48612,66 грн., в тому числі: з 01.06.2006 р. по 31.12.2006 р. –13607,30 грн.; за 2007 р. –15014,32 грн.; за 2008 р. –19991,04 грн.

Досліджуючи матеріали, первинні документи та оцінюючи подані позивачем доказі в їх сукупності, в тому числі висновок судово-економічної експертизи, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 48612,66 грн., які складаються з витрат на оплату праці працівників, задіяних до роботи з мобілізаційним резервом, нарахування на заробітну плату, витрати на відрядження, транспортні витрати, банківські послуги.

Враховуючи викладені обставини, витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву документально підтверджується на суму 48612,66 грн.

За таких обставин, вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Тернопільської філії підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 48612,66 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії (46001, м. Тернопіль, вул. В.Чорновола, 1, код 01188052) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 48612,66 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 5089,06 грн. витрат на проведення судової експертизи, 486,12 грн. державного мита, 311,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський 28.12.2009 р.